купити рекламу

“Не вагітна” – відверта, подекуди смішна, трагічна, болюча і трохи вигадана історія про молоду дівчину, яка намагається стати мамою. П’ять років планування вагітності перетворюються на суцільний жах. Це дуже особиста розповідь про походи до лікарів, знахарів, ворожок та екстрасенсів; подвійне життя у соціальних мережах; операції та штучне запліднення; думки про усиновлення; еміграцію до Чорногорії та повернення до України.

Купити книгу можна на сайті авторки Каріни Саварини, ми публікуємо уривок.

На вході у квартиру мене бацнув по обличчю ловець снів. Гучні дзвіночки-трубочки сповістили, що прийшли відвідувачі. Моя вагітна подружка Лєрка вкотилася слідом за мною. Ми сіли на дерев’яні стільчики. Я нервово склала руки на коліна, вона – на свій животик. 

Через пів години в приміщенні з’явилася габаритна травниця. В її вухах гойдалися бурштинові сережки, з волосся стирчав рудий гребінець. Я чомусь чекала побачити невеличку худорляву жіночку, бо якось так уявляла людину, що знає все про здоров’я та трави. 

– Заходьте, – покликала вона до кабінету.

Я сіла перед її столом, Лєрка справа, далі від мене, під стелею. Мене трясло, як липу у вітряну погоду. 

Усюди стояли банки з якоюсь рідиною, на столі валялися пакетики з різнокольоровими порошками, камінці, аптечні ліки в коробках, розкриті книги, сухі голови квітів. У кімнаті стояв густий запах хтозна чого. 

Лікарка з посмішкою мовчки роздивлялася мене. Потім веліла закрити очі. Я глянула на Лєрку. Вона стиха сміялася з мого переляку. Заплющивши очі, я все ж потай підглядала за лікаркою. Жінка встала з-за столу і підійшла до мене. Почала водити мені з ніг до голови долонями, тримаючи їх на відстані десяти сантиметрів від тіла. Взяла пучок чи то кропу, чи то ще чогось і почала ним махати навколо мене. Потім усілася у своє крісло:

– Можеш відкривати очі, дитино. Ну що ж, все зрозуміло. Розкажи, які лікування ти вже проходила.

Я вивалила їй все, що знала, а потім вона все те саме переповіла мені знову, тільки своїми словами, роблячи вигляд, що вона це також побачила, махаючи кропом у мене перед обличчям. 

Під час розмови вона видавала мені різні пакетики і баночки. Я записувала на листочок, як мішати корінь лопуха з корінцем селери.

– Щодня їж малину, це жіноча ягода, відкриє тобі чакру для зачаття. Ти дуже хвилюєшся, яєчники поганенькі, ще й кров занадто густа. Тому та малюсінька клітинка з дитиною ніяк не може прижитися. Прописую 10 сеансів з п’явками, будеш ходити щосереди і ставити їх собі, куди тобі пропише у тій он кімнаті, – вона показала рукою на білі закриті двері, – мій чоловік Анатолій Ігоревич. Ще у нас є масажист. Якщо тугий живіт – він зробить м’яким. Після всіх процедур завагітнієш, це вже точно тобі обіцяю, від мене всі пузатими йдуть.

Після довгих пояснень мене відправили у кімнатку з худорлявим дідусем. 

У кабінеті, крім діда, була жінка, вона була гладка і сиділа одразу на двох стільцях. Роздутий від крові черв’як відвалився від її ноги та хлюпнувся на газетку. І з жінки, і з п’явки текла кров. Я розуміла, що мене зараз знудить. Гірудотерапевт був балакучим старим. Він одразу почав зі смерті свого кота.

– Скажіть, а це боляче?  – спитала я про п’явки.

– Та ні, це як комарик укусить.

– А шрами залишаться?

– Звичайно ні, через місяць жодних слідів не буде, ну максимум через два. Купиш морську сіль, будеш ванни приймати – все зникне.

Я зняла кофтинку, залишаючись у ліфчику і спортивних штанях. Притулилася до спинки стільчика і намагалася не дивитися на жінку справа, але я добре чула, як з її ніг відвалюються п’явки. 

– То вони закінчили свою роботу і відпадають.

– А що ви робите з ними далі?

– Зливаю в унітаз.

Він дістав зі скляної банки п’явку і притулив її до мого живота. Вона була слизька й огидна, не причепилася, впала на мої штани. 

– Ти занадто напружена, вона відчуває, що ти хижо до неї ставишся, і не хоче працювати. Тобі треба її полюбити і попросити допомогти. Ти ж хочеш завагітніти?

Я намагалася любити цю слизьку штуку, але дивитися на неї не могла. Лєрка мене сфотографувала. Я злякалася спалаху. «Ой», – вирвалося з моїх вуст. І в цей момент до мене прилипла слизька жива істота. «Нічого болючого», – подумала я. Аж тут воно взяло і пробило мені в шкірі дірку. Я закричала: «Ого!». І почала непритомніти. Золотозубий дід швиденько знайшов нашатирний спирт, змочив ватку і підсунув мені під носа.

– Нічого-нічого, зате будеш вагітна, – промовила Лєрка з кутка. Від жінки відвалилася остання п’явка і ляпнула на газету.

Дід дістав ще одну п’явку з банки і підніс до мене. 

– Ще одна?

– Не ще одна, а друга, їх буде 5, тут спеціальна схема повинна запрацювати. Зараз ми змусимо працювати твою «піджелудку», а потім усі інші органи по черзі, за 10 сеансів будеш як нова.

Я з жахом уявляла, як мене продірявлять 50 п’явок.

– Кожного разу по 5?

– Ні, будемо збільшувати кількість.

Найгірше, що віддирати самостійно їх не можна, треба чекати, доки вони відпадуть самі. Час тягнувся нескінченно довго. Дід травив байки про юність, про свою дружину, про те, як він їздив до Ізраїлю, як ходив до школи, ким працювала його мама, як він молився в лісі минулого літа. А кіт, той, що помер ще на початку нашої зустрічі, заховався у підвалі, там здох і довго смердів. 

Коли відпала остання п’явка, мені до живота приклали кусок вати, розміром з мою голову, та міцно замотали бинтами. Я їхала додому у метро і відчувала, як з мене виливається вся моя кров. Вавки боліли. Я дістала телефон і обробила вранішню фотку, запостила її в інстаграм.

 

Фото – квіти у кіоску, троянди різних кольорів. 

Підпис: «Красота в глазах смотрящего». 

34 уподобання, 4 коментарі

 

На виході з вагона я знепритомніла, обличчям на перон. Якась жінка кинулася до мене:

– Дівча, вставайте, чуєте, все гаразд, не переживайте, я працюю у лікарні, я вам допоможу. 

Два хлопці тим часом сиділи на лавці навпроти, фотографували і ржали. 

Ми вийшли з метро, я стояла, як дурепа, з пакетами трави та корінців, стікаючи кров’ю. 

– Все гаразд, все гаразд, я вам вдячна.

Я сіла на сходинку переходу. Прийшла до тями, набрала чоловіка. 

– Забери мене біля метро, будь ласка.

Вдома я розмотала свої бинти на животі, з трикутних ран лилася кров.

– Котику, що це таке?! Що ти зробила?

Важко пояснити чоловікові своє бажання стати мамою, вони ж не вагітніють. Він дивився на мене з переляканою жалістю. Можливо, я вже перетнула межу і перейшла у стадію стати мамою за будь-яку ціну. 

Годину полежала із серіалом у ліжку. Потім підвелася і почала розкладати в маленькі пакетики всі ці трави. Потрібно було порізати на дрібні шматочки корінці та розмолоти у кавомолці, додати рудий порошок, розкласти трави та пити за графіком. Я вірила, що це все допоможе і до наступної середи мій живіт загоїться. 

Густий туман думок про вагітність застилав усе моє життя щільним килимом. Я падала у прірву і не розуміла цього.

Loading...