6 квітня 2017 року я святкуватиму три роки від моменту, коли я вперше побачила з вікна літака пухнасті хмари, «вдягнуті» на сицилійські гори. Святкуватиму – це дуже голосно сказано, бо я, мабуть, просто напишу ще один пост у блог та піду на аперитіво з друзями. Але цю дату навряд чи колись забуду – тієї миті почалася одна з найбільших пригод у моєму житті, яка, зрештою, визначила те, чим я займаюся зараз.

Почалось все 2013 року, коли я повернулась до Києва після життя у Таїланді і, замість звичайної роботи з 9-ї до 18-ї, вирішила шукати заняття, яке поєднувало б подорожі з чимось суспільно корисним та значущим. Так я і зацікавилась міжнародним волонтерством і вперше дізналась про Європейську волонтерську службу, або ЄВС.

Мене доволі швидко обрали для участі у проекті в місті Палермо на італійському острові Сицилія. Моя робота була пов’язана з мігрантами, я працювала в офісі своєї організації, писала та втілювала у життя проекти, організовувала тренінги, майстер-класи та виставки. Після закінчення знову повернулась на Сицилію як одна з тренерів у проекті щодо молодіжного підприємництва. А потім – і як докторантка у сфері прав людини.

Це дуже змінило моє життя, давши нагоду вивчити нову мову, краще зрозуміти інші культури, а також давши натхнення моєму проектові дослідження, завдяки якому я отримала стипендію від Університету Палермо та змогла повернулись на Сицилію. Також я з радістю консультую всіх, хто планує стати волонтером, бо вірю, що це саме та нагода в житті, яку треба використати кожному.

 

То що ж таке ЄВС? 

ЄВС – один із проектів Європейської комісії, що є частиною програми Erasmus+. Про останню багато хто чув завдяки проекту мобільності студентів Erasmus, але не варто плутати – Erasmus для студентів є лише однією зі складових цієї програми. Такою ж її частиною є й ЄВС.

Європейська волонтерська служба надає можливість молодим людям із різних країн світу відвідати іншу країну та відкрити для себе її культуру. Волонтерський проект може бути короткостроковим (2-3 місяці) та довгостроковим (6-12 місяців). Протягом цього часу волонтери живуть в іншій країні, проходять волонтерську службу, а також вчать нову мову та дізнаються більше про різні країни та культури – це і є головною метою проекту.

Неаполь

Волонтери, зазвичай, працюють у соціальних центрах, культурних організаціях, дитячих садках, культурних установах або недержавних організаціях у галузі прав людини, екології, здорового способу життя, міграції, інвалідності та інших.

За умовами програми кожен волонтер отримує:

* відшкодування 90% витрат на подорож до місця проходження служби та назад, додому. Це включає як квитки на літак, так і всі інші транспортні витрати – квитки на поїзд та навіть автобус до та з аеропорту. Іноді організації самі купують волонтерам квитки, іноді волонтери обирають рейси самі, а організація потім відшкодовує їм вартість подорожі. Головне – зберегти всі чеки та посадкові талони.

* допомогу в отриманні візи та відшкодування її вартості, якщо це необхідно. Організація, що вас прийматиме у новій країні, надішле вам всі необхідні документи, що підтверджують мету вашої подорожі. Що ж до витрат – це вже залежить від посольства. Приміром, італійське робить волонтерські та студентські візи цілком безкоштовно.

* проживання та оплату рахунків за воду, газ, електрику. Зазвичай волонтери живуть у кімнатах на двох, і організації намагаються поселити в одну кімнату людей із різних країн – задля культурного обміну. Тому до цього треба бути готовим.

* страхування на весь термін служби та два місяці після її завершення.

* курси мови країни, де ви проходите службу. Нашій групі оплатили два курси італійської, тобто 80 годин. Наскільки я знаю, зараз Європейська комісія оплачує 40 годин уроків та онлайн-курс.

* гроші на їжу та кишенькові витрати. Ця сума розраховується спеціальним калькулятором Європейської комісії залежно від рівня цін.

До речі, існує думка, що волонтер – це той, хто працює лише безкоштовно, а той, кому платять, вже технічно не є волонтером. Але я з цим не погоджуюсь. Волонтери-іноземці віддають організації, де працюють, не лише свій час та зусилля, але й свіжий погляд на світ, свій особистий досвід та досвід їхніх країн, знання інших мов та культур. Тож, на мою думку, отримувати певну суму грошей на проживання за те, що працюєш п’ять днів на тиждень мінімум по шість годин цілком справедливо.

 

Вимоги для учасників

Стати волонтером ЄВС може людина у віці від 17 до 30 років, що проживає у «програмній» країні (країни Європейського Союзу, а також Македонія, Ісландія, Норвегія, Ліхтенштейн та Туреччина) або у країні-партнері (Західні Балкани, країни «Східного партнерства», до якого входить і Україна, країни східного Середземномор’я та Росія). Також бути волонтерами можуть люди з інших країн та навіть континентів, але це вже залежить від проектів та партнерства між НДО. Так, під час своєї служби в Італії я познайомилась із багатьма волонтерами з Бразилії, Мексики, Непалу, Індії, Китаю, Сенегалу, Камеруну, Кенії, В’єтнаму тощо.

Таорміна

Волонтер також має бути «новачком» у питанні ЄВС – стати волонтером у довгостроковому проекті можна лише раз у житті. Але цілком реально взяти участь спочатку у короткостроковому, а потім і в довгостроковому проектах, якщо їхній термін у сумі не перевищуватиме 12 місяців. На жаль, подаватись на короткостроковий проект після довгострокового не можна.

Також волонтер має хоча б мінімально володіти англійською та/або мовою країни, де хоче пройти службу. Та й взагалі, яким би не був міжнародний проект, а англійську корисно знати в будь-якому випадку, хоча б для того, щоб дивитись фільми без перекладу. Не кажучи вже про подорожі, цікаві проекти та спілкування з людьми з усього світу.

Що зробити, щоб стати волонтером

Тож, якщо вам від 17 до 30 років, ви ніколи не були волонтером ЄВС, хоча б трохи говорите англійською і хочете отримати новий досвід у житті, вам спершу треба знайти проект.

Я свій знайшла через українську НДО, що багато років відправляє волонтерів за кордон. Тому раджу пошукати можливості в інтернеті, на сайтах різних організацій, у тематичних волонтерських групах у фейсбуці. Можна також шукати проект напряму через організацію в іншій країні або через каталог проектів на сайті Єврокомісії.

Зазвичай для подачі своєї кандидатури на проект потрібно надіслати своє резюме та мотиваційний лист, в якому ви аргументовано, але стисло маєте пояснити, чому вас цікавить саме цей проект та ця організація, ваш попередній досвід, особливо соціальний та волонтерський, досвід життя в іншій країні та те, що ви можете дати проектові.

Таорміна

Якщо після розгляду заявки організація вами зацікавиться, то вам призначать співбесіду – особисту (якщо відбір кандидатів проводить українська сторона) або скайпом. Якщо і її ви пройдете добре, то незабаром отримаєте запрошення на проект, і ваші волонтерські пригоди почнуться зі збору необхідних документів та оформлення візи.

Але це – ідеальний варіант. Мене відібрали на перший же проект, на який я подала заявку, що, як я тепер розумію, буває доволі рідко. Я знаю людей, яких теж затвердили дуже швидко. Але знаю й багатьох інших, що подали заявки на більш ніж 40 проектів і не отримали жодної відповіді навіть на половину заявок. У нас із ними той самий рівень освіти, англійської та навіть досвіду роботи. Це – одна з найбільших загадок ЄВС. Ніхто не знає, від чого саме залежить успіх у подачі заявки, бо факторів дуже багато – ідея самого проекту, характер координаторів із обох організацій, ключові слова в резюме, успішне інтерв’ю скайпом.

Моя єдина порада – визначитися з тим, що ви хочете отримати від свого проекту, і почати працювати у цьому напрямку. І ще – в жодному разі не здаватися, якщо ваші перші листи не отримають відповідей. У волонтерських колах вірять, що «твій проект тебе знайде».

Кілька порад 

Тож, якщо ви вирішили стати волонтером, можу дати вам кілька порад – зі свого власного досвіду та досвіду моїх колег.

– Дізнайтесь побільше про умови та правила ЄВС.

Що краще ви підготуєтесь до свого проекту, то впевненіше ви почуватиметесь. Це дуже спростить процес пошуку проекту та ваше перебування в іншій країні. Для багатьох волонтерів ЄВС – це перший досвід самостійного життя за межами рідної країни, тому дуже важливо добре знати та розуміти свої права, обов’язки та що саме гарантує вам програма в обмін на вашу роботу. Також ви можете спробувати знайти волонтерів, що вже були у вашій організації, розпитати їх про їхній досвід.

– Шукайте проект заздалегідь.

Якщо ви хочете розпочати свій волонтерський період влітку, не починайте подавати заявки у червні. Почніть шукати цікаві проекти вже в січні, бо процес відбору на проекти може бути доволі довгим. Я, наприклад, подала заявку у вересні 2013 року, пройшла співбесіду скайпом у грудні та приїхала до Палермо на початку квітня 2014 року. Мою сусідку по кімнаті, яка прилетіла до Палермо за два дні до мене, відібрали ще у вересні, тобто вона чекала близько семи місяців. Тож плануйте заздалегідь, перевіряйте тематичні сайти та групи у фейсбуці, пишіть різним НДО, розпитуйте їх про проекти та обирайте те, що вас цікавить.

Не подавайте заявки на всі проекти підряд.

Як ви вже знаєте, волонтером можна бути лише 12 місяців, тобто це ваш єдиний шанс отримати від цього досвіду максимум користі та емоцій. Я не кажу, що треба обрати країну мрії та чекати на ідеальний проект, відмовляючись від усього іншого. Але проекти треба обирати дуже ретельно. Якщо ви точно знаєте, що не зможете працювати з дітьми, не подавайте заявку на проект, пов’язаний із дитсадками. Якщо ви не любите сонце і не вмієте плавати, не обирайте організацію, що рятує морських черепах. Якщо ви не можете жити без кінотеатрів та клубів, не звертайтесь до організації, що розташована у гірському селищі.

Так, дуже корисно та цікаво пробувати щось нове. Я знаю людей, життя, цілі та навіть характери яких цілковито змінилися завдяки їхнім проектам. Але я також знаю й тих, хто з першого ж дня волонтерства почувався дуже некомфортно, не міг у повній мірі виконувати свої обов’язки та вирішив повернутись додому до закінчення проекту. На мою думку, вони були б набагато щасливішими, якби дізнались більше про свої проекти, міста та країни, а також усвідомили свої сильні сторони, зони розвитку та життєві цілі.

Тож, якщо вам хочеться спробувати щось нове – пробуйте! Але якщо ви точно знаєте, що цей проект – не для вас, оберіть щось інше. Волонтерська служба – це від двох місяців до року вашого життя, тож дуже важливо у цей час займатись саме тим, що вам цікаво. Мені дуже пощастило з моїм проектом, бо він визначив тему мого докторського дослідження та дав багато перспектив на майбутнє. Але я подавала заявку майже наосліп, не знаючи майже нічого ані про проект, ані про організацію, тому результат міг бути зовсім не таким. Тож досліджуйте та аналізуйте кожен проект.

– Дізнайтесь побільше про клімат та погодні умови.

Знову ж таки – що більше ви знатимете про місце вашого ЄВС, то краще. Наприклад, я багато читала про зиму на Сицилії, тому привезла з собою чоботи та тепле пальто. І жодного разу про це не пошкодувала, бо, хоч на Сицилії взимку все зелене та саме сезон апельсинів, через вологість та вітри навіть +10 тут відчувається як -2 в Києві. Тож краще бути готовим до всього.

– Почніть вчити мову заздалегідь.

Повірте мені – вам це дуже допоможе. Існують країни та міста, де можна прожити рік, розмовляючи лише англійською. Але є й багато місць, де англійська вам не допоможе, і Сицилія – одне з них. У перші ж дні я зрозуміла – якщо я хочу успішно купити фрукти на ринку, спитати дорогу або пояснити власникові квартири, що мій ключ зламався у дверях, треба робити це італійською. Тому я дуже раджу вам подумати про це якомога раніше. Навіть кілька слів, вивчених за допомогою Дуолінго, дуже спростять вам життя. А якщо ви вже трохи володієте мовою країни, за час ЄВС ваш рівень суттєво підвищиться.

– Будьте відкритими для нових пригод та вражень.

Одна з моїх колег на своїй прощальній вечірці сказала новим волонтерам: «Найголовніше – не думайте, що у вас дуже багато часу». І я з нею згодна. Час спливає дуже швидко, тому забудьте  про слова «коли-небудь» або «одного дня». Робіть все якомога швидше. Почитайте про цікаві місця навколо вашого міста, організуйте подорож, навчіться знаходити дешеві авіаквитки та писати людям на каучсерфінгу, познайомтесь із волонтерами з інших міст вашої нової країни. Скажіть «так!» новим враженням.

Коли я думаю про мій досвід волонтерства, то згадую не соціальні мережі та не серіали, які я тоді подивилась (бо я цього майже не робила). Я згадую спекотні літні вечори, які ми з друзями проводили у порту, ласуючи морозивом та розмовляючи про все на світі. Я згадую вихідні у Корлеоне і підводні печери у заповіднику Дзінгаро, і подорож поромом до Неаполя, вечірки-сюрпризи, концерти просто неба, футбольний турнір проти расизму та прекрасні вечори, коли хтось із друзів дзвонив мені та казав: «Привіт! Тут на площі все прикрасили ліхтариками, приходь до нас».

Тож шукайте свої проекти, подорожуйте, вчіть мови та насолоджуйтесь кожним днем вашого волонтерського досвіду. Бо для багатьох із нас цей час був найщасливішим у житті.

Свежие темы: