Нещодавно відкрила для себе дієвий спосіб перевірки співрозмовника на адекватність: у слушний момент бесіди сказати усього два слова: «Я — феміністка». Що тільки не почуєш у відповідь, працюючи в переважно чоловічому колективі IT-компанії.

«Ти серйозно зараз? А твій чоловік про це знає?», «Вам же дозволили носити штани, які проблеми?», «А чому тоді жінки не йдуть працювати шахтарями, якщо всі рівні?». Звісно, це здебільшого тролінг – глузливий та дотепний, на думку жартівників. Але факт залишається фактом: фемінізм сьогодні викликає насмішки або негатив навіть у прогресивної частини українського суспільства.

Що ж не так із цим поняттям, яке 2017-го стало «словом року» у США? Словник Longman повідомляє: фемінізм – це переконання, що жінки повинні мати такі самі права і можливості, як чоловіки. Із якою частиною цього визначення ви не погоджуєтесь, жителі XXI століття? Що саме викликає у вас таке нестерпне роздратування?

Особливо прикро чути засудження фемінізму від жінок. «За що зараз борються феміністки? – зі щирим нерозумінням запитує мене колега. – Тепер ми можемо робити все, що і чоловіки». Згідно з даними Держстату України, жінки в середньому заробляють на 22.5% менше за чоловіків. Український парламент усього на 12% складається із жінок. Лише 30% топ-менеджменту в Україні – жінки. «Це проблема самих жінок, які не прагнуть професійної реалізації. Вони самі в цьому винні», – вважає моя співробітниця.

Безумовно, часом жінки в Україні все ще бояться «займати місце за столом». Якби моя воля, я б ввела в обов’язкову шкільну програму старших класів книгу Шерил Седберг «Включайся!» – там детально описані ця проблема і шляхи її вирішення. Тоді б кожна дівчина-підліток задумалась: «А що б я зробила, якби не боялась?»

Не боялась суспільного осуду, зокрема. Недавнє соціологічне опитування (березень 2018 р.) засвідчило: більшість українців вважає, що жінка має бути передусім матір’ю і дружиною — 67% респондентів обрали це твердження на противагу «Жiнка має перш за все реалiзувати себе i сама вирішує в чому», яке обрали 31%. Окрім цього, 43% українців переконані: жiнка в будь-якому разі повинна виконувати всю домашню роботу та бути гарною господинею.

У полон сексистських стереотипів дівчата та хлопці потрапляють ще змалечку. Яскравий приклад – дитячі іграшки. Днями захотіла купити трирічному сину набір посуду для гри. Яким же було моє здивування, коли я побачила, що інтернет-магазин позиціонує ігровий набір «Маленький повар» як іграшку лише для дівчат (професія — домогосподарка). Як тут принагідно не згадати коментар перехожого чоловіка до мого сина: «Чому ти ходиш із візочком для ляльки, ти ж не дівчинка». Про які партнерські стосунки може йти мова з такими соціальними установками?

Насправді, я б теж хотіла перестати слухати, читати і розказувати про фемінізм (хіба що в минулому часі). Тому що рівні права і можливості мають бути у всіх людей за замовчуванням. Сподіваюсь, саме такий світ ми залишимо нашим дітям. А поки «мова – один із основних засобів зробити невидиме видимим, а нечуте почутим» (Анна-Марі Слотер, «Між двох вогнів»). Тому я продовжую говорити: «Я — феміністка». І мені анітрохи не соромно.