До весни вже рукою подати, контекстна реклама підморгує джинсами розміру XS, надміру маленькими блузами і, о боже мій, міні-бікіні-купальниками. То, щоб летіти на Кубу на своїх крильцях, як Ангели Віки, а не велетенським замурзаним, як сусідське хлопча, боїнгом, треба терміново сідати на дієти. Щоб летілося вже з початку березня, треба сідати на щось таке дюканисто-безжирове, тільки б не було ані (закриваємо вуха – далі не для леді) вершкового масла, ані смальцю, та що там смалець – горіхів і тих бажано не їсти. Грудка, грудка з петрушкою, і то — грудочку від жиру обібрати, а петрушку натерти фейрі-антижир, хай буде про всяк.

Але, якщо подумати добре, позакривати всі страшнючі вкладки з похудальними порадами, то жири, які відкладаються в дупи, боки і животи – ніщо інше, як великий міф. Треба кликати Джеймі Гайнемана, то той вусатий з «Руйнівників».

Чому міф? Давайте спробуємо розібратись, і, поки з’ясовуємо все, то, думаю, можна зʼїсти шоколадку і запити, мммм, великим лате – худнути почнемо з понеділка.

«Жирними продуктами переїдають – осьо на Машку подивись, думаєш, от хорошей жизні вона така стала?! Жири — ета всьо». Чули таке? Правда ж чули?

Не буду казати, що переїсти найлегше через власні обмеження – це справа психологів, дієтологів і інших мудрих світу цього.

Я ж хочу поговорити про походження цього страшного міфу. Тут все якби досить прямо і логічно, якщо просто порахувати: в грамі жиру – 9 калорій, а в грамі протеїну чи якогось суперкорисного вуглеводу – лише чотири. Звідси й висновок: якщо викинути з раціону жири, можна їсти вдвічі більші порції і худнути як на дріжджах. Ой, тобто, як на воді чи на огірках – однаково. Круто звучить, га?

Мені теж подобається – круто і просто. З тим, що грам жиру калорійніший за грам білочка, навіть не буду сперечатись – факт є факт. Але зі всім іншим – навпаки. Додавши жирів до раціону, ситість наступає швидше. Більше того, під час перетравлення жирів регулюється виділення гормонів ситості, а саме лептину (Montmayeur& Coutre, 2010*). Він продукується нашим гіпоталамусом (таке в мозку, на хруща схоже) і сповіщає десь отак (когось голосніше, когось тихше): «Фатіт кушать, ми вже ситі, усьо впорядкє», і ми зупиняємось. В основному відповідає це чудо за баланс енергії – чи ми їмо відповідно до наших енергетичних затрат, чи ото мучимось на огірку й селері only (Stanley et al., 2005*).

Звідси такий собі міні-висновок – у нашому тілі вже є трекер калорій, розумний браслет чи то пак суперняшна аплікушка, яка сповістить, коли вже вистачить жерти. І запускається він…. грають сурми…. жирами.

«Жири – це пусті, нікому ненужні калорії». І таке чули? Впевнена, і не раз. Від тренерів чули, від хелсі-фітнес-блогерів чули і, можливо, від подруг теж. А від Галки з 4-го парадного взагалі тільки це і чути – вона 5 год вже на Дюкані.

На захист цього міфу нам навіть можуть наводити страшну (і зовсім беззмістовну цитату) з Dietary Guidelines for Americans (2010)*: «Жири займають 19% денного раціону американця і при цьому містять мізерну кількість нутрієнтів».

Чому беззмістовну? Вгадаєте? Хто перший?

Так не чесно, ви знали – жир сам по собі є одним із необхідних для життя нутрієнтів.

По-перше, саме жир допомагає в формуванні ліпопротеїнової (я ж правильно це слово написала?) мембрани наших клітин. А так ми всі складаємося з клітин, як амеба – тільки в амеби клітина одна, їй трохи легше. І кожнісінька наша клітина, чи то епітелію, чи крові, чи, може, десь там в моцку, має тришарову жиро-білкову оболонку, так звану ліпопротеїнову, що забезпечує відокремлення однієї клітини від іншої. КОЖНІСІНЬКА наша клітинка містить жири, а не лише отой ненависний целюліт на дупці (Owen et al., 1984*).

По-друге, щоб отримати деякі вітаміни, недостатньо просто замовити велику красиву баночку з айгербу і заїдати грудку чудо-пігулками. Деякі з вітамінок є жиророзчинними (А, D, E, K). Щоб засвоїтись у нашому новому ультраскінні організмі, їм необхідний жир, без нього вони як зайшли, так і вийдуть — хіба що з іншого боку (Albahrani& Greaves, 2016*). Власне, тому знежирене молоко, збагачене вітаміном Д, – просто ідіотська ідея, як і багато схожих.

Звичайно ж, що забагато – нездорово, але перед тим як купувати сир знежирений, молоко 0% і інші лоу-фет штуки потрібно добряче подумати. Потім ще раз подумати, ще раз і ще раз (від думання сильно худнуть, чесно!) і таки купити те смачнюче масло 83%, намастити його на хлібчик і насолоджуватись, бо не такий страшний хліб із маслом, як його малюють.

*Ну, і література – як «Рафаелло»: замість тисячі слів!

  • Albahrani, A. A., & Greaves, R. F. (2016). Fat-Soluble Vitamins: Clinical Indications and Current Challenges   for Chromatographic Measurement. The Clinical Biochemist Reviews, 37(1), 27–47.
  • Dietary Guidelines for Americans. (2010). Retrieved from https://health.gov/dietaryguidelines/dga2010/DietaryGuidelines2010.pdf
  • Montmayeur, J., & Coutre, J. L. (2010). Fat Detection: Taste, Texture, and Post Ingestive Effects. Hoboken: Taylor and Francis.
  • Owen, J. S., Mcintyre, N., & Gillett, M. P. (1984). Lipoproteins, cell membranes and cellular functions. Trends in Biochemical Sciences,9(5), 238-242. doi:10.1016/0968-0004(84)90076-8
  • Stanley, S., Wynne, K., Mcgowan, B., & Bloom, S. (2005). Hormonal Regulation of Food Intake. Physiological Reviews,85(4), 1131-1133. doi:10.1152/physrev.00015.2004