Непросто бути молодою гетеросексуальною жінкою. Стоп-стоп, я в курсі, що багатьом значно важче. Здавалося б, молодість і гетеросексуальність – це щонайменше повинно полегшувати тобі життя. Твоє право на секс ще не почали заперечувати (ну, ви знаєте, старим пєрєчніцам в сексі не місце), твою сексуальність начебто ніхто не намагається замести під килим (і це в кращому разі).

Від тебе уже не вимагається прикидатися, ніби секс для тебе – обтяжлива повинність чи важливий лише як реалізація духовного зв’язку з єдиним і неповторним Чоловіком Твого Життя, але суспільство все ще не готове визнати за тобою право самій вирішувати, що тобі робити з цією сексуальністю. Принцеси, виявляється, кінчають, але роблять це, не сміючи забувати про етикет.

Коли мені було років десять, я натрапила в якомусь жіночому журналі на доволі наївну спробу класифікувати жінок за тим, як себе маніфестує їхня сексуальність. Журнал був доволі революційним як на ті часи, але навіть сьогодні про секс дуже часто говорять і пишуть саме як про фактор, що впливає на стосунки.

У тій класифікації з майже десятка типів мою увагу привернули два. Перший – це дівчина, що досліджує способи отримати задоволення, повністю заглиблена у пізнання свого тіла. Про неї писали, що «її сексуальність ще спить». У центрі сексуальності цієї молодої жінки вона сама, яка дивиться всередину себе, слухає себе, ловить найтонші нюанси своїх реакцій. Важливо те, що жінка неодмінно молода, бо незріла: заглибленість у себе властива егоїсткам. Звичка турбуватися про себе не менше, ніж про інших — егоїзм, а егоїзм, як відомо, від незрілості.

Загалом, подача була така, що зосередженість на собі, коханій, — проміжна стадія, адже тіло є інструментом, який служитиме не лише тобі, і пізнати його потрібно рівно настільки, наскільки це може бути корисним у майбутньому. Пізнання не може бути самоціллю. Обов’язковою ознакою зрілості має стати кінець цього періоду дослідження себе. Це цікаво ще й тому, що для жінок у справі сексу діє подвійний ейджизм: з одного боку, визначення «сексуально приваблива» передбачає в першу чергу молодість, із іншого ж — вважається, що через брак досвіду молода жінка надто недосвідчена, щоб розумітися на оргазмах. Та що там, навіть на своєму власному оргазмі.

Другий тип – жінка після «пробудження»; провідною ознакою її сексуальності є «щедрість», яка трактувалася як готовність опікуватися партнером так, наче сам він про своє задоволення подбати не може. Я бачу тут дві проблеми. Перша – це те, що знову у гру вступає архетип жінки-матері, яка навіть у сексі не може дозволити собі відволіктися від обов’язку турбуватися про інших. Таке бачення сексу, в кращому разі як командної гри, не дає жінці навіть шансу на повноцінний досвід. Бо насправді в сексі, коли йдеться про добровільний і безпечний контакт дорослих людей, кожен сам за себе. Це не командна гра у тому розумінні, у якому нам намагаються його продати. Уявіть пілота за кермом; уявіть людину, яка не дозволяє собі зосередитися на власних відчуттях, бо постійно мусить пам’ятати про відповідальність за інших. Оце і буде секс жінки, чия сексуальність «повністю розкрилася».

Друга проблема, яку я бачу, –  те, що знову сексуальність подається як ресурс. Інакше яким чином пояснити те, що в контексті жіночої сексуальності вживається слово «щедрість»?

І можна було б зі спокійним серцем забути і про журнал, і про наївну любительську класифікацію в дусі спроби Кері Бредшоу порівняти чоловіків із сумочками, але, на жаль, дискурс докорінно не змінився.

Очевидно, сумнівність ідеї нерозривного зв’язку між психологічною зрілістю і самовідданістю у сексі засіла в моїй голові, бо я верталася подумки до цієї концепції не раз відтоді, як років у тринадцять секс у моїй уяві потроху починав набувати більш чітких обрисів. Підліткові фантазії та спроби дослідити власне тіло не дають простору для самовідданості. Світ дівчини-підлітка взагалі цілком і повністю обертається навколо неї самої. Коли тобі шістнадцять, і твої бажання підштовхують тебе до того, щоби почати діяти, ти можеш думати лише про себе. Але з часом тиск зростатиме, і від тебе уже вимагатиметься подумати про партнера, не думати про партнера занадто багато, подумати, чи можна вважати твої сексуальні практики такими, що достатньо сприяють емансипації, і водночас чи не є вони надміру неконформними, а відповідно, небезпечними для суспільної моралі. Чи не подумають про тебе, бува, поганого чоловіки, у чиєму світі тобі доводиться виживати; чи не подумають поганого жінки, і тоді ти втратиш їхню підтримку на той випадок, якщо світ чоловіків пережує тебе і виплюне.

До сексу не можна ставитися просто як до процесу, від якого є сенс отримати максимум задоволення, ти повинна все відрефлексувати. У світі, де жіноча сексуальність буцімто нарешті отримала шанс позбутися суспільного контролю і не мусить щосекунди вибачатися за своє існування, суспільство однаково успішно винаходить усе нові й нові методи вплинути на твої рішення. Йдеться не про публічну дискусію, яка потрібна для обміну досвідом, для видимості. Йдеться про те, як швидко публічна дискусія переростає у публічні осуд і регламентацію.

Дозволила вдягти на себе наручники? Негайно проаналізуй, що це – боягузтво і колабораціонізм? Чи, наприклад, не хочеш одягати незручну для тебе білизну, від якої партнер заводиться? Проаналізуй і це теж: чи не задалеко ти зайшла у своїй безкомпромісності?

Просто змирися, жінко: тобі не довіряють твою власну сексуальність. Не довіряють гетеросексуальні чоловіки, бо твоя сексуальність надто потужний інструмент для того, щоб отак запросто віддати його в твої руки. Не довіряє суспільство – з тієї простої причини, що суспільство як система, що лише на невеликий відсоток складається з безстрашних інноваторів, не зацікавлене в деконструюванні традиційних концептів, воно опирається змінам, і це не дивно. Не довіряє держава, яка є породженням суспільства. Вивільнена жіноча сексуальність наближає той час, коли домінування «ячєйкі общєства» у її звичній інтерпретації закінчиться, а наше суспільство так звикло покладатися на цю інтерпретацію, що не має уявлення, що робитиме, коли упряж, сплетена з традиційних цінностей, виявиться безсилою супроти свободи волі.

Але й на цьому перелік потенційних менторів і цензорів не закінчується, інші теж пропонують тобі подивитися на свій оргазм крізь призму чоловічого его. І оскільки жіночий оргазм раптом став для чоловічого его надважливим, то одні нав’язливо радитимуть тобі продовжувати вдавати; інші розкажуть, як напевне досягти оргазму з будь-яким партнером, наче ти якийсь універсальний солдат чи автомат із видачі оргазмів; а треті нагадають тобі, що оскільки твій оргазм тепер став поживою для чоловічого его, то ти там обережно зі своїми оргазмами. І ніхто не поцікавиться, чого ж насправді хочеш ти. Ну бо не можна ж бути такою егоїсткою.

Тобі кажуть, що в сексі не можна бути лінивою; так, наче секс – це те саме, що балет або керування проектом. Старанність навряд чи гарантує тобі оцей самий катарсис, після якого настає відчуття невагомості і тобі здається, що ти скинула років сто і стару шкіру заодно. Та й старанний партнер, який так намагається тобі догодити, що забуває про себе, – навряд чи оптимальний варіант, тому що такий партнер сумлінно відпрацьовує зміну, а секс — усе-таки не добова норма. Не кажучи вже про те, що людям, які готові давати значно більше, ніж отримувати, здебільшого або щось від тебе потрібно, або вони почуваються не досить привабливими без цих додаткових зусиль.

Із часом те саме.

Спочатку тебе вчать, що нормою є витрачати свій ресурс у першу чергу на те, щоби сподобатися чоловіку, зацікавити його і тримати цей інтерес у тонусі. Водночас ти повинна бути максимально зручною, такою собі затишною подушечкою: не відмовляти, коли йому щось потрібно, поступатися своїми захопленнями, жертвувати амбіціями, розставляти пріоритети на його користь. Це все називається «залишатися гнучкою». Власне, така собі каучукова жінка з не по-людськи адаптивною психікою – чоловічий ідеал. Вона гнеться-не ламається, м’яко стелить, а де треба, може взяти керування на себе (звісно ж, так, щоб ти про це навіть не здогадувався).

А тоді – вжуууух! – і ти раптом дізнаєшся, що тепер необов’язково все це робити, можна нарешті побути собою, для себе. Але не поспішай видихати.

Інші тобі розтлумачать, що означає «для себе». Ти дізнаєшся, як не можна поводитися, якщо раптом ти зустрічаєш людину і захоплюєшся нею. Навіть якщо пірнути в це захоплення винятково для того, щоби зробити приємне собі; навіть якщо це триватиме кілька тижнів, і ти про це здогадуєшся; навіть якщо в твоєму житті категорично бракує спонтанності, та що там, ти на стінку лізеш від нестачі святої трійці дофаміну-адреналіну-ендорфінів, то однаково на ці кілька тижнів тобі нічого змінювати в своєму житті не можна. Інакше ти ганчірка безхребетна. Покинула на місяць друзів, тимчасово забила вклонятися божкові нового часу – пресвятому саморозвитку – і дозволила собі зануритися у поїдання солодкої вати зі смаком полуниці й облизування пальців, у перекидання дурнуватими жартиками, зрозумілими тільки вам, і так, секс, секс, секс? Жалюгідна, слабовільна егоїстка.

Тут почнеш вірити в те, що жодних твоїх виборів не існує. Де б їм узятися серед цієї постійної інформаційної агресії. Сьогодні заміжжя – це краще, ніж кар’єра; завтра кар’єра – це краще, ніж невдячне снування на кухні; потім секс – це краще, ніж його відсутність; аж ось уже самореалізація – це краще, ніж секс. Хороші дівчатка повинні кінчати мовчки, але стоп, уже ні. Тепер ти повинна кінчати достатньо голосно, щоб не завдати шкоди крихкому его свого партнера, але якщо ти кінчатимеш занадто голосно, то можеш насипати занадто багато добрива, і его в нього вимахає, як баобаб. Гляди, не забудь потурбуватися про власний оргазм – за всіх жінок, яким раніше було не можна.

Тут мав би бути якийсь логічний підсумок, але він мені завжди відчувався як щось дидактичне. Підсумок ніби натякає на те, що читачка не в змозі сама зробити висновки з прочитаного, щось рекомендує, кудись спрямовує. Опікується тобою. Я ж не хочу цього робити. Я хочу залишатися сертифікованою егоїсткою.

Визнавати за іншими право на їхнє власне прочитання. Визнавати за жінками право на їхню власну сексуальність. І потихеньку відлущувати від свого сприйняття сексуальності одне за одним ті нашарування сенсів, які є неактуальними для мене. Доводити собі, що переосмислення не обов’язково має бути тяжким і заплутаним процесом, який врешті-решт призводить до заміни одних заборон і перешкод на інші. Я дозволяю собі вірити в єдинорогів. І в те, що твоя сексуальність може бути тільки про тебе.