Как это – жить в Николаеве: читайте в проекте The Devochki о девочках, которые обитают в разных частях нашей прекрасной страны.

Марія, 18 років

николаев

У Миколаєві живу майже від народження. Місто за мене обрала мама, тому особливо не було варіантів. Насправді, я дуже люблю його, але за останні два роки воно стало для мене затісним. Немає якоїсь можливості ще більше розвиватися в обраному напрямку, адже доводиться зіштовхуватись з миколаївськими реаліями і нерозумінням близьких. Закінчила економічний ліцей, але з 14 років марю і розвиваюся у журналістиці. Сьогодні є співзасновницею молодого онлайн-видання про культуру sMYc, працюю фрілансером, а у вільний час шию та проводжу екскурсії містом.

IMG_0260

У 14 років я вперше тісно познайомилася з журналістикою. Спочатку це все було на рівні ліцею, якогось ліцейського телебачення, сайту, згодом вже почало переростати у перші серйозні статті, пізніше була робота у львівському студентському журналі «Цитрина», а вже навесні цього року – перший науковий захист роботи з журналістики у Малій академії наук України. Таким чином, до 18-ти я вже маю за плечима невеликий досвід, знаю якісь базові речі та маю велике бажання розвиватися у цьому ж напрямку.

З вересня минулого року працюю в команді над розвитком порталу про культуру, адже поки у Миколаєві ця ніша не дуже зайнята. Усі місцеві ЗМІ зазвичай прагнуть писати про гострі події (політика, вбивства, якийсь чорний бік життя міста) та за їхній рахунок підвищувати відвідуваність сайту, а ми навпаки намагаємось трохи висмикнути мешканців з цього заполітизованого світу і показати, що у місті є не лише аварії, а й молоді поети, художники та цікаві події. Адже навіть більшість місцевих не знають про своїх талановитих співмешканців та про те, що у нас, наприклад, регулярно відбуваються літературні заходи.

Про місто

Миколаїв можна любити за прямі вулиці. Місцеві навіть жартують, що куди б ти не пішов, завжди вийдеш до проспекту. Це місто не схоже на більшість туристичних міст України, та й від початку його зводили як суто промисловий центр кораблебудування. На жаль, кораблі вже більше не будують, а ось місто потроху починає розвиватися з туристичного боку. Все частіше на вулицях можна зустріти мандрівників, але деколи мені їх стає шкода, адже в центрі не усі знають іноземну мову, і через це вони часто мають багато проблем. Проте, насправді, така проблема є не лише в нас.

DSC_3275

Миколаїв туристичний – дуже компактний і всі визначні точки можна обійти за півдня (якщо, звісно, не зупинятися біля кожної по годині), і це є як недоліком, так і перевагою. А ще люблю Миколаїв за Нижній БАМ (Бульвар Адм. Макарова) та велику кількість води довкола. Можна годинами сидіти десь на набережній і спостерігати або за старим заводом, або за багатьма вітрильниками та маленькими човниками, або за рибалками, які щодня приходять і сідають на одне і те саме місце. Усім туристам зазвичай раджу обов’язково завітати у дитяче містечко «Казка», навіть якщо ви вже дорослі, серйозні і самодостатні. Беззаперечно, більшість атракціонів для маленьких діток, але дорослі можуть покататися на вічній каруселі поруч із героями казок Пушкіна, посидіти в амфітеатрі або поблукати картою України та світу.

IMG_2360

Люблю бувати в “Яхт-клубі”, де є гарний спуск, особливо чарівний під час заходу сонця, і де можна відчути себе панянкою з минулого століття серед старих будинків. З найвизначніших пам’яток ще обов’язково завітати до римо-католицького костелу святого Йосипа. Тут деколи проводять концерти органної музики. Для всіх охочих щодня курсує невеличкий катер, який за 13 грн прокатає в обидві сторони.

DSC_6556-1

У Миколаєві, порівняно з іншими містами, досить демократичні ціни. У кафешках можна добряче наїстися за мізерні гроші. Я б порадила скуштувати в центрі найсмачніший молочний коктейль та свіжі слойки у «Вітамін Бар», а також завітати в «Скоріні» і пошукати собі старі книги в букіністичних лавках на Соборній.

Мені б хотілось трохи змінити людей в місті. Хоч я прекрасно розумію, що це дуже важко, але хочеться їх трохи розворушити, бо всі звикли жити у своєму повільному темпі: робота-дім-робота-дім. Хочеться, щоб було більше простору для молоді і для саморозвитку. Ну і, звичайно, дороги, хоча їх останнім часом активно ремонтують.

Місцева молодь зазвичай тусується в центрі та парках, інколи на культурних заходах. Але, наприклад, на літературниках настільки обмежене і тісне коло, що рідко хто новий заходить, а усіх постійних відвідувачів ти знаєш в обличчя.

Про заходи

Частіше за все я відвідую творчі вечори, адже не уявляю своє життя без поезії, театральні вистави. Найбільше люблю просто прогулюватися містом або сидіти на набережній і читати книгу.

IMG_0476

Хочу переїхати до Києва, тому що мені це місто комфортне. Подобається його темп: там важко встояти на місці, а у Миколаєві, на жаль, ти перетворюєшся на лінивого кота і, зіштовхуючись із місцевими, які відбивають деколи усе бажання щось робити, мало не стаєш так само схожою на лінивця Теда з “Льодовикового періоду”.

Але я гадаю, що через декілька років я таки повернусь до Миколаєва, адже хочеться його змінити на краще.