Альцгеймер в світі інтернетів звучить зовсім не як якийсь далекий діагноз, а скоріше, як ще одна з історій про Бабая чи нова серія такого далекого «Чи боїшся ти темряви?».  

Якщо вірити дієтологам, тренерам та різних форм і розмірів порадникам, у нас ніколи не буде Альцгеймера, якщо ми: бігаємо щодня по 10 км/ в’яжемо гачком/ плетемо з бісеру/ щотижня проходимо на корсері курси/ читаємо мінімум 100 книг на рік і взагалі всебічно розвиваємо тіло, розум і душу, або ж навпаки – точно буде, якщо в далекому минулому хтось хворів чи може хтось нас змусив від грипу вакцинуватись! А ми що, ми боїмося, що одне пропущене тренування, нез’їджений авокадо, серіальчик замість історії мистецтв на юдемі й усе, амба. З одного боку, ми сміємося в обличчя старості й у свої тридцять качаємо свій мозок вітамінами з айгербу, а з іншого — боїмося її, такої, якою лякають рекламні буклети лікарень, де замість просекко в Ніцці чекає забуття.

Та чи гарантує оте перестрибування через себе, як Сергій Бубка через перекладину, що Альцгеймер нас омине. Чи справді деменція – хвороба людей, які не думають, тих що не їли авокадо і не запивали БАДи гранатовим соком, що не читали книжки і проводили час, задерши ноги перед ТБ? Чи правда, що воно передається генетично? І чи таке воно страшне, що час ховатися під ковдру?

Давайте спочатку розберемось, що ж це за хвороба, щоб як боятись, то принаймні знати чого, бо з Бабаєм, Ягою, цінами на туфлі Джиммі Чу все зрозуміло, а от із хворобами затемнень — не дуже. І так, хвороба Альцгеймера – це не про таку милу забудькуватість, що з усіма нами трапляється, не про старіння, вона про незворотні зміни особистості, про втрату соціальних якостей і про серйозні проблеми з пам’яттю (Mayo Clinic, 2017).

«Треба випивати дві капсули риб’ячого жиру, таблетку мультивітамінів, з’їдати гілочку гінкго білоби, і жоден Альцгеймер вам не страшний»

Спускати гроші в айгерб чи не спускати – справа особиста. Можливо, позитивні і кольорові жувальні ведмеді, вщент наповнені вітамінами, і піднімуть настрій на три поділки за шкалою (не знаю, чия то шкала з піднімання настрою – доведеться вигадувати), можливо, ложка риб’ячого жиру поверне в босоноге дитинство, коли трави були високі, а сонце світило так лагідно і яскраво, може, гінкго білоба наблизить нас до практик орієнтальних (я надаю перевагу ведмедям – милі страшенно, і смачні, особливо ті апельсинові). Та точно, що вони не зроблять, ні всі разом, ні по-окремо – вони ніяк не вплинуть на нашу з вами пам’ять, ніяк від слова взагалі.

Не лише тренери задумувались над питанням користі БАДів для нашого мозку, планували силу-силенну досліджень, ночами не спали і днями не їли, і все заради того, щоб перевірити, чи права була Ганна Василівна (медсестра в садочку), коли виписала всім дітям і їхнім бабусям із дідусями по банці жиру – мікс риб’ячого і борсучого – для покращення пам’яті і запобігання віковим захворюванням. І як би нам не було шкода і гірко, омега-кислоти, як і витяжка з білоба, виявились неефективними (Forbes et al., 2015).

«Тю, та це ж усе генетичне»

Хотілося б відповісти на це однозначно, а-ля «генетика тут ні до чого» чи щось протилежне типу «не треба того боятись – в тебе в роду такого не було», та поки ще жодне дослідження «ген Альцгеймера» не виявило, тому й стверджувати щось тут ми не можемо (Bekris et al., 2010). Один трохи мутнуватий знайдено, звичайно, подейкують, що він, ймовірно, (ймовірно і подейкують тут — ключові слова) може асоціюватись із Альцгеймером  — APOE ε4, та як би ми не хотіли прив’язати деменцію до нього – не вийде, відповідна мутація є лише в чверті осіб із хворобою Альцгеймера (Bekris et al., 2010).

«Вакцинація від грипу винувата»

Вакцинація всьому винувата, це ми й самі знаємо, а особливо вона винна в перенаселенні планети – немає вакцин, немає проблем, як то в народі кажуть. Але ми не про вакцинацію і не про шалений приріст жителів наших, ми про штуки серйозні, про ті, що приходять із віком і аж ніяк не означають досвід.

Звідки взялось це твердження, вгадайте? Ні, не спустилося з Олімпу, не вигулькнуло з піни морської, воно приплило з інтернету і, звісно ж, розбіглося по всьому світу – breaking news, всесвітня змова, зрада, біг фарма і теде! Цьому міфу, що неслабо так мутував у павутинні, присвятили цілу статтю, де так мудро виявили, що ні – не призводить вакцинація аж до таких наслідків, максимум — температура невисока, припухлість у місці уколу і таке от дрібне всяке неприємне ( Gasparini et al., 2015).

І наостанок мушу сказати: побачите на сторінці дієтолога лозунг типу «Їж авокадо – будеш здоровенький» — анфолов сміливо, не тому що авокадо не корисне, а бо нічого просто так кричати.

П.С. Боятись чи ні — справа ваша, а мені лишається сподіватись, що мудрість «що корисне серцю – корисне мозку» ще працює, і ми всі разом із здоровими серцями, мізками, руками і гіперрозвинутими великими пальцями для лайкання контенту все дочитали, допили своє лате і побігли скролити стрічку далі і далі.

Alzheimer’s disease. (2017, December 30). Retrieved from

https://www.mayoclinic.org/diseases-conditions/alzheimers-disease/symptoms-causes/syc

20350447

Bekris, L. M., Yu, C.-E., Bird, T. D., & Tsuang, D. W. (2010). Genetics of Alzheimer

Disease. Journal of Geriatric Psychiatry and Neurology, 23(4), 213–227.

http://doi.org/10.1177/0891988710383571

Forbes, S. C., Holroyd-Leduc, J. M., Poulin, M. J., & Hogan, D. B. (2015). Effect of Nutrients,

Dietary Supplements and Vitamins on Cognition: a Systematic Review and Meta-Analysis

of Randomized Controlled Trials. Canadian Geriatrics Journal, 18(4), 231–245.

http://doi.org/10.5770/cgj.18.189

Gasparini, R., Panatto, D., Lai, P. L., & Amicia, D. (2015). The “urban myth” of the association

between neurological disorders and vaccinations. Journal of Preventive Medicine and

Hygiene, 56(1), E1–E8.