«Фотографії з серії Circle — це роботи про свободу та силу жінки. Про її зв’язок із природою, про магічність. Про сюрреалізм. Це якщо описувати поетично. А загалом – це моя історія. Шлях від 2011 до 2017 року, під час яких я боролась, втікала та ставала кращою, падала та підіймалась. Я росла у родині, де батько бив та принижував матір. Коли я виросла, це саме почало відбуватись і зі мною, – він почав бити й мене. Жінка в його очах завжди була істотою нижчою, товаром, якоюсь повією.

Із дитинства, наскільки пам’ятаю, він у сварках із мамою розповідав якісь гидкі принизливі речі про жінок. У мені це не могло не відобразитись, я досі борюсь із комплексами, зі страхами та речами, які він заклав як правила у мені. Я була вихована у середовищі тоталітарного режиму, яким керував нестійкий, психічнохворий чоловік.

Прожила я у вічних бійках та сварках до 23 років, потім батьки розлучились. Хтось запитає – чому я не покинула це все, адже була достатньо дорослою? Я не знаю, від цього нелегко відійти. Пізніше, вже у власних стосунках, я почала жити за таким самим сценарієм. Я виросла в пеклі й принесла частинку його у свій дім. Я теж була тираном. Коли ти ростеш у родині з такими викривленими поглядами, ти, швидше за все, принесеш це з собою, куди б ти не йшла.

 

Рік тому я наважилась піти до психотерапевта, і тепер майже нормальна. Я майже щаслива, змінюю життя і переписую правила, які в мене вбили, які мені вписали в мозок без мого дозволу.

Весь цей час зі мною була саме ця серія робіт — Circle, я трималась за неї, ніби за соломинку. Я вважала, що вона – мій спосіб дати щось цьому світові. Але насправді ці роботи дали найбільше мені. Я розумію, чому я почала змінювати своє життя за допомогою психотерапії – бо я мріяла про нього. І доказом цього є мої вільні люди на фото. Я переносила персонажів моїх робіт у такі місця, тому що я сама хотіла там бути, тобто я там була, але не емоційно, не духовно.

Я давала цим людям інші світи, давала їм портали та сюрреалізм. Я фотографую з 17 років, проте саме ця серія є важливою. Це роботи про сильну жінку, про сильну людину, якою я врешті стала.

Можливо, вони зможуть й іншим жінкам дати свободу та силу. Я пам’ятаю, як міліція не могла зробити нічого, щоб захистити мене та мою матір, чи то через небажання, чи то через відсутність законів. Я знаю, що чомусь про те, що тебе б’є чоловік, говорити соромно. Але бути жертвою не соромно. І так само потрібно пам’ятати, що діти, які, можливо, є у таких сім’ях, перетворюються на жертв, яких катують зв’язаними, бо вони не можуть зробити нічого.

Я б хотіла, щоби на мої роботи звернули увагу і щоби мої роботи своєю чергою звернули увагу на важливу тему, якої торкнулась я. Ці фото не кажуть прямо, це не репортаж, це фотографії голих жінок і собаки Енке, який є моїм найкращим другом і теж зробив неабиякий вклад у моє спасіння. Можливо, ці картини зможуть нагадати декотрим жінкам, що вони богині, що вони вільні і що вони не винні. Що вони можуть лізти вгору і що свобода – найважливіше, і ніщо не може стати виправданням насиллю».

 

Автор Марія Казван
Серія “Circle” була розпочата 2011 року. Повну версію серії можна переглянути тут:

mariakazvan.com