Ставлення мейнстріму до жіночої сексуальності та її ексцентричних проявів значно змінилося за останні 40-50 років. Сексуальна революція в Європі та США наприкінці 60-х стала поштовхом до звільнення тем гендеру, тілесності і сексуальності від застарілих парадигм. Ексцентричні прояви еротизму і сексуальних практик стали провідною темою музичних, художніх і кінематографічних явищ.

Образ вампірки-лесбійки, який лякає та спокушає водночас, став одним із найпопулярніших у поп-культурі, мистецтві і кіно.

01-vampyros-lesbos_by-jesus-franco


Феномен вампірки-лесбійки став поширеним образом у кіно, особливо в 70-х роках. Це образ сексуальної жінки з вампірськими здібностями і лесбійською орієнтацією, портрет антигероїні, яка з’являється під час сценарію і зваблює головну героїню, зазвичай сором’язливу молоду жінку.

Спочатку вампірки-лесбійки опинилися в європейському культурному полі на літературному тлі. У другій половині ХХ-го сторіччя троп лесбійського вампіризму став субстратом для кіносценаріїв, і під звуки рок-музики в оксамитових декораціях французького хорору вампірки-лесбійки воскресли в 1960 році з появою фільму Роже Вадима Blood and Roses – адаптованою екранізацією новели «Кармілла». Утім, серйозно і надовго вампірки-лесбійки стали невід’ємними фігурами в кінематографі 70-х років.

02-the-vampire-lovers-by-jesus-franco

The vampire lovers. By Jesus Franco

Щоб усвідомити, чому вампірки-лесбійки стали популярні в 70-х, варто відчути настрій та особливості цієї епохи.
Сексуальна революція 60-х – сила квіткового бунту проти старого світу нарешті оформилася в плоди, які ми спостерігаємо в 70-х роках. Сплеск культурних, соціальних і політичних явищ не змусив довго на себе чекати: відбувся розквіт діяльності ЛГБТ, підйом феміністичного руху, і, відповідно, на фоні звільнення сексуальності виникла низка поп-культурних явищ, зокрема, глем-рок і культура диско.

Варто зрозуміти всю велич moral decay тих часів порівняно з минулим: наприклад, вперше було оголошено, що «гомосексуалізм не є хворобою». За свідченнями сучасників, це була епоха, коли навіть гетеросекуальні жінки експериментували з лесбійськими стосунками в інтимному житті – просто тому, що це був провідний настрій часу, так було потрібно, must be. Певною мірою це була закономірна реакція на довготривале пригнічення жіночої сексуальності, і активний супротив будь-яким проявам традиціоналізму і патріархальній системі був цілком природнім.

Також важливо враховувати розквіт другої хвилі феміністичного руху, для якої 70-ті стали кульмінаційними, і яка, відповідно, сприяла виникненню потужних жіночих образів у мистецтві і масовій культурі. Завдяки феміністичному руху образ активної сексуальної жінки став іконічним для цілого десятиріччя, відповідно, знайшовши своє відображення в кіно. Агресивна жіноча поведінка, рішучість характеру, мотиви помсти і реваншу на фоні звільненої сексуальності – типові патерни класичного образу вампірки-лесбійки в кіно після 1970 року.

The Vampire Lovers – Jesus Franco

The Vampire Lovers – Jesus Franco

Після психоделічної революції, спалаху уваги до всесвітніх глобальних тем (наприклад, екологічна ситуація на планеті, війна у В’єтнамі, боротьба з расизмом та гомофобією, гендерною нерівністю), на перший план вийшли особистісно-соціальні переживання. Сексуальність, існування потойбічного життя, ідентичність, суспільні   взаємовідносини – людство почало дивитись на рівень власних досягнень і прагнути більшого. Карнавальність 60-х трансформувалася в енергійність і амбіційність. Новий прилив енергії оформився в культуру глем-року і диско, приніс за собою цілий пласт візуальної естетики і образів, які досі зберігаються в основі сучасної культурної домінанти. Феноменом епохи став Девід Боуї, який з’явився в андрогінному образі Ziggy Stardust. Утім, окрім нього над розширенням стереотипів сприйняття сексуальності працювали Queen, The Sweet, T-Rex, Donna Summer, Village People та інші.

Значною мірою на сплеск популярності тем еротизму й окультизму вплинули і наркотичні речовини. Адже замість ЛСД і магічних грибів, духовних психоделічних сесій, притаманних минулому десятиріччю, серед північноамериканської та європейської молоді стали більш популярні кокаїн та амфетамін, вживання яких сприяло поширенню сексуальних практик, ритуальних вечірок і розкутої поведінки без чорно-білих обмежень.

04-the-shiver-of-the-vampires-by-jean-rollin

У цих богемних декораціях, з прискореним сердечним ритмом і, відповідно, підвищеним рівнем еротизму, в дім кіно запросили вампірок-лесбійок такі європейські режисери, як Хесус Франко, Жан Ролін, Хозе Рамон Ларраз, Гаррі Кюмель, Валеріан Боровчик. За декілька років було знято понад два десятки фільмів, де цей образ був провідним. Найбільш відомі з них – це Vampyros Lesbos (1971),  Lust for a Vampire (1971),  Shiver of the Vampires (1971),  Twins of Evil (1972), Daughters of Darkness (1971), Immoral Tales (1974) тощо. Найбільш яскравим прикладом використання образу лесбійського вампіризму вважається стрічка The Vampire Lovers (1970) Хесуса Франко.

Зазвичай фільми з цим тропом мають наївний характер, і глядач досить легко розуміє, яким чином буде розгортатись дія сюжету. Утім, ця наївність не дратує, а, навпаки, створює атмосферний настрій. Здебільшого кінострічки, які підіймали тему вампірок-лесбійок, були досить малобюджетні, з характером сексуально експлуатаційного жанру, які, балансуючи на межі з кітчевим хорором, висвітлювали специфічні форми сексуальності. Це пояснюється тим, що їх знімали здебільшого андеграундні режисери, які приваблювали інвесторів «сексуальними» темами, великі кінокорпорації були більш обережними з настільки провокативною темою в ті часи. Утім, візуальне наповнення цих стрічок – освітлення, костюми, декорації – мало настільки особливий шик, що згодом ці фільми стали культовими для певної аудиторії і вийшли за межі категорії другорядного кіно.

Vampyros Lesbos – Jesus Franco

Vampyros Lesbos – Jesus Franco

Естетична презентація образу мала романтизований характер, з елементами бароко і готичної меланхолії. Здебільшого вампірки-лесбійки мають аристократичне походження або, принаймні, досить шляхетні манери і поведінку. Дія зазвичай відбувається в нічний час, під зірками і сяйвом Місяця, що відсилає глядача до символу жіночої енергії, створюючи декорації для суто жіночих стосунків. Сексуальна напруга між героїнями є червоною стрічкою сюжету, і вампірські здібності головної героїні певною мірою стають метафорою її сексуальної агресивності. Вампірка завжди tough і тримає кадр зі значною силою волі. Власне, її образ демонструє  незалежність, звільнення від усталених соціальних і морально-релігійних установок. Вампіризм є найбільш влучним вираженням фемінізму в кінематографі: складно уявити собі образ сильної жінки, яка є водночас хижою і приголомшливо спокусливою. Жінка-вампір – це жінка-кар’єристка, сильна і амбіційна, емансипована і самодостатня.

The Shiver of the Vampires – Jean Rollin

The Shiver of the Vampires – Jean Rollin

Сексуальне зваблення своїх жертв – стародавній еротичний троп, що має досить довгі коріння, які уводять нас до кінця XVIII –  початку ХІХ сторіччя. Більшість дослідників стверджують, що вперше його використовує Джозеф Шерідан Ле Фаню в 1872 році в новелі «Кармілла», яка вплинула на створення «Дракули» Брема Стокера через 25 років. Насправді тема лесбійського вампіризму зустрічається і раніше, в поемі англійського романтика, представника «озерної школи», Самюеля Колеріджа в поемі «Крістабель» (1797-1800). Ліричний образ головної героїні складний не лише сексуально, але й морально – Колерідж перебував під значним впливом філософії фемінізму, тому в його поемі відобразилися і лесбійські, і феміністські мотиви. Утім, цікаво, що Колерідж, як справжній англійський містик, концентрує увагу не лише на сексуальній складовій образу головної героїні, але й на її демонічності.

Ерос і Танатос, інстинкти життя і смерті, завжди йдуть поруч. З одного боку, вампірська природа героїні відсилає нас до теми смерті і загробного буття, з іншого – гомосексуальність цього «потойбічного монстра» стає приводом для рефлексії над темою жіночого еротизму і сексуальної активності. У випадку із тропом лесбійського вампіризму це логічно: сильна й емансипована жінка, незалежна від моральних і релігійних догм, соціальних і гендерних ролей, є втіленням монстру для традиційного патріархального світу. Демонічність вампірів у цьому випадку – як порушення традиційних християнських табу, символ темного чи не проявленого боку сексуальності і моралі. Приваблива для чоловіків жінка, яка збуджується від жіночої краси, і водночас – надприродна істота, яка п’є кров – це подвійний злам шаблонів патріархально-християнської свідомості.

The Shiver of the Vampires – Jean Rollin

The Shiver of the Vampires – Jean Rollin

Лесбійське кохання довгі часи було поза межами дозволеного в соціумі і, ховаючись за завісою, вважалося «темним боком» життя.  Власне, маргіналізація ЛГБТ-спільноти і необхідність боротьби за рівні права має символічну паралель з образом вампірки. Як лесбійський сексуальний потяг, так і вампіризм – природні для неї бажання. Пити кров жертви – це метафора сексуального контакту, недозволеного при світлі дня, образ рольової моделі стосунків, яка, до речі, містить корені в дуалістичній християнській філософії. Вампірка, наче змій, зваблює жінку, і та стає такою ж гріховною, адже теж перетворюється на вампірку. Для них більше не існує християнських табу, вони вже поза межами цього світу з його правилами і забобонами. Історія повна прикладів сексуального потягу до тих, хто представляє собою гріховний світ, ототожнює стародавні табу патріархального світу.

Цікаво, що образ, створений завдяки поєднанню Еросу і Танатосу, заснований на грі з протилежними полюсами,  в кінематографі стає «наживкою» одразу для декількох різних аудиторій. Кінотеатри з сеансами про вампірок-лесбійок завжди наповнюються не лише представниками ЛГБТ чи феміністичного руху; таке кіно цікавить і гетеросексуальних чоловіків та жінок. Спокуслива жінка-вампірка – це екзотична істота, яка і притягує, і лякає одночасно. Глибокий імпринт – сексуальний потяг, змішаний із страхом і тяжінням до порушення табу, – посилюється і стає безумовним.

Mother May I Sleep With Danger – James Franco

Mother May I Sleep With Danger – James Franco

Власне, реакція патерналістського суспільства на різке зростання жіночої сексуальності і самовпевненості спричинили появу низки явищ, що так чи інакше вплинули на той світ, у якому ми живемо сьогодні. Навіть той факт, що ці кінострічки не стали шедевральними, залишившись свідоцтвом маргіналізації європейського кіно, не принижує їхньої соціальної ролі в звільненні жіночої сексуальності. Останні роки ми спостерігаємо особливу зацікавленість до подібних перлин, які не опинилися на смітнику культури минулого сторіччя, а продовжили квітнути в сучасній культурі. Монстри, які існують навколо нас, певною мірою є продовженням нас самих – наших таємних потягів і прихованих страхів. Присутність архетипічних образів у культурному полі завжди показує, наскільки ми просунулись у розвитку і дослідженні власної Тіні.

Троп лесбійського вампіризму і досі використовується в кіно, наприклад, фільми Lesbian Vampire Killers (2009), We Are the Night (2010), The Moth Diaries (2011), телевізійний серіал True Blood (2008 – 2014) і веб-серіал Carmilla (2014-2016). Також в 2016 році виходить римейк відомого фільму Mother, May I Sleep with Danger? від режисера Джеймса Франко, відомого власним фанатизмом до квір-кіно.

May I Sleep With Danger – James Franco

May I Sleep With Danger – James Franco

Можна виправдати нескінченний попит на лесбійський вампіризм підсвідомим бажанням порушити певні табу, які залишилися в сучасному світі завдяки християнській, патріархально-дуалістичній основі світосприйняття; можна посилатись на сексуальну революцію, яка досі продовжується і набирає оберти в глобальному культурному полі, легітимуючи різні прояви сексуальності; можна побачити відповідь у вічному коливанні між полюсами Еросу і Танатосу… Проте очевидним для нас є той факт, що для глядача вампірки-лесбійки залишаються диявольськи привабливими істотами. І поки існує щось поза межами нашого розуміння і ми прагнемо це пізнати, на кіноекранах та сторінках книжок спокусливі вампірки-лесбійки продовжуватимуть смоктати кров своїх привабливих жертв.

10-we-are-the-night-2010-by-dennis-gansel

We are the night. By Вennis Gansel

До речі, якщо ви ще не вигадали, в якій ролі вирушите на Хелловін-вечірку, можна обрати костюм лесбійки-вампірки. Варіантів принаймні два: можна взяти подругу, яка буде зображати вашу жертву і блідніти від вашого погляду на неї, а можна знайти «жертву» власне на вечірці, адже для хижої і спокусливої вампірки-лесбійки це не складно.

Авторка статті: Alexandra Krolikowska

Про авторку:

Мисткиня, частина художнього дуету Krolikowski Art, психолог за освітою, дослідник філософії метамодернізму, автор і перекладач культурологічних і мистецтвознавчих текстів.

Блог

Сторінка дуету Krolikowski Art

Свежие темы: