При слові «секс» хтось собі уявляє леопардові простирадла чи Сашу Грей, ще хтось — квіти-подарунки, інші — загрозу чи смертний гріх, жодної уяви не вистачить на всі асоціації до слова «секс»… Але мозок наш на секс реагує…. однаково. Так, мозок Васі, Петі, Люди і тієї дівчини в червоному (у разі заводських налаштувань) сприймає секс як корисну дію. Таак, так — вполювати яловичу вирізку в супермаркеті така ж корисна дія для нашого мозку, і що вищий ККД (більше м’яса, сексу вотевер), то більше мозок видасть нам ендорфінів, тим щасливішими ми будемо і тим більша ймовірність, що дію ми захочемо повторити.

Чому?

Тут усе дуже просто, аж занадто — виживання.

Зловив щось поїсти, викопав корінець, вкрав сніданок мамонта — вижив, а отже, коефіцієнт корисної дії високий, таку треба повторювати, за винагороду, звісно ж.

Переконав одноплемінників голосувати за тебе на виборах — забезпечив собі безпеку, їжу і акуратно вкладену косу — так тримати і повторювати, звісно ж.

Зайнявся коханням (мені страшенно це словосполучення подобається, пробачте) — збільшив імовірність передачі твого генетичного матеріалу далі — вижив, ще й у довгостроковій перспективі, результат потрібно закріпити!

Задля виживання у мозку є аж три цикли винагороди — сексуальний, харчовий і соціальний (sex, food, rock’n’roll, як-то в народі кажуть, drugs — ні, бо для мозку вони спокійно замінять sex i food). І так, задоволення від їжі і від сексу в мозку виглядає одинаково. І від статі теж воно не залежить — чоловіки, як і жінки, можуть насолоджуватись стейком мамонта середньої прожарки чи чизбургером із «Маку». Так само однаково чоловіки і жінки відчувають задоволення від сексу. І мозок у чоловіків і жінок абсолютно однаковий (у жінок трішки менший, як я колись писала, але то все череп винен, бо кількість нейронів однакова), чоловіки\жінки однаково відчувають запахи, смаки, однаково бачать, відчувають біль, відрізняється лише сприйняття.

Але повернімось до сексу (сподіваюсь, не образитеся, що прелюдія була коротка — зараз буде ще коротшою, але що зробиш).

У нашому мозку удар статевої функції взяв на себе гіпоталамус — це такий 30-ядерний комп’ютер, що регулює нейроендокринну діяльність мозку і гомеостаз організму (саморегуляцію) — голод, спрага, сон, активність, температурний режим — далеко не всі сфери впливу цих 30 ядер — більше про нього розкажуть і намалюють отут:

 

За сексуальну поведінку відповідає ядро INAH-3, яке в чоловіків вдвічі більше (0,1 мм), ніж у жінок чи гомосексуальних осіб (0,05 мм) (Freberg, 2014). І знаєте, що це означає? Ні, аж ніяк не «що більше, то крутіше», а те, що майбутня сексуальна поведінка закладається у мозку, і на розмір ядер INAH-3 жодна пропаганда не вплине, якою б вона не була — так, ніхто не стане геєм від побаченого прайду і гомосексуаліст ніколи не зміниться, незважаючи на кількість переглядів фільмів за участю вище згаданої Саші (див. Малюнок 1).

Малюнок 1. Розміри і розташування ядер INAH-3 у гомосексуальних та гетеросексуальних чоловіків

 

Статевий потяг також формується в гіпоталамусі, і це теж частина нашої заводської прошивки, у приблизно 3% популяції США дефолтовим є потяг до своєї статі чи до обох статей. Тобто це в нашій голові у дуже буквальному сенсі, і на це також розмір грудей Ферарі чи пісні Елтона Джона не вплинуть.  

Ні, ні, воно ще й не лікується, хіба, може, імплант гіпоталамуса чи пересадка голови… До речі, про голову: той мужик, якому голову пересаджували, де похований, знаєте?

От дуже раджу: не лише про сексуальну поведінку і стать — доступно, просто!

  • Freberg, L. (2014). Discovering biological psychology. Belmont, CA: Wadsworth, Cengage Learning.
  • Gates G.J. (2011) How many people are lesbian, gay, bisexual, and transgender? The Williams Institute..