Поки адреналін спочиває на лаврах слави, і йому належить і страх, і ненависть, поривання до боротьби, агресія і ще багато усього, що людина здатна приписати, його брат норадреналін плаче, покинутий усіма у нетрях нервової системи. Адреналін, норадреналін – та яка різниця, можна ж говорити лише те, де букв менше. Але насправді різниця колосальна: той, що на «А» — гормон і синтезується в наднирниках (схожі на шапочку для нирок залози), на «Н» — нейромедіатор (кур’єр, що від одного нейрона іншому посилки носить). Так, без брата на букву «Н» нашому адреналіну звичним шляхом до організму не потрапити – сіамські близнюки, що виробляються у не найприємніших ситуаціях, у їхньому сіві нема стресостійкості.

Норадреналін – головний нейромедіатор симпатичної нервової системи, на жаль, це не про якесь супермиле плетиво в нашому організмі, а про частину нервової системи, що управляє внутрішніми органами під час фізичного і навіть емоційного навантаження (про дуже милу часточку нашого життя, симпатична ж, отут).

 

Норадреналін виконує роль менеджера, не лов-левелу, а десь так ближче до топу – пришвидшує серцебиття, звужує судини і розширює бронхи (щоб ми дихали під час стресу легше), реакція «дають — бери, а б’ють – тікай» — його фішка, однозначно. Він злий брат-близнюк адреналіну, той, що відповідає за відчуття справжньої злості, де пара з вух, кулаки сверблять, зуби цокотять і лівий кутик губи хижо сіпається (Goldstein, 2010).

Руфери, фрі-райдери, рейсери і люди з не менш милозвучними хобі насправді не за адреналіном женуться, як ми звикли це чути. Екстремали, геймери та гравці закритих клубів типу «Спліт» (якщо чесно, то там картьожки на гроші грають) чекають саме вивільнення норадреналіну. Чому геймери теж? Бо, знаєте, наш із вами мегамозок не бачить різниці між віртуальною і реальною небезпекою, тобто абсолютно безпечного для життя ризику залишитись у самих трусах ще й як достатньо для активації норадреналіну (Meyer, 2004). Може, і мозок у нас не такий вже й мега, якось про це поговоримо обов’язково.

Проте норадреналін — це не лише про агресію, злість і міряння піс…, ой, що це я, мізками, звісно, норадреналін — це ще і про депресію. Вітаємо ще одного претендента на звання винуватця виникнення депресивних станів – нестача норадреналіну (Delgado & Moreno, 2000). Невеличке дослідження лише 15 осіб із депресією, 13 з яких покінчили з життям самогубством, показує, що в усіх них були проблеми з транспортуванням норадреналіну між нейронами – норадреналіну вироблялось якраз, а от квитків на серпневий потяг до моря було явно замало (Klimek et al., 1997).

Білок-транспортер (звучить, як назва нового фільму зі Стетхемом) норадреналіну кодується геном SLC6A2. Білок цей виконує роль таксі після пиятики – везе стомлений норадреналін додому (зворотній захват) в пресинаптичну мембрану – те місце, де норадреналін жив-поживав і добра наживав перед тим, як провідати сусіда. Саме від цього таксі і залежить, наскільки довго норадреналін дурманитиме нам мізки після того, як небезпечна ситуація вже розрулилась (SLC6A2 solute carrier family 6 member 2 [ Homo sapiens (human), 2018).  Донедавна гену, що кодує норадреналіновий транспортер, приписували ще й провину в синдромі дефіциту уваги, та мудрі люди придивилися до такого твердження двічі чи, може, тричі – не знаю, вони про це не написали, і виявили те, «що жодного зв’язку не виявили» (Barr et al., 2002).

Якщо повернутися до початку цього довгого і занудного чтива, там звучала ще назва «адреналін». То от, він – гормон, дуже справжній гормон і аж ніяк не нейромедіатор, синтезується адреналін із норадреналіну — спрацьовує ланцюжок стрес-норадреналін – адреналін і відповідає за…. страх. Неочікувано, правда ж? Те, про що ми завжди кажемо «поїхали на борди – катнемо на адреналінчику» чи «та він залежний від того адреналіну» виявляється трохи неправдою, а правда вже так гарно не звучить: «постійно на норадреналіні» — ну що це за формулювання?! Тьху!

Якщо сказати просто, норадреналін робить нас безстрашними і грізними, як Росомаха, а адреналін же навпаки. Ото й усе… хоча зі списку літератури можна дізнатись набагато більше!

 

  • Barr, C. L., Kroft, J., Feng, Y., Wigg, K., Roberts, W., Malone, M., . . . Kennedy, J. L. (2002). The norepinephrine transporter gene and attention-deficit hyperactivity disorder. American Journal of Medical Genetics, 114(3), 255-259. doi:10.1002/ajmg.10193
  • Delgado, P. L., & Moreno, F. A. (2000). Role of norepinephrine in depression. The Journal of Clinical Psychiatry, 61(Suppl), 5-12
  • Goldstein, D. S. (2010). Adrenaline and Noradrenaline. Encyclopedia of Life Sciences. doi:10.1002/9780470015902.a0001401.pub2
  • Klimek, V., Stockmeier, C., Overholser, J., Meltzer, H. Y., Kalka, S., Dilley, G., & Ordway, G. A. (1997). Reduced Levels of Norepinephrine Transporters in the Locus Coeruleus in Major Depression. The Journal of Neuroscience, 17(21), 8451-8458. doi:10.1523/jneurosci.17-21-08451.1997
  • Meyer, G. (2004). Neuroendocrine response to casino gambling in problem gamblers. Psychoneuroendocrinology, 29(10), 1272-1280. doi:10.1016/j.psyneuen.2004.03.005
  • SLC6A2 solute carrier family 6 member 2 [ Homo sapiens (human) ] (update 2018). Retrieved from https://www.ncbi.nlm.nih.gov/gene/6530