Це почалося давно, але помітила я лише недавно. А я ж просто вийшла по хліб. Звичайного дня по звичайний хліб.

ВИБІР. Він довго нависав наді мною і несподівано звалився своєю непідйомною тушею на мою світлу безтурботну голову серед білого дня, серед натовпу розгублених споживачів, таких як я.

Все було як звичайно: я тинялася супермаркетом, думала про щось буденне – про форму і зміст або про систему речей за Бодріяром, не пам’ятаю точно. Але коли дійшла до відділу хлібобулочних виробів, мозок мій раптом колапснув. Батон, батон «Нарізний», батон «Житній», хліб «Тостерний білий», хліб «Тостерний висівковий», булочки «Житні», булочки «Житні покращені», булочки «Грехемські», лаваш «Персидський», коржі «Мексиканські», багет «Французький», хліб «Бородинський», хліб «Білоруський», хліб «Український», хліб «Дарницький», хліб «Ольховий», хліб «Ольховий-Діамант», хліб «Ольховий Діамант-Шампань», хліб «Ольховий Діамант-Фітнес»… Я раптом зовсім розгубилася. Не те щоб я ніколи не бачила стільки хліба. Просто того разу я вперше не знала, який взяти. Який я брала останнього разу? Який я зазвичай беру? Та я ж не їм хліба! Нах я взагалі сюди приперлася? Я ж за сиром ішла!

Коли я підійшла до сирів, мене охопив жах. Не те щоб я ніколи не бачила стільки сиру – просто вперше не знала, який хочу. От взяла би хліб – могла би взяти сир бутербродний або там крем-сир, а так… «Королівський польський», «Королівський» («Добряна»), «Королівський» («Славія»), «Королівський» («Звенигора»), «Маасдам» (Франція), «Маасдам» (Голландія), «Маасдам» («Добряна»), «Маасдам» («Славія»), «Маасдамер» (Польща), «Маасдамер» (Франція), «Маасдамер» (Голландія), «Маасдамер» («Добряна»), «Маасдамер» («Звенигора»), сир «Швейцарський» (Польща), сир «Швейцарський» (Хмельницький), сир «Голландський» (Польща), сир «Голландський» («Добряна»), сир «Голландський» (Німеччина), «Російський» («Звенигора»), «Російський» («Добряна»), «Російський» («Славія»), «Російський» («Новая Троя»), «Російський» («Пирятин»), «Російський» («Шостка»), «Російський» («Вапнярка»)… Одне я знала точно – не «Російський». Але це не врятувало від ВИБОРУ.

Ніколи ще я не почувалася такою малою і нікчемною, як тоді, перед безмежною сирною вітриною. Той вибір був надто великий. Він був більшим за мене. Свобода безмежного вибору. Безмежна свобода, що сковує. Я негайно впала в стан глибокого екзистенційного відчаю і поспіхом покинула ту обитель консюмеризму, не взявши нічого.

А потім я захотіла переглянути кіно. Щось таке ненав’язливе, щоб відволіктися. Відкрила розділ «Жахи». 185 сторінок. По 10 фільмів на сторінці. Захотілося накласти на себе руки, але я не могла вирішити, яким способом. Запитала у гугла, і він запропонував мені НА ВИБІР 100 найкращих способів самогубства. Я відчула, як плавиться мій мозок, як він перетворюється на фондю і витікає через очі. Коли мозок витік, я лягла спати в глибокому екзистенційному відчаї. І наснився мені ВИБІР. Він був такий страшний і великий, що я з переляку забула, як саме він виглядав.

А потім я вирішила піти у ресторан. Я просто хотіла поснідати. Мені запропонували обрати столик. Біля вікна / біля плазми / біля бару / в куточку / з диванчиком / зі стільчиком? Фондю забурлило у мене в голові. Біля вікна. Я замовила офіціанту омлет. Він запитав, як просмажувати, і запропонував НА ВИБІР п’ять варіантів. Я обрала. Відтак запитав, які інгредієнти я бажаю додати в омлет, і перерахував НА ВИБІР 10 варіантів. Я обрала три. Далі він запитав, який фреш я бажаю, і представив НА ВИБІР 15 найменувань. Я сказала морквяно-селеровий, після чого у мене почало сіпатися око. Він запитав, що додати у фреш – вершки чи оливкову олію. У мене раптом пересохло в роті й зашкребло в горлі. Я прохрипіла, що мені б води. Офіціант запитав, з газом чи без. Тоді мене розірвало на дрібні клапті, і я розчинилася у цьому світі багатоманітності, безмежних можливостей і СВОБОДИ ВИБОРУ.

Відтак я вирішила напитися. Офіціант подав барне меню. Дві сторінки шотів. Дві сторінки лонгів. Дві сторінки міцних напоїв. Десятки назв, сортів, блендів, брендів, купажів і бла-бла. Гігантський ВИБІР і маленька твереза я. Я замовила що-небудь. Мені принесли це що-небудь, я випила і пожалкувала, що не обрала щось інше. ВИБІР такий великий, а я завжди ОБИРАЮ НЕ ТЕ.

Він всюди. Обирай, ким бути. Обирай, кого любити. Обирай, з ким спати. Обирай, з ким дружити. Обирай, з ким воювати.

200 відтінків троянд у переході. 50 відтінків сірого. 100 тисяч брендів помади і мільйон її відтінків. Сотні різновидів туалетного паперу. 500 тисяч ароматів освіжувача повітря. 21 кандидат у президенти. Велика багатоманітність і безмежна ряснота. Варіанти і варіації. На будь-який смак. Потрібно лише обрати найкращий. І завжди здається, що можна було зробити більш вдалий вибір.

Що ширший вибір, то більші очікування, що більші очікування, то більше розчарування. Виходить, що ширший вибір, то більше розчарування. Фондю з мозку.

Якби Гамлет зараз запитав: «Бути чи не бути?» – йому б надали тисячу варіантів того, як бути, і стільки ж того, як не бути. Якби Чернишевський запитав зараз: «Що робити?» – йому б видали ще п’ятсот варіантів на додачу до запропонованих ним, і всі були б теж найкращими.

Виборофобія. Так це, мабуть, називається. Чи алергія на вибір. Або катування вибором. Свобода без можливості НЕ ОБИРАТИ.

Лікар каже, що я хвора. Але це лікується. Є кілька методів лікування. Необхідно лише вибрати один. Я перетворююся на страуса і намагаюся сховати голову в килим. А тим часом – фондю з мозку.

Свобода – у відсутності вибору.