Анастасія Шевченко, авторка проекту «Стасік» — акторка театру «ДАХ», колишня телеведуча UA: Cуспільне і ветеранка війни на Сході.

«Мені 25 років, я — учасниця бойових дій. Це не стосується пісні, але я хочу, аби люди знали, з ким вони говорять.

Я заспівала, бо мені потрібно говорити з людьми навколо. Тобто моя пісня — це не спроба самовираження чи самозамилування на публіку, а конкретні речі, які я хочу сказати людям. І хочу бути почутою.

Першим ділом я прийшла сказати, що помирати від болю — не соромно. Відчувати біль, страждати від нього не є ганебним. Іноді після сильного болю у особистості стається злам, і з цим можна — і потрібно — жити.

Форму та сюжет кліпу запропонували режисерка Анна Бурячкова та операторка Свєта Апаріна. Вони дозволили мені залишитися зі слухачами наодинці. А мова жестів у відео — моя спроба бути почутою усіма», — розповідає Настя виданню «Слух».