Серотонін – штука загадкова. Коли спитати в гугла, він запропонує сотні статей на кшталт «Гормон щастя, як поповнити запаси», «Що таке серотонін і як його підняти», найпросунутіші дають одразу список із «10 продуктів для щастя», лише чомусь їхні продукти з моїми не співпадають, але таке, ми з багетом переживемо. І все б воно нічого, але серотонін — не дуже то й гормон, і не гемоглобін це, щоб його підвищувати, навіть зі щастям у нього «все складно» — чесно, я статус у фейсбуці бачила.

Тому давайте мотнемо дві пісні назад і послухаємо, що ж таке серотонін і чому гугл нас, ну не дурить так, щоб аж дуже, а просто дечого на перших сторінках 10-ти недоговорює.

Серйозних розбірок із гормоном не буде, просто серотонін — не гормон у класичному розумінні і виконує роль нейромедіатора, та ні – не виконує, він і є нейромедіатором: біжить на кінчик аксона, щоби постукати в двері до нейрона-сусіда і покликати на нову вечірку. Гляньте, тут хлопці про серотонін діло кажуть:

А от синтезується це чудо з триптофану, амінокислоти такої, що взагалі є штукою магічною та незаслужено непрославленою, бо служить не лише серотоніну, а й синтезу мелатоніну (але то вже розмова про сон і циркадні ритми – не сьогодні, точно вже не сьогодні), білків, і зовсім без помаху палички з вусом дракона може перетворитись на нікотинову кислоту і нікотинамідаденіндинуклеотид (це слово скопіювала, вголос вимовити не пробувала — боюсь викликати консьєржку).

Отож, наш невизнаний герой за особливі заслуги триптофан отримує таку собі медаль OH за сприяння триптофан-гідроксилази, тішиться так, що на радощах губить свою кислотну групу (COOН), як Сірожа телефон у клубі, не сам губить, звичайно ж, а старий добрий кєнт 5-гідрокситриптофан декарбоксилази йому допомагає (прохання ті багатобуквенні слова вголос не вимовляти – мало що може трапитись, не хочу бути винна). Без телефону, чи то пак кислотної групи, він перетворюється не на елегантні шорти, навіть не на Сірожу без нового телефону, а на серотонін (за цими складними маніпуляціями можна прослідкувати на малюнку 1).

 

Мал. 1. Синтез серотоніну, або коли все складно

Коли ми вже знаємо, звідки воно таке розумне береться, час подумати, за що ж той серотонін відповідає.

Щастя? Точно?

Не зовсім! Не все те золото, що блищить, і не все те щастя, що серотонін, бо він, як виявилось, не дарує години нестримних радощів, а лише зменшує сприйнятливість до негативних емоцій. Він не забезпечує щастя, а виступає, скоріше, рефері між командою емоцій позитивних та негативних, такий собі кіт Леопольд, що ніяк не перестане повторювати мантру про дружне життя. І знову тут статті з порадами про збільшення кількості серотоніну помиляються, бо виробляється його завжди достатньо, щоби сяк-так дати собі раду з внутрішнім негативом, та, на жаль, транспортна система не завжди може його вчасно доставити – маршрутки переповнені о восьмій ранку, метро поїхало без нього, одним словом, самі розумієте (Müller & Jacobs, 2010).

Крім дарованого нам душевного спокою, серотонін допомагає спокою фізичному – знижує чутливість больової системи організму, якщо по-простому, то за умови достатнього рівня серотоніну в організмі розбите коліно болітиме набагато менше, аніж за його нестачі (Marks et al., 2009). Звідси і страждання, подекуди навіть фізичні, при депресіях. Хоча ні. Про депресію брехати не буду – зв’язок рівня серотоніну з депресивними станами плекався ще з далеких 70-х, та злі тітки і дядьки епохи «Баффі — переможниці вампірів» взялися за цю теорію з усім своїм ентузіазмом і… майже її спростували (Lacasse & Leo, 2005). Чому майже? Все просто і складно, бо актуальною відповіддю на це питання ось уже двадцять років є слова пана Валенштайна (чи штейна? Не дано мені запам’ятати, як то правильно вимовляється): «Ніщо, що би люди прочитали про депресію, не є відображенням того, що відбувається насправді» (Valenstein, 1998). Тобто невідоме залишається невідомим (на математиці вчителька за таке б ще й як сварила!).

Але досить про сумне. Про нестачу серотоніну ми вже поговорили – неприємна штука трішки – ні тобі концентрації, ні координації рухів, навіть сон і той страждає (Müller & Jacobs, 2010). Тепер давайте про його надлишок. Тут все набагато тривіальніше – глюки! Звичайнісінькі тобі галюни: чорні коні в білих пальто, НЛО і летючі фрукти. Себто за надлишкової кількості серотоніну збільшується чутливість до усіх вторинних сигналів – така собі збірна солянка зі звуків, запахів, дотиків і кольорів (Rolland et al., 2014). Але не бійтеся – в реальності цей трюк так просто повторити навряд чи вдасться, такого викиду серотоніну поїданням шоколадок не досягти, повірте – не одну я шоколадку з’їла, ой не одну. Подейкують, що надлишок незначний, той, для якого кислота (зовсім не аскорбінова) непотрібна призводить до соціофобії. Вірити чи ні – вирішуйте самі, та от дослідження 18 осіб (Frick et al., 2015), то якось трохи навіть соромно в журналі науковому друкувати.

Тест “Весельчак чи униленьке…”, ну тобто натура тонка і вразлива, можна пройти. Правда, не в інтернеті, бо добро то все заховане в генах наших. Геном 5-HTTLPR кодується білок-транспортер серотоніну – везе він нейромедіатор, як Харон душі через Стікс (Mechanism of Action of the Serotonin Transporter). І от послідовність цього гену, як і будь-якого іншого, містить шмат із певною кількістю повторів – що більше повторів, тим ми з вами веселіші. На жаль, додавати повтори штучно поки що заборонено — етика, тяжка доля овечки Доллі, та й таке, тому нам ще точно доведеться задовольнятися тим, що є.

Посилання:

  • Frick, A., Åhs, F., Engman, J., Jonasson, M., Alaie, I., Björkstrand, J., . . . Furmark, T. (2015).
  • Serotonin Synthesis and Reuptake in Social Anxiety Disorder. JAMA Psychiatry,72(8), 794. doi:10.1001/jamapsychiatry.2015.0125
  • Lacasse, JR & Leo, J. (2005). Serotonin and Depression: A Disconnect between the Advertisements and the Scientific Literature. PLOS Medicine. DOI: 10.1371/journal.pmed.0020392
  • Marks, D., Shah, M., Patkar, A., Masand, P., Park, G., & Pae, C. (2009). Serotonin-Norepinephrine
  • Reuptake Inhibitors for Pain Control: Premise and Promise. Current Neuropharmacology, 7(4), 331-336. doi:10.2174/157015909790031201
  • Mechanism of Action of the Serotonin Transporter (n.d.). Retrieved from https://web.williams.edu/imput/synapse/pages/IVB3.html
  • Müller, C. P., & Jacobs, B. L. (2010). Handbook of the behavioral neurobiology of serotonin. London: Academic Press.
  • Rolland, B., Jardri, R., Amad, A., Thomas, P., Cottencin, O., & Bordet, R. (2014). Pharmacology of  Hallucinations: Several Mechanisms for One Single Symptom? BioMed Research International,2014, 1-9. doi:10.1155/2014/307106
  • Valenstein E.S. (1998) Blaming the brain: The truth about drugs and mental health. New York: Free Press. 292 p.