OPEN OPERA UKRAINE – музичний стартап, який ставить барокові опери в Україні, дає концерти із запрошеними зірками та навчає молодих українських виконавців. Генеральна продюсерка Галина Григоренко, програмна директорка Анна Гадецька та артистична директорка Наталія Хмілевська розповіли, як це просувати оперу в сучасному світі.

Наталія, Анна, Галина

Про створення проєкту

Галина: Офіційно все сталося 2017 року – тоді народилося наше ГО Open Opera Ukraine. Проте ми вже жили оперою від 2016 року. У повітрі вібрував запит – з боку музикантів, з боку культурного менеджменту, з боку глядачів врешті-решт. У кожної з нас були свої причини створити щось, але все сталося само собою.

Наталія: Якось 2016 року в Національній музичній академії України ім. П.І. Чайковського зібралася група людей, відчайдушно закоханих в старовинну музику. У нас все горіло всередині, і ми спробували виконати одну з перших відомих у світі опер Еміліо Кавальєрі «Уявлення про душу та тіло». Ми хотіли робити щось класне, відповідно до традицій історичного виконавства. Це і стало точкою відліку. Тоді від Анни Гадецької прозвучала назва Open Opera – як щось відкрите для слухачів і розуміння. А далі Галя Григоренко об’єднала нас усіх, бо побачила в цій ідеї потенціал і новизну.

Галина: Насправді, це цілий ланцюжок подій, які зробили проєкт. По-перше, є довга історія співпраці між Анною і Наталею в галузі старовинної музики, є Культурний проєкт, де я з ними познайомилась. По-друге, в рамках Культурного проєкту ми якраз і спробували самостійно поставити напівсценічну версію опери Еміліо Кавальєрі. Через рік я запропонувала об’єднатись і працювати над подальшими проєктами разом, а ще через рік, восени 2017-го, ми вже зробили першу в Україні повномасштабну постановку барокової опери Генрі Перселла «Дідона та Еней» із новоствореним оркестром історичних інструментів.

Анна: Наш досвід із постановкою Еміліо Кавальєрі 2015 року, про яку згадували дівчата, довів, що українські музиканти готові й можуть робити оперні постановки барокових творів. А це, повірте, потребує специфічного досвіду та ресурсів. Як виявилося, у нас уже були музиканти, готові до цього, і глядачі-слухачі, які хотіли бачити щось дійсно круте.

Галина: Кожна з нас відповідає за свою сферу, і цей розподіл виник природним чином із наших особистих історій, досвіду, спроможностей. Я жонглюю задачами, відповідаю за стратегічний розвиток проєкту, шукаю – як же ми це все зробимо? Анна – та людина, яка знає, що зараз на хайпі музичних сцен, що відбувається у світі, вона відповідає за контент, за програмний розвиток. Наталя — прекрасний хормейстр, талановита вокалістка, працює над художньою якістю наших проєктів.

Наталія: Не секрет, що творчість — це дуже складний процес. А коли в ньому бере участь велика кількість людей, труднощів не уникнути. Якщо говорити про постановку опери, то не обійтися без розумної творчої ієрархії: ключові рішення приймає старший. У нашому ж «тріо засновниць» усі дуже гнучкі та лояльні одна до одної. Нас об’єднують спільні ідеї, ми бачимо спільну мету, довіряємо одна одній.

Анна: Від початку нас було троє і кожна мала свою, так би мовити, експертну галузь. Із Наталією ми маємо давню творчу співпрацю і дуже подібні естетичні вподобання. Із Галиною я також знайома кілька років завдяки Культурному проєкту, її менеджерський досвід вважаю чи не найкращим у середовищі українських менеджерів культурно-освітньої галузі. Але головне – ми всі фанатки старовинної музики. А наші обговорення радше нагадують обмін доволі різним досвідом і поглядом із різних кутів. Ця наша різноманітність спонукає постійно шукати нових способів осмислення академічної музики — таких, які би викликали бажання зробити її частиною сучасного життя. І це класний челендж!

Про напрямки роботи

Галина: Основних напрямків у нас два. Це робота з фаховим середовищем – музикантами – і робота з аудиторією. Ми хочемо створювати якісний музичний продукт. Наші вимоги до якості є внутрішніми, а орієнтири – загальносвітовими. Зараз в Україні взагалі не розвинена сфера музичної критики і здорової рефлексії. Майже всі музичні події у публічній сфері мають винятково позитивні відгуки або взагалі жодних. І це проблема. З цим ми теж працюємо і намагаємось вибудувати здоровий діалог як із музикантами, так і з глядачами. За два роки існування проєкту ми провели близько 30 концертів різного формату і масштабу, реалізували постановку опери Генрі Перселла «Дідона та Еней», показали її в шести містах. А минулого року отримали перемогу Національного фестивалю-премії ГРА в номінації «опера / оперета / мюзикл». Зараз працюємо над другою продукцією – оперою Генделя «Ацис і Галатея», прем’єра якої відбудеться 12 і 13 жовтня на сцені Оперної студії НМАУ ім.П.І.Чайковського.

Ми хочемо розвивати таланти. Ми не просто шукаємо зірок, щоби зробити з ними той чи інший продукт, ми їх фактично вирощуємо. Це і майстер-класи, і навчання в літніх школах, і постійна робота з фахівцями галузі. Наприклад, сопрано Інна Гусєва, виконавиця партії Дідони, цього року стала фіналісткою престижного вокального конкурсу Cesti Competition в Інсбруці (Австрія).

Плюс нам важливо показати і розказати, що таке музика бароко. Восени 2018 року за підтримки УКФ ми влаштували 15 майстер-класів із барокового музикування у трьох музичних вищих навчальних закладах – в Одесі, Дніпрі та Харкові.

А цього року взагалі взялися досліджувати українську музичну спадщину. Так у нас з’явилася Партесна лабораторія Musica Sacra Ukraina, де вивчаємо багатоголосий спів українського бароко. А перший концерт відбувся 2 червня у Софії Київській, і це було дійсно дуже атмосферно.

Ну і найцікавіше, у нас є Бароковий аматорський хор Б.А.Х. Його учасниками є не професійні музиканти, а люди зовсім різних професій – геологи, метеорологи, інженери, вчителі, журналісти. Усі вони просто хочуть співати. Це надзвичайно успішний колектив під керівництвом Наталі Хмілевської, який за рік свого існування довів, що «неможливе є можливим». Наступного року ми виряджаємо Б.А.Х. на World Choir Games до Фландрії представляти країну на «олімпійських хорових змаганнях аматорів».

Наталія: Ми співпрацюємо з виконавцями, які мають різний творчий досвід і різні школи. Не секрет, що в нас у творчих вишах досі панують старі методики, які мають на увазі уніфікований підхід до музики різних часів. Стилістиці, зокрема барокової, майже не приділяють уваги (хоча бувають і винятки). Тому доводиться компенсувати неповноту знань і вмінь майстер-класами зарубіжних фахівців, їздити на навчання, регулярно зустрічатися за матеріалом опери, розмовами, слухати музику. Іноді співаки чи музиканти оркестру одразу відповідають певним нашим критеріям, і це дуже надихає.

Про те, як пояснити глядачу оперу

Анна: Ми самі обираємо, що хочемо ставити і в який спосіб, можемо в різних проєктах співпрацювати з різними музикантами. Втім, важливо вміло розрахувати енергію між бажаним та можливим. Наприклад, ми із Наталією маємо одну давню сильну спільну мрію — здійснити постановку «Орфея» Клаудіо Монтеверді — першої зрілої опери в світі. Але там необхідна така сила силенна специфічних інструментів, зокрема, володіти стилістикою цього періоду, і ще решта важливих та принципових деталей, що наразі братися за нього зарано.

Щоби глядач зрозумів оперу, необхідно пояснити, чим вона може бути для нього. Як вона взаємодіє із рештою сфер життя? І звісно, потрібні якісні зразки. Я купу разів переконувалася на власному досвіді, що іноді достатньо відвідати одну класну оперну виставу, щоб зацікавитись оперою. У своїх соцмережах та піар-матеріалах ми намагаємося говорити зрозумілою мовою, розповідати те, чим живе світ опери сьогодні, як вона впливає на моду, кіно, рекламу. І це особисто мене страшенно мотивує на подальші роздуми про наявні стереотипи щодо оперного формату, які поки, на жаль, в Україні є дуже стійкими та поширеними.

Наталія: Мені здається, у нас люди спраглі цікавих постановок. Щороку цей інтерес буде зростати. Якщо постановка сучасна і подана виконавцями не формально, а з щирим ставленням і почуттям, вона не залишить байдужим навіть того, хто вперше прийшов до опери.

Анна: В Україні є купа стереотипів щодо опери. Найбільш розповсюджені: несучасно, нафталін, незрозуміло, задовго. Але наш досвід переконує, що альтернативний погляд на оперу одразу призводить до відлиги у сприйнятті аудиторії. Якщо ви зрозуміло розкажете в буклеті чи на сторінці проєкту в соцмережі певну міфологічну історію, на яких дуже часто базуються оперні сюжети, знайдете влучні аналогії, знімете врешті-решт вірусний ролик і зробите це із бажанням поділитися, публіка відгукнеться моментально. Адже опера — це власне той формат, який моє такі численні точки входу, що люди із різними смаками, зацікавленнями та світоглядними настановами можуть із захопленням перебувати на одній і тій самій виставі, знаходячи кожен своє.

Про унікальність постановки «АЦИС І ГАЛАТЕЯ»

Анна: Опера Генделя стане першою професійною сценічною постановкою опери цього композитора на українській сцені. Наш диригент-німець був шокований, коли почув, що оперних творів Генделя не було в жодному з українських театрів. Дивина, бо Гендель – це топ світової опери, як і Моцарт із Верді, Вагнером та Пуччіні — це мастхев.

Друга важлива річ — ми виконаємо цю оперу в межах історично-поінформованого виконавства — тобто так, як це мало би звучати в часи самого Генделя. У нас буде оркестр із копій історичних інструментів, співаки, які пройшли майстер-класи зі стилістики виконання оперної музики Генделя, хор, який володіє необхідною манерою звуковидобування.

Та взагалі у нас є чим дивувати: наприклад, диригент – Йорг Халубек входить до десятки найбільш фахових спеціалістів у світі. Він один із лідерів у світовій професійній спільноті. Диригентів-постановників подібного рівня, на жаль, в українських оперних театрах почуєш не часто.

А ще костюми – дизайнерами стали дует Finch. Наша ідея полягала в тому, щоби створити одяг, який в буквальному сенсі можна носити на вулиці та водночас використовувати для оперних героїв. Це цікавий експеримент, адже, якщо на сцені люди так само вбрані, як і ті, хто в залі, це створює додатковий комунікаційний простір. Дует Finch розробив, на мою думку, прекрасну колекцію. Я сама мрію про вбрання Галатеї і сподіваюсь, буде можливість побути нею у звичному житті.

Але крім сучасних костюмів у нас ще й сучасна режисура. Ми вже вдруге співпрацюємо з Тамарою Труновою – вона може розповідати вкрай зрозуміло історії, не спрощуючи їхній багатий змістовний потенціал. Думаю, її трактування «Ациса та Галатеї» здивує.

Окрім того, цього разу вирішили зробити пряму онлайн-трансляцію просто з Майдану. Ми співпрацюємо із платформою «Відкритий театр», тому можливість побачити виставу безкоштовно наживо, у реальному часі, буде у всіх, хто матиме 12 жовтня інтернет та відповідний гаджет. І це також дуже-дуже важливо, адже ймовірно хтось із тих міст, де немає оперного театру, але є театральна спільнота, закохається в оперу, забажає зробити постановку, зрозумівши, що це цілком можливо. Ми у це віримо.