Чи часто ваші дні складаються вдало? Ви встигаєте все, що запланували, колеги й шеф вами задоволені, удома панує гармонія, а головне — ви енергійні навіть наприкінці дня? Якщо такі дні для вас рідкість, то варто звернути увагу на поведінкову психологію. Керолін Вебб послідовно доводить, що поведінкова психологія може стати в пригоді, коли потрібно розібратися в собі та в людях й оптимізувати зусилля для досягнення щоденних цілей. Авторка дає максимально корисні поради: як покроково планувати день і втілювати задумане; як ухвалювати тактичні і стратегічні рішення; коли і як треба відпочивати та звідки черпати енергію.

«Живи на всі сто. Як зробити свій день продуктивним» — одна з новинок Нашого Формату. Ми публікуємо уривок з неї.

«Живи на всі сто. Як зробити свій день продуктивним». Уривок 

Особистий простір

Познайомтесь із Джеммою, яка раніше керувала румунською міжнародною компанією сільськогосподарських товарів. Її робота включала майже все: від контролю місцевого виробництва до продажів і зв’язків із громадськістю. Кілька років вона добре робила свою роботу і зрештою відчула, що готова до нового виклику. Та коли вона заговорила з босом про підвищення, то їй сказали, що в ній не помітний «великий потенціал». Коли вона попросила пояснити, то виявилося, що проблем з виконанням роботи в неї не було. В ній не помічали авторитету і рішучості, які були властиві її колегам. Джемма була впевнена у власних здібностях і можливостях, але цього не помічали в її поведінці. Вона каже: «Я брала участь у змаганні, про існування якого навіть не здогадувалась. Я подумала: «Добре, тепер я все знаю. Тож нехай почнеться справжня гра». Ставлення було таке ж важливе, як і все інше».

Наближалися ключові збори, на яких вона мала довести, що правління має виділити додаткові кошти на операції у її відділку компанії. Вона знала, що це буде чудовою нагодою показати себе, тож вирішила спробувати цей метод рішучої постави. «У голові в мене постійно крутилася фраза «захищай своє місце». Я уявила, що під час розмови комфортно себе почуваю і контролюю ситуацію». Коли почалися збори, вона розповідає, «Я цілком втілила в життя образ, який уявила в голові. Я впевнено сіла за стіл, випрямила спину, високо тримала голову і широко розправила плечі.

Виклала факти на стіл. Рішуче дивилася всім у очі. А фраза «захищай своє місце» постійно крутилась у мене в голові». Чи це спрацювало? «Ефект був неймовірний. Люди справді мене слухали. Після цього голова правління відкликав мене вбік і сказав, щоб я готувалась до нової ролі і що він підтримає мою кандидатуру на підвищення. Тепер я постійно використовую цю техніку».

У розділі «Основи науки» я вже казала про зв’язок тіла і мозку. Цей двосторонній зв’язок є корисним, хоч і незвичним, і виявляється, коли нам треба показати свою наполегливість. Еймі Кадді і її колеги з Гарварду були вражені тим, що коли нам зручно і ми відчуваємо сміливість, то поводимось як горили: намагаємось здаватися більшими. Ми випростовуємось; закидаємо руки за голову або ставимо їх на стегна. А коли ми стримані і напружені, то робимо протилежне. Ми сутулимось, намагаємося здаватись меншими, схрещуючи руки на грудях або схиляючи голову.

Цікаво те, що команда Кадді і швейцарська дослідницька група виявили, що механізм спрацьовує в обидва напрямки. Коли люди роблять себе більшими — випростовуються, широко ставлять ноги, розправляють руки і плечі, то це швидко підвищує їхнє відчуття впевненості в собі. Це наче розслаблена, невимушена поза дає сигнал мозку, що поблизу немає ніякої загрози, тому у захисному режимі немає потреби. Коли учасників експерименту просили кілька хвилин постояти у позі з широко розставленими руками і ногами перед промовою, то Кадді виявила, що сторонні спостерігачі високо оцінювали їхні виступи, порівняно з тими учасниками, які просто сиділи в очікуванні своєї черги.

Перед наступною архіважливою розмовою спробуйте робити так:

  • Знайдіть вільне місце: порожню кімнату, коридор, вбиральню абощо. Станьте прямо, ноги розставте. Потягніться руками догори і опустіть руки. Розправте плечі. Широко поставте руки на столі або покладіть їх за голову.
  • Коли говоритимете з кимось, то спробуйте стриманішу версію першої вправи. Якщо помічаєте, що сутулитесь, то відкиньтесь назад і зробіть глибокий вдих. Не схрещуйте руки і ноги. Спробуйте покласти руки на спинку вашого стільця або розставити їх широко на столі.

Визнання

Давайте дивитися правді у вічі: нам не завжди віддають належне за наші заслуги у професійному житті. Але ж ми всі хочемо відчувати себе корисними і розуміти, що нас цінують. Як ми з’ясували у розділі 9, задоволення такої основної людської потреби допомагає мозку залишатись у пізнавальному режимі. Тож дозвольте поділитись із вами витонченими техніками, які зроблять так, що на головному трофеї завжди буде ваше ім’я.

Крістін почала своєю кар’єру у сфері продажів у стартапі в Бразилії, але останні роки вона працювала у більших компаніях зі штатом у більше як десять тисяч співробітників по всьому світу. Вона відповідає за пошук і спілкування з клієнтами, яким необхідні послуги для їхнього бізнесу. Вона добре робить свою роботу, але щоб виділятись у такій великій компанії, необхідно докладати багато зусиль. Вона розповідає: «Я не говорила начальству про свої досягнення. Вихвалятись — це не моє. Я була схильна думати, що вони знають, що я роблю, і мені їм про це розповідати не треба. Та виявилось, що якраз-таки треба. Навіть якщо ви подобаєтесь людям, то в них немає часу дізнаватись деталі і з’ясовувати, у чому саме ви такі чудові. Тому вони не знатимуть, що ви їм можете запропонувати, поки ви не скажете їм щось позитивне та знаменне про свою роботу. Я займаюся продажами, тож знаю, про що говорю».

Новий бос дала їй пораду. «Вона сказала, що кожного разу, як я зустрічаюся з кимось із керівництва, я маю сказати про якийсь свій нещодавній успіх. Так я і робила.

Спочатку це здавалося дивним, я робила це через силу. Та потім для мене стало цілком природно і легко сказати: «Вам може бути цікаво, що перед нами відкрилась чудова можливість після моєї розмови з містером Х минулого тижня». Це цікавіше за звичайний обмін одноманітними фразами і виявилось простіше, ніж я думала».

Крістін зробила дещо, щоб із часом це стало ще простішим: «По-перше, треба казати щось, що цікавить конкретно ту людину, з якою я говорю. Тому тепер я згадую свою нещодавню роботу і думаю, що з цього допоможе людині, і саме це й розповідаю. Звичайно, це привертає увагу. Усім цікаво те, що стосується їх. Треба враховувати побажання своєї аудиторії».

Вона також розробила простий, але дієвий процес, який дозволяє завжди напоготові тримати хорошу новину. «Щоп’ятниці з 17:00 до 17:30 я записую всі свої досягнення за тиждень. Я виділяю півгодини, але це займає п’ять хвилин. Я думаю, яке саме досягнення може зацікавити якого з керівників. Наприкінці року це також стане чудовим джерелом для моєї щорічної стіни пошани». Крістін наводить нещодавній приклад: «У клієнта стався витік конфіденційної інформації і я повністю виклалась, щоб виправити ситуацію. Вони були дуже вдячні, і я отримала схвальний відгук від начальства. За шість місяців я про цей випадок забула б, а так у мене є список, який мені цього не дасть зробити».

Висновок? «Я заслужила повагу тих людей, які навіть не знали про моє існування. Я створюю власну репутацію, яка мені допомагає. Тепер така звичка — моя друга натура. Навіть мій бос перейняв у мене цю п’ятничну традицію».

Коли наступного разу говоритимете з кимось, від кого очікуєте визнання, спробуйте скористатись порадами з частини V, як Крістін, з такими доповненнями:

  • Розвідайте обстановку. Дізнайтесь, над чим зараз людина працює, що для неї важливо. Покажіть, як ваші досягнення допоможуть їй.
  • Персоніфікація. Поговоріть про конкретний приклад, який покаже, що ваша робота мала позитивний вплив на реальну людину (клієнта або колегу). Не говоріть про цифри і абстрактні ідеї.
  • Все геніальне просто. Людям легше згадати кілька значних досягнень, ніж довжелезний перелік усього, що ви коли-небудь робили. (Завжди можете зробити запасний список).
  • Контекст. Поясніть, чому ви зробили те, що зробили. Невелика передісторія допоможе інформації затриматись у голові.
  • Соціальне схвалення. Згадайте про хороший відгук і підтримку від інших старших колег або від людей, яких ваш співрозмовник поважає.
  • Зацікавте. Попросіть поради стосовно наступного кроку, а потім скажіть, що ви будете робити, враховуючи їхні слова.
  • Не забуваємо віддавати. Якщо шукаєте схвалення, то не забудьте самі похвалити. Емоції легко передаються, і люди не можуть не відповісти люб’язністю на люб’язність. Навіть найбільші начальники хочуть почути, що їхню роботу цінують.