На основному фото: Евелін Янг, яка розповіла про зґвалтування своїм гінекологом, та її чоловік, колишній кандидат у президенти США Ендрю Янг. Фото журналу Vogue.

Гаряча лінія насильства

В Україні від 11 лютого почала працювати «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства за номером 1547. Отже, уряд зробив ще один маленький крок на тернистому шляху до подолання цієї величезної проблеми.

Від насильства (фізичного та сексуального) страждають 1,1 мільйона українських жінок на рік. Водночас дві третини жертв насильства замовчують свою проблему, що робить офіційну статистику майже у 20 разів меншою, кажуть експерти.

Насильство щодо жінок має економічні наслідки, суму збитків для України у цьому напрямі підрахували у Фонді ООН у галузі народонаселення (UNFPA): це обходиться українському суспільству у 208 мільйонів доларів (0,23% ВВП країни у 2015 році). Тобто попередження насильства проти жінок економить державі неабиякі гроші.

Наразі урядова «гаряча лінія» 1547 працює у тестовому режимі.

«Цей проєкт перебуває на перетині одразу кількох міністерств. Саме такі проєкти, у яких потрібне залучення різних команд, є найскладнішими в Кабміні, але й найбільш ефективними. Робимо разом із Оленою Зеленською та Марією Єфросиніною, Міністерством соціальної політики (Юлія Соколовська), Міністерством внутрішніх справ та Національною поліцією, Міністерством охорони здоров’я, Міністерством юстиції, Міністерством освіти та науки, урядовим контакт-центром», – написав міністр Кабінету міністрів Дмитро Дубілет.

11 січня 2019-го набули чинності зміни до законодавства щодо домашнього та сексуального насильства. У 2018 році було ухвалено закон про протидію домашньому насильству. Він визначив, що домашнє насильство може бути не лише фізичне, але й сексуальне, економічне й психологічне. Тобто, такі речі, як обмеження репродуктивної функції, змушення до праці або, навпаки, заборона працювати – підпадають під ознаки домашнього насильства. Ми не говоримо лише про захист жінок. Закон діє на всіх, хто живе однією сім’єю. Зокрема діти, старенькі батьки, чоловіки.

Що змінилося за рік дії закону розповіла в інтерв’ю The Devochki заступниця міністра юстиції Іванна Смачило.

Згідно з нововведеннями, домашнє насильство карається громадськими роботами терміном від 150 до 240 годин, або арештом терміном до шести місяців, або обмеженням волі терміном до п’яти років, або позбавленням волі терміном до двох років. Окрім того, з’являється можливість обмежити перебування кривдників і постраждалих на одній території.

14 листопада в Києві винесли перший вирок за домашнє насильство. Чоловік отримав три місяці ув’язнення.

Гендер прийде, Стамбульську конвенцію принесе

Міжнародні партнери закликають депутатів Верховної Ради України ратифікувати Стамбульську конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами, яку Україна підписала ще 2011-го, а також ухвалити закони, які б врегулювали відповідальність за ці порушення. Депутати досі не готові це зробити, бо неправильно трактують визначення в цій конвенції, зокрема слово «гендер».

Віцепрем’єр-міністр із питань європейської та євроатлантичної інтеграції Дмитро Кулеба наприкінці січня заявив: «З парламентом будемо працювати над тим, щоб навіть якщо так станеться, що ратифікація Стамбульської конвенції буде неможливою, щоб норми Стамбульської конвенції якраз щодо боротьби з домашнім насильством, з насильством проти жінок, чоловіків, так званим гендерно зумовленим насильством були належним чином врегульовані в українському законодавстві».

Кулеба звернув увагу, що «сама конвенція присвячена боротьбі з домашнім насильством, але там є питання визначення терміну «гендер», який викликає, скажімо так, певні суперечності в українському суспільстві».

В усіх дотеперішніх складах українського парламенту переважали вкрай консервативні й хибні погляди на зміст цієї конвенції, чиє єдине завдання – запобігати всім формам насильства проти жінок (також проти гендерного насильства щодо чоловіків), підтримувати рівність між жінками й чоловіками. Стамбульська конвенція містить механізми захисту людини, щодо якої здійснено насильство, і має допомогти впровадити таку систему, щоб зміцнити становище найменш захищених.

У Стамбульській конвенції в статті 3 визначено:

«Гендер» означає соціально закріплені ролі, поведінку, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок та чоловіків».

Але слово «гендер» помилково або свідомо неправдиво пов’язують із пропагандою гомосексуальності, одностатевими шлюбами тощо. Негативну роль у цьому, зокрема, відіграє церква.

На Рівненщині у Національному університеті «Острозька академія»  працює Лабораторія гендерних досліджень, котру очолює кандидатка філософських наук, доцентка кафедри культурології та філософії Марія Петрушкевич. Наукові студії пані Марії тісно пов’язані з питаннями гендерної чутливості, її міркування на цю тему можна почитати тут.

«В українських реаліях на побутовому рівні поняття віри тісно пов’язують насамперед із церквою та надміру політизують, що й провокує конфлікти. І питання гендеру, статі та гендерної ідентичності використовують для маніпулювання. У деяких релігійних організаціях навіть доволі жорстко. Такий підхід можна зрозуміти, бо церква у наших реаліях завше була одним із стрижнів керування країною, тому не дивно, що вона активно спекулює політичними категоріями. Але, на жаль, як на мене, в Україні в цій площині нема конструктивного діалогу. Бо надміру нетолерантне, а подекуди й агресивне сприйняття релігійними інституціями питань гендеру нікому не йде на користь, а лише поляризує суспільство, особливо молодь», – пояснює науковиця.

Чим такий страшний гендер, що не подобається депутатам і чому в України зараз недостатні механізми захисту від насильства – детально викладено в спецпроекті «Радіо Свобода” за участю представниці Міжнародної жіночої ліги за мир і свободу Ніни Потарської.

Традиційні цінності без голосу

У січні у Верховній Раді виникло нове міжфракційне об’єднання «Цінності. Гідність. Родина», яке планує захищати вічні цінності та українську сім’ю. До нього увійшли понад 300 депутатів – представники усіх партій, окрім «Голоса». Оглядачі наголошують: депутати так одностайно об’єднуються навколо «сімейних цінностей», що ніколи не траплялося з ними, коли йдеться про інші важливі та подекуди термінові проблеми, які потребують негайних рішень.

Ініціатором і обличчям об’єднання став наймолодший депутат за історію незалежної України, член партії «Слуга народу», 24-річний Святослав Юраш.

Син українського релігієзнавця Андрія Юраша Святослав Юраш багато говорить про церкву і про те, що вона берегиня шлюбу, а у планах новоствореного МФО – зустрічі з релігійними лідерами і, наприклад, «продовження традиції молитвенных сніданків». Шукати конкретні плани об’єднання доводиться поки що лише в інтерв’ю Юраша, прориваючись крізь популізм:

«Усю історію еволюції та того, чим є шлюб, визначала Церква. І вона була тим «визначником» того, що називається шлюб і хто входить в шлюб. Через всілякі реформи, зокрема радянські, держава стала центральним дистриб’ютором шлюбу, як такого поняття, і знецінила багато у чому шлюб, і зробила реальність із існуванням з диким рівнем розлучень. Тому я до Церкви звертаюсь за порадою того, що є шлюб. По-перше, вона — берегиня цього поняття. По-друге, шлюб, як поняття, з’явилося перш за все для того, щоб за дітьми була можливість споглядати і доглядати», – сказав депутат в інтерв’ю TK Media.

«В Україні є кілька визначень сім’ї — соціальне, історичне й конституційне. Усі вони, насправді, збігаються: сім’я це чоловік та жінка, які разом з’єднуються, щоб будувати щось більше, ніж те, чим вони є поодинці. Але, перш за все, — це про наступне покоління. Дорослі мають давати йому все, що можуть, і готувати до великого життя попереду. Ця українська сім’я має багато перепон перед собою. Є драматичні проблеми з алкоголізмом, із сиротами, з розлученнями. Також і всі ті, хто старається перемалювати дефініцію сім’ї в ім’я політичної моди. Але людство вже пройшло всі ітерації, варіації сім’ї. Вже були й гареми, й полігамії. На щастя, в  прогресі нашої цивілізації людство дісталось формулювання «союз чоловіка та жінки», – говорить Юраш в інтерв’ю «Буквам».

До речі, визначення сім’ї в українській Конституції немає. Є згадка про шлюб, подана в такому формулюванні: «Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки й чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права та обов’язки в шлюбі та сім’ї».

Щодо ратифікації Стамбульської конвенції Юраш зазначає, що «багато країн вносили свої поправки, і нам, наприклад, близька Польща». Але Польща, де заборонені аборти та є певні проблеми з правами жінок, – далеко не найкращий приклад у цьому питанні.

Юраш виступає за шведську модель боротьби з проституцією: «Найбільш ефективною є шведська модель, яку продукує певна секція феміністичного руху, і я говорив із багатьма співголовами, і ми з ними солідарні на цю тему. І я ще не маю консенсусу, але я думаю, що це одне з перших питань, над яким ми будемо працювати в парламенті. Шведська модель має дуже простий формат. Згідно з нею, карається не сама проститутка, а клієнт проститутки. Ми боремось не з пропозицією, а з попитом, і таким чином воно давить на джерело, яке породжує проблему, а саме запит чоловіків на отримання дешевого і неприйнятного формату стосунків, а саме торгівлею людьми, який є дефектом проституції».

Поява міжфракційного об’єднання «Цінності. Гідність. Родина» викликала обурення серед активістів, численних НДО та жіночих організацій, навіть під постом Юраша негативних коментарів було безліч.

Ірина Геращенко, народна депутатка України, написала: «Рада оновилася і помолодшала на 80%. Кількість мракобесів, скрєпостанців і постсовків – збільшилася до 300. Такі вони, нові обличчя. Самодєржавіє, народность, православіє. Чекаю, коли Рада замироточить».

Марія Томак, координаторка у «Медійна ініціатива за права людини» зазначає: «Пишуть там у коментах, що це «не-те-що-ми-подумали», але від словосполучення «традиційні цінності» сіпається око. І ще я не вірю. На темі про сім’ю і традиційні цінності легко і приємно паразитувати, вона дозволяє свєркать на трибунах, але що від того отримує українське суспільство? Вперед у печерне минуле. І молодий депутат, вчорашній активіст Майдану, гордо про це заявляє у фейсбуці. Хоча я би від нього очікувала якихось прогресивних ініціатив, які б просували непрості, але важливі для розвитку країни теми. Надія на те, що ми щось не так зрозуміли, є, але її мало».

Оксана Павленко, засновниця та головна редакторка The Devochki, дала коментар з цього приводу виданню «Повага»:

«Про традиційні цінності час від часу згадує кожна влада, скільки б вона не говорила про євроінтеграцію та «нові обличчя». Зазвичай, це відбувається в дуже кризові моменти. Загалом новина може претендувати на зав’язку серіалу-антиутопії з усіма цими «молитовними сніданками», але це ж наша реальність.

Ініціатори об’єднання «Цінності. Гідність. Родина» пишуть про захист вічних цінностей. Мені завжди здавалося, що «вічні цінності» – такі ефемерні речі на кшталт дружби, доброти, любові, внутрішньої свободи. Чи потребують вони захисту та посиленої уваги від понад 300 депутатів? Навряд чи.

В України дуже багато проблем, невирішених питань, викликів – є з чого обрати і на захист чого стати. Але чомусь із усіх можливих варіантів найбільше депутатів об’єднується навколо «сімейних цінностей», які не дуже-то й потребують захисту в нашій все ж таки досить консервативній країні.

Мені б хотілось бачити продовження роботи щодо протидії домашньому насильству. У 2018 році було ухвалено закон, який визначив, що домашнє насильство може бути не лише фізичне, але й сексуальне, економічне й психологічне. Але ж на цьому роботу не закінчено, та й людське життя може потрапити до категорії «вічна цінність».

Від членів об’єднання вимагають чіткого роз’яснення позиції щодо таких важливих тем, як право жінок на аборт та контрацепцію, сексуальна освіта у школах, підтримка гендерної рівності в Україні, ратифікація Стамбульської конвенції, протидія насильству та дискримінації щодо ЛГБТКІ+ спільнот тощо.

Багатьох здивувало, що до МФО доєднався голова Комітету з прав людини Дмитро Лубінець, який неодноразово публічно називав себе феміністом. Він відгукнувся у фейсбуці, що залишається феміністом на засадах рівності та захисту прав жінок і має намір «переконати членів МФО з іншими поглядами».

Глобальний індекс прав жінок – невтішна динаміка

Незважаючи на багаторічні обіцянки та плани, гендерні розриви зберігаються у всьому світі. Йдеться про різні галузі, починаючи від охорони здоров’я жінок, їхньої участі в політичному житті до економічного прогресу, особистої безпеки та загальних прав.

9 березня делегації урядів-членів ООН зберуться на 64-му щорічному засіданні Комісії з питань положення жінок. Основна увага зосереджуватиметься на тому, наскільки життя жінок покращилося за останні 25 років, що минули від часу відомої Четвертої світової конференції у Пекіні. Ця конференція закликала до конкретніших дій щодо жіночих прав. За останній рік урядам було доручено звітувати про свій прогрес. Однак державні інституції не єдині, хто підбиває підсумки. До засідання комісії, яка матиме назву «Пекін +25», свої звіти оприлюднюють незалежні фонди, неурядові організації та експерти з різних гендерних програм у системі ООН та навколо неї. Їхні результати ілюструють серйозні прогалини, з якими стикаються дівчата та жінки у всьому світі.

Прогалини у сфері охорони здоров’я

Здоров’я та добробут не є просто особистою справою жінки, а впливає на сім’ї та цілі громади.

Британський медичний журнал The Lancet, аналізуючи 25 років від часу Пекінської конференції, прокоментував: «Хоча важливого прогресу досягнуто в багатьох областях, жодна країна не може сказати, що досягла мети, поставленої на тій конференції, та протидія жінкам і поширенню їхніх прав зростає». Журнал зазначає, що «хоча жінки є більшістю серед медичних працівників у всьому світі, лише минулого місяця три основні глобальні організації охорони здоров’я – Фонд Білла та Мелінди Гейтс, Ініціатива доступу до здоров’я Клінтона та PATH – оголосили, що їхніми новими керівниками призначено чоловіків».

«Приголомшливою особливістю» видання називає «нехтування гендерною рівністю в програмах основних світових інституцій із охорони здоров’я». Всесвітня організація охорони здоров’я, яка часто є об’єктом критиків за неспроможність подолати гендерні прогалини, визнає, що основні недоліки часто вкорінюються у культурних факторах, які підтримують дискримінацію жінок та дівчат у численних суспільствах.

«Наприклад, жінки та дівчата більш вразливі до небезпеки зараження ВІЛ/СНІДом», – заявляє ВООЗ. Це не новина для некомерційних груп, які відстежують сексуальні напади, торгівлі людьми під час воєнних конфліктів, у таборах для біженців чи під час стихійних лих. Дівчат також продають або примушують до шлюбів; жінкам – чи то в особистих стосунках, чи як сексуальним працівницям – часто відмовляють у праві на безпечний секс.

Серед захворювань, які потребують більш фокусного гендерного спрямування, The Lancet вказав на рак шийки матки, який вражає та вбиває набагато більше жінок у країнах, що розвиваються, ніж у розвинутих державах.

Неурядові організації, що діють у країнах, які розвиваються, наголошують, що жінкам потрібен доступ до набагато більшої кількості інформації та консультування в галузі охорони здоров’я та планування сім’ї для боротьби з такими міфами, що контрацептиви викликають стерильність у чоловіків. Або численними антивакцинаційними рухами, які часто засновані на чутках або неправильних релігійних віруваннях.

Знань про інфекційні захворювання та що робити, щоб запобігти чи вилікувати їх, не вистачає бідним жінкам, які несуть відповідальність за своїх малюків. У результаті необізнаності матерів їхнім маленьким дітям загрожують небезпечні для життя захворювання.

На початку січня Всесвітня організація охорони здоров’я опублікувала тривожний звіт про відродження поліомієліту, який залишається ендемічним у Пакистані та Афганістані та вперше виявлений на Філіппінах та в Малайзії. Діти до п’яти років є найбільш вразливими. За останні роки в усьому світі померли понад 140 тисяч людей, оскільки вони не були щеплені проти кору, та випадки продовжують зростати.

Американська зміна орієнтирів 

Жінкам і дівчатам-підліткам досі відмовляють у наданні допомоги у плануванні сім’ї та в безпечних медичних абортах через місцеві, культурні чи релігійні фактори. Загроза підтримці репродуктивного здоров’я та прав жінок у всьому світі зростає, оскільки Сполучені Штати, які історично є світовим лідером із питань репродуктивного здоров’я, стали провадити політику проти гендерних питань та прав жінок.

Адміністрація Білого дому постійно працює над регулюванням або обмеженням доступу до абортів від моменту вступу Трампа на посаду.

Під час свого президентства він призначив суддів, які виступають проти абортів, закликав проти пізніших термінів переривання вагітності, а його адміністрація доклала зусиль для блокування подальшого виділення федеральних фондів на будь-які витрати та програми, пов’язані з абортами. Йдеться зокрема про глобальні інвестиції та допомогу США щодо надання засобів контрацепції жінкам і парам у країнах, що розвиваються. Спроба прихильників прав жінок у Конгресі скасувати цей пункт у бюджеті-2020 зазнала поразки від республіканських законодавців.

Сам президент Трамп у січні зробив безпрецедентний крок: повідомивши про це лише напередодні, він раптово завітав на «Марш за життя» – щорічний захід противників абортів у Вашингтоні. За 47 років жоден із президентів Сполучених Штатів ніколи не виходив на цю акцію. В 2018-му Трамп також першим серед очільників Білого дому написав відеозвернення участникам марша.

Президент Трамп під час виступу на «Марші за життя» 24 січня 2020 року у Вашингтоні.

Економіка: погляд у майбутнє

Що стосується відставання участі жінок у формальній економіці (мається на увазі вся господарська діяльність в офіційній законодавчій системі, з якої сплачуються податки з усіх отриманих доходів) та того, на який заробіток вони можуть розраховувати в наступні роки, ситуація така ж нездорова, як і навколо самого здоров’я жінок.

Доповідь від Всесвітнього економічного форуму про гендерну ситуацію в 2020 році дійшла дивовижного висновку, що «подолання гендерного розриву займе 257 років (проти 202 років у звіті про 2019 рік)”.

В усьому світі лише 55% жінок (15-64 років) зайняті на ринку праці на відміну від 78% чоловіків. У 72-х країнах жінкам забороняють відкривати банківські рахунки або отримувати кредит, що чинить подальше перешкоджання участі жінок в економіці. Жінки перші, хто втрачає роботу через автоматизацію праці й упровадження високих технологій та штучного інтелекту. Дослідження Всесвітнього економічного форуму виявили, що разом із цим жінки останні в черзі на підвищення кваліфікації або отримання нових навичок.

«Погляд у майбутнє, – зазначається у доповіді, – найбільший виклик, коли йдеться про подолання економічного гендерного розриву. Причиною є недостатнє представництво жінок у нових професіях. У хмарних обчисленнях лише 12% професіоналів – жінки. Аналогічно, в галузі інжинірингу даних та штучного інтелекту цифри складають відповідно 15% та 26%».

Жінки в політиці: це не просто цифри 

Коли Міжпарламентський союз склав рейтинг країн у 2019 році за відсотком жінок у законодавчих органах, багато даних викликали запитання. Наприклад, Тимор-Леште потрапив до однієї групи з Ісландією та Еквадором, які мають 38% жінок у своїх законодавчих органах. Гайана, Непал та Британія опинилися теж в одній групі з 32%.

Україна з 20,5% жінок у Верховній Раді сусідить із Хорватією та Марокко. Такі порівняння, однак, не завжди пояснюють політичний контекст або ролі, які жінки відіграють у парламентах, чи призначені вони на важливі пости і чи можуть дійсно захищати інтереси та права жінок.

Станом на 2019 рік у світі лише в 21 країнах лідерками стали демократично обрані жінки – переважна кількість в Європі. Деякі з них – це відомі імена, наприклад, Джасинда Ардерн із Нової Зеландії та Ангела Меркель у Німеччині; інші – новачки, як наймолодша прем’єрка у світі, 34-річна Санна Марін у Фінляндії. Кількість жінок при владі повільно зростає.

У Вашингтоні група Women’s Foreign Policy Group опублікувала «Посібник жінок-лідерок» у 2019 році, де перелічені глави держав та урядів, а також відомі жінки в галузі дипломатії та міжнародної політики.

«Важливо, щоб ми визнавали жінок, які подолали великий шлях, і розуміли, як далеко нам ще треба пройти», – зазначають в WFPG.

Сотні сильних жінок обираються мерами міст у всьому світі, і вони знаходять підтримку своєї політики завдяки активному залученню до питань, важливих для їхніх громад і для їхніх націй. Зміна клімату та контроль за вогнепальною зброєю займають високі позиції в порядку денному в США, і жінки-мери не бояться протистояти національним лідерам, яких звинувачують в ухиленні від дій. Дві міські голови привернули національну увагу, публічно критикуючи Дональда Трампа за його повільну реакцію на кризи в їхніх містах, – це очільниця міста Сан-Хуан Кармен Юлін Крус, яка засудила Трампа після нищівного урагану 2017-го року на Пуерто-Рико. У Дейтоні, штат Огайо, у серпні 2019 року, коли в результаті стрілянини загинули дев’ять людей та 14 були поранені, мер Нан Уейлі пообіцяла надати президенту недружній прийом, оскільки він виступає проти законів про зброю.

Скандал із українкою Світланою в Канаді

Хвилю обурення в Канаді викликала реклама, яка принижує гідність українських жінок. Реакцією соцмереж це не закінчилося – були звернення до Конгресу українців Канади (КУК) і навіть до віцепрем’єра Христі Фріланд (канадки українського походження).

Тривогу першою здійняла мешканка Оттави Марина Серебряна, яка почула в ефірі місцевого радіо KISS 105.3 зневажливо-сексистський, як їй здалося, проморолик регіонального агентства з працевлаштування JobShop.ca (підрозділ американського RegionalHelpWanted).

Текст записаний начебто в жартівливій формі, але деякі моменти справді на межі фолу, пише видання «Йод». У рекламі HR-компанії обговорюють можливу співбесіду з українкою Світланою. У розмові лунають саркастичні натяки, мовляв, українки – чи не синонім до слів низькокваліфікована та маргіналізована робоча сила. Як доказ – вирвані з сайту знайомств слова Світлани, де вона готова «перейти до справи» з «лагідними чоловіками-ведмедиками».

Розшифровка (в перекладі з англійської) скандального фрагменту ролика:

VancouverJobShop.ca представляє найгіршого в світі боса – того, хто розміщує вакансії на гігантських національних сайтах пошуку роботи та розшукує будь-кого, в кого б’ється пульс. Нехай він буде Дейвом.

HR: Ви надіслали мені цей лист від Світлани?
Дейв: Так.
HR (здивовано): Ви хочете, щоб я провела з нею співбесіду?
Дейв: Ну, написано ж, що вона хоче «перейти до справи».
HR: Там також написано, що їй подобаються «лагідні чоловіки-ведмедики, які знають, чого вони хочуть».
Дейв: Я лагідний.
HR: Дейв! Це український сайт знайомств.
Дейв: Корпоративний офіс вказав наймати на роботу найрізноманітніших кандидатів.

Не будьте Дейвом! Знайдіть вашого ідеального місцевого працівника на VancouverJobShop.ca. Місцевий та ефективний сайт пошуку роботи.

Отримавши звернення від ображених жінок, Конгрес українців Канади (КУК) відреагував блискавично. Вже наступного дня на офіційному сайті організації було опубліковано листа від імені 1,4 мільйона українців, які живуть у Канаді. Його було надіслано президентом КУК Ігорем Михальчишиним до CEO RegionalHelpWanted (компанії, що замовила ту саму рекламу) Еріка Страуса.

«Рекламний ролик робить принизливі зауваження щодо прийняття на роботу українки, яку роботодавець начебто знайшов на «сайті знайомств». Сайти знайомств у Західній Європі в багатьох випадках є місцем-розсадником проституції та торгівлі людьми… Торгівля людьми є надзвичайно серйозною проблемою і не має тривіалізуватися заради реклами товарів та послуг», – зокрема зазначено в листі Конгресу українців Канади.

Компанія RegionalHelpWanted є масштабним гравцем на інтернет-ринку пошуку роботи у Північній Америці. До її складу входить 450 локальних сайтів вакансій. А керує цим усім Ерік Страус – впливова людина в бізнес-колах США. Він – один із нащадків легендарного видавця New York Times Артура Хейса Сульцбергера. Страус також вказаний президентом нью-йоркської брокерської компанії Transworld Business Advisors.

На прохання «Йоду» прокоментувати скандальний ролик, пан Страус лаконічно запевнив: «Ми видалили ті уривки реклами, які українська громада вважає образливими».

Пізніше стало відомо, що місцевий підрозділ RegionalHelpWanted – JobShop.ca – припинив свою роботу.

Зґвалтована лікарем

Евелін Янг під час інтерв’ю на CNN

Евелін Янг, дружина екс-кандидата в президенти США підприємця Ендрю Янга, учасника праймеріз від Демократичної партії на президентських виборах у 2020 році, розповіла в інтерв’ю CNN, що під час вагітності вона піддалася сексуальному нападу свого акушера-гінеколога. Напад стався в 2012 році, коли вона була на сьомому місяці, вагітна першою дитиною пари.

Цього лікаря пізніше звинуватили у насильстві або сексуальному зловживанні щодо десятків пацієнток, більшість із яких на той час були вагітними.

«Мій досвід сексуального насильства та всього, що сталося після цього, є  потужним і засмучувальним прикладом реальності, в якій жінки живуть кожен день», – сказала Евелін Ян.

38-річна Евелін заявила, що напад вчинив Роберт Хадден, гінеколог із Мангеттена. «Я була одягнена і готова піти, – розповіла Евелін. – Тоді в останню хвилину він раптово знайшов привід для огляду і сказав: «Я думаю, що вам може знадобитися кесарів розтин», і почав хапати мене і оглядати всередині без медичних рукавичок».

Евелін заявила, що пізніше вона співпрацювала з прокуратурою Мангеттена в розслідуванні проти Хаддена і давала свідчення перед присяжними, які винесли вирок лікарю в 2014 році за звинуваченням, пов’язаним із шістьма жінками, зокрема п’ятьма пунктами обвинувачення у злочинному сексуальному акті.

За інформацією New York Times, у 2016 році офіс окружного прокурора погодився на угоду про визнання вини, яка дозволила Хаддену уникнути в’язниці.

Ендрю Янг заявив, що «надзвичайно пишається Евеліною через те, що вона розповіла її історію, і моє серце розривається щоразу, коли я думаю про те, що їй довелося пережити». Його твіт того вечора після інтерв’ю, в якому Евелін розповіла свою історію, був більш лаконічним: «Я дуже люблю свою дружину».

Штраф за «бабусю»

Працівниця виконкому Рудківської міськради Ганна Городник відсудила у місцевого депутата Михайла Міхняка 7500 грн за опубліковані ним у Facebook образи. У вересні 2019 року 24-річний Михайло Міхняк двічі закликав своїх виборців вимагати звільнення 62-річної Ганни Городник, назвавши її «бабулею бальзаківського віку». Обидва пости депутата Михайла Міхняка досі доступні на його сторінці – суд хоч і задовольнив повністю позов Ганни Городник про виплату компенсації, однак не зобов’язував видаляти дописи чи спростовувати їх, як це часто буває у подібних випадках.

Жінка також звернулася із заявою до поліції, після чого правоохоронці провели профілактичну бесіду із депутатом.

У позові Ганна Городник вимагала у депутата відшкодувати витрати на ліки та виплатити 3000 гривень моральної компенсації і суд повністю задовольнив ці вимоги. «У неї стався нервовий стрес. Вона дуже глибоко переживала, підвищився артеріальний тиск, відчула болі в ділянці серця, а тому змушена була звертатися до лікаря за медичною допомогою. Після цієї публікації вона відчула негативне ставлення до неї жителів села як до представника виконавчої влади. До неї почали ставитися з недовірою громадяни територіальної громади, заяви яких розглядалися на засіданнях виконавчого комітету», – цитують у рішенні Самбірського міськрайонного суду слова Ганни Городник.

Сам Михайло Міхняк на судове засідання не з’явився, надіславши письмові пояснення із визнанням позовних вимог та згодою на виплату моральної компенсації. Загалом Михайло Міхняк має виплатити Ганні Городник 7500 гривень як компенсацію за свої пости.

Чиновниці проти депутата-сексиста

Працівниці Уманської міськради заявили про тиск і сексизм нардепа Антона Яценка, опублікувавши спільну заяву.

«Ми, жінки, які працюють в органах місцевого самоврядування, вважаємо негідною поведінку народного депутата Антона Яценка. У своїх кишенькових інтернет-ресурсах він розповсюджує брехливу інформацію про жінок-працівників міської ради. Це є прямий тиск, зокрема за статевою ознакою.

Ми звертаємося до Верховної Ради, а саме до комітету з питань депутатської етики. Ми просимо, щоб розібралися в діях свого колеги Яценка, втрутилися в ситуацію, яка склалася на 200-му виборчому окрузі. Ми вважаємо це прямим тиском на органи місцевого самоврядування напередодні місцевих виборів», – зазначено у зверненні.

За словами працівниць міськради, «брехливими політичними технологіями» нардеп намагається дискредитувати жінок перед місцевими виборами, і це неприпустимо.

У відео також наведені кілька скриншотів спілкування депутата із жінками, де нібито Яценко називає їх повіями і каже, що вони надають інтимні послуги керівництву.

Українська модель проти «Міс світу»

У вересні 2018 року Вероніка Дідусенко, українська модель і математикиня за освітою, перемогла в конкурсі «Міс Україна». Однак через кілька днів її дискваліфікували, позбавивши титула.

За словами організаторів конкурсу, Вероніка вказала в анкеті недостовірну інформацію про себе. За правилами конкурсу, в ньому не можуть брати участь жінки, які коли-небудь народжували або перебували у шлюбі. Це робиться, щоб захистити дитину.

Вероніка Дідусенко перемогла в конкурсі «Міс Україна» в 2018 році.

Тим часом про скандал дізналися західні ЗМІ. Про дискваліфікацію Вероніки вийшли сюжети на BBC, ITV, Euronews, ім’я української моделі з’явилося в заголовках NY Post, The Daily Mail, The Mirror, The Independent та інших. Так стартувала кампанія #righttobeamother. Її мета – змінити правила чотирьох найпрестижніших конкурсів краси у світі: «Міс Всесвіт», «Міс світу», «Міс Земля» і «Міс International».

Змінити правила можна лише на рівні штаб-квартири. Оскільки Вероніку дискваліфікували за правилами «Міс світу», то основною мішенню в рамках кампанії стала саме ця організація, а полем діяльності – Велика Британія.

В інтерв’ю BBC News Україна Вероніка розповідає про свою боротьбу:

«Мати-одиначка» – це не клеймо. Тому правила, які виключають із конкурсу всіх заміжніх, овдовілих, розведених і тих, що народжували (і навіть, якщо діти не вижили), не повинні існувати в ХХI столітті», – кажуть активісти кампанії.

Незважаючи на те, що Вероніку підтримали тисячі жінок, кампанія #righttobeamother поки що не досягла поставленої мети.

Прогресивний Папа

Італійська юристка стала першою жінкою, яка посіла керівну посаду у найважливішому органі Ватикану – Державному секретаріаті.

Папа Римський Франциск призначив 66-річну Франческу Ді Джованні на посаду в департаменті відносин між Ватиканом з іншими державами. Вона буде заступницею секретаря, фактично однією з двох заступників міністра закордонних справ.

Юрист за освітою, Франческа Ді Джованні, що народилася 24 березня 1953 року в Палермо, в 1993 році розпочала працювати в Державному Секретаріаті Святого Престолу, у Відділі в справах стосунків з державами. Від самого початку займається питаннями, що стосуються сфери багатосторонності, насамперед, мігрантів і біженців, міжнародного гуманітарного права, становища жінок, комунікації, інтелектуальної власності й туризму.

Ватикан має дипломатичні відносини з понад 180 державами.

Наразі жінки у Ватикані обіймають лише кілька важливих посад. Папа Франциск виступає за поступове розширення їхньої ролі у Ватикані й пообіцяв призначати більше жінок на важливі посади.

Державний секретаріат Ватикану є найпотужнішим офісом країни, який координує внутрішню роботу Святого Престолу, а також дипломатичні відносини Ватикану з іншими країнами.

Рожеве таксі для жінок і дітей по-київськи

Від початку 2020 року в Києві почала роботу служба Pink Taxi для жінок та дітей. Водійками тут працюють лише жінки. В автомобілях є спеціальне дитяче крісло – ця послуга набула актуальності після того, як у жовтні минулого року Верховна Рада запровадила штрафи за перевезення дітей до 12 років без автокрісел. Чимало пасажирів почали скаржитися, що наявні служби таксі почали відмовляти у перевезенні дітей, оскільки не всі автівки обладнано автокріслами. Pink Taxi також пропонує послугу автоняні – водійки, яка забезпечує супровід дитини до школи, дитсадка, гуртка тощо.

У Pink Taxi ще немає сайту і додатку: сайт планують запустити у березні-квітні, а додаток тестують, він повноцінно запрацює до кінця лютого. Тому наразі, щоб викликати автомобіль, потрібно зв’язатися з диспетчером. У службі просять бронювати машину за три-чотири години до поїздки, після чого протягом години диспетчер надішле СМС із підтвердженням. Стартова вартість поїздки – 45 гривень за три кілометри, кожен додатковий кілометр у місті коштуватиме 7 гривень.

Язик мій, ворог мій

Під час матчу жіночої Суперліги України з баскетболу між «Київ-Баскет» і «ІнтерХім-СДЮСШОР» оператори грубо та образливо обговорювали спортсменок. Через те, що вони не вимкнули мікрофони, обговорення  пішло у пряму трансляцію. Оскільки коментатора в матчі не було, їх образи на адресу баскетболісток «Київ-Баскета» могли почути глядачі.

«Вона на транса просто схожа», – заявив один із них на адресу Дар’ї Завидної. Після цього оператори поєдинку обговорювали інших учасниць матчу: «Це твоя крихітка», «Ти її будеш брати стоячи».

Трансляцію матчу в YouTube видалили, але своє невдоволення під відповідним постом Федерації баскетболу України в Facebook висловили дві гравчині київської команди, зокрема й Завидна:

«Київ-Баскет» вибачився за інцидент, назвавши його ганебним, а також оголосив про припинення співпраці з людьми, які «ставлять плями на репутації».

Кінець фігурного харасменту

Голова Французької федерації льодових видів спорту (FFSG) від 1998 року Дідьє Гайаге пішов у відставку через звинувачення в потуранні неналежній поведінці одного з провідних тренерів. Десятикратна чемпіонка Франції, віцечемпіонка Європи і бронзова призерка ЧС-2000 в парному фігурному катанні Сара Абітболь у книжці «Таке довге мовчання» розповіла про багаторазові зґвалтуваннях з боку свого колишнього тренера Жиля Беєра в період від 1990 до 1992 року. Після цього ще три французькі фігуристки висунули аналогічні звинувачення на адресу Жиля Беєра та інших тренерів.

Чемпіонка з фігурного катання Сара Абітболь заявила, що її вперше зґвалтував колишній тренер, коли їй було 15 років

3 лютого міністерка спорту Роксана Марасіняну зажадала пояснень від очільника FFSG Дідьє Гайаге щодо збереження посади тренера за Жилем Беєром у складі федерації до 2018 року. Міністерка запропонувала голові піти у відставку, але Гайаге відмовився це зробити.

У 2001 році, після листа від батьків, які повідомили про «неналежну поведінку тренера», міністерство спорту відсторонило Жиля Беєра від тренерської роботи. Однак за підтримки Гайаге він перейшов працювати до іншого паризького клубу, координував гала-тури французької команди в 2010 році і навіть був включений до складу французької тренерської команди на Чемпіонаті світу серед юніорів у 2011 році.

8 лютого було скликано екстрену нараду Комітету з контролю за роботою Федерації. Її офіційно скликав сам Дідьє Гайаге, оскільки це єдиний орган, уповноважений позбавити його посади.

Цьому передувало оголошення про відставку чотирьох із 16 членів правління федерації на знак протесту проти перебування Дідьє Гайаге на керівній посаді.

Після завершення наради стало відомо, що багаторічний голова Французької федерації льодових видів спорту все-таки вирішив піти у відставку. «Заради спокою, з філософською гідністю, але без суму ухвалив рішення піти у відставку», – заявив 66-річний Дідьє Гайаге журналістам. Водночас він засудив «диктатуру» і, на його думку, моралізаторську позицію міністерства спорту.

Екс-голова Французької федерації льодових видів Дідьє Гайаге після заяви про свою відставку.

Банана-драма

Під час тенісного турніру Australia Open у січні французький тенісист Еліот Беншетрі (наразі 255 ракетка світу) під час короткої перерви попросив дівчину, що подає м’ячі, «почистити йому банан». Суддя на вежі, почувши слова 21-річного спортсмена, втрутився, заявивши, що Еліот не має права просити допомоги у дівчини і повинен «зробити це сам». Після чого Еліот Беншетрі незадоволено почав чистити банан самотужки – зубами.

Тенісисту довелося прокоментувати двозначну ситуацію після гри.

«Вся річ у тім, що я наніс на руки порошок, щоб вони не пітніли. А банани тут, в Австралії дуже важко чистити, тому що у них немає стебла. Я ввічливо попросив дівчину, тому що вона вже чистила мені банан на початку матчу. Але тут втрутився суддя і сказав: «Вона не твоя рабиня, її не можна про таке просити». Так і сказав – рабиня», – наводить слова Беншетрі Eurosport.

На адресу юнака надійшло чимало критики. Легендарна тенісистка Мартіна Навратілова написала у твітері: «Що наступне? Виноград?» Оглядачі підкреслюють, що у будь-якому випадку дівчатам та юнакам, які подають м‘ячі і проходять суровий тренінг, заборонено робити подібні речі на корті.

Супержінка Суперболу

Під час головної спортивної події в США – Суперболу, який відбувся 2 лютого, була досягнута нова ланка у визнанні ролі жінок у професійному спорті.

Гра між клубами San Francisco 49ers та Kansas City Chiefs стала історичним моментом для тренерки Кеті Соверс, яка працює з командою Сан-Франциско від 2017 року. Соверс стала другою жінкою у тренерському штабі команди NFL в історії. Пальма першості належить Кетрін Сміт, яка 2016 року почала працювати асистентом у Buffalo Bills.

33-річна Соверс – єдина відкрита представниця ЛГБТ на посаді тренера серед жінок та чоловіків, що робить її роль подвійно історичною.

Перед тим як стати тренеркою, Соверс була гравцем національної американської збірної з американського футболу в 2013 році, але зазнала травми та змінила сферу діяльності.

Рахунок на користь дівчат

Футбол – спорт для всіх, а все інше – стереотипи, доводить Shakhtar Social, який випустив надихаюче відео про футбольну команду для дівчат.

Команду дівчат ФК «Шахтар» було створено в грудні 2018 року в Харкові. Проєкт реалізується за підтримки Фонд Народонаселення ООН в Україні – UNFPA Ukraine.

Shakhtar girls team: якщо хлопці можуть забивати голи, то чому дівчата – ні?

Жінки, які працюють безкоштовно

Від народження до смерті, де б ми не були, хтось піклується про нас. Ймовірно, це жінка, якій за це не платять. Цей неоплачений догляд складає 11 трильйонів доларів, підрахував Oxfam (міжнародне об’єднання з 15 організацій, що працюють у понад 90 країнах у всьому світі. Метою діяльності об’єднання є розв’язання проблем бідності та пов’язаної з нею несправедливістю в усьому світі).

Це означає, що жінки не лише заробляють менше протягом життя та отримують меншу пенсію, але й працюють безкоштовно на «третій зміні» набагато більше за чоловіків.

Що бідніша країна, то більше працюють жінки, іноді не отримуючи за свою працю ані копійки.

Щодня жінки та дівчата у всьому світі витрачають 12 мільйонів годин на догляд за дітьми та людьми похилого віку й на домашню роботу. Якби ця робота оплачувалася відповідно до мінімальної заробітної плати у відповідних країнах, сума становила б понад 11 трлн доларів на рік.

Ці цифри містяться в щорічному звіті Oxfam, який був представлений на щорічному Всесвітньому економічному форумі в Давосі. Вони ілюструють, наскільки недооцінена робота з догляду або ведення домашнього господарства, каже експерт компанії Oxfam Еллен Емке. «Жінки мають отримати матеріальну безпеку за свою роботу. Це те, що ми, як суспільство, повинні визнати та фінансувати».

8-річна дівчинка витрачає на 30% більше часу, допомагаючи вдома, ніж її брат-близнюк. Цей відсоток збільшується до 50%, коли їй виповниться 10. Це призводить до того, що вона залишається вдома і зовсім не влаштовується на роботу. В усьому світі 42% жінок працездатного віку перебувають за межами ринку праці через свої неоплачені обов’язки щодо догляду проти лише 6% чоловіків.

Сьогодні молоді люди стають набагато більш відкритими щодо гендерних ролей – це проявляється у їхньому ставленні до жінок в політиці, спорту тощо. Але в одній області зміни мінімальні – йдеться про домашнє господарство.

Нове дослідження від Gallup показало, що серед різностатевих пар у віці від 18 до 34 більшість домашніх обов’язків розділяють на справедливій основі не частіше, ніж літні пари. А в соціологічному дослідженні, опублікованому минулого місяця, було встановлено, що учні старших класів досить традиційно бачать ідеальний розподіл обов’язків у сім’ї. Майже чверть відповіла, що чоловік повинен працювати повний робочий день, а жінка залишатися вдома.

Те, що домашнє життя не так вже і відрізняється, ніж півстоліття тому, дивує дослідників, оскільки в більшості інших сфер ставлення до гендерних ролей сильно змінилося.

Японські чоловіки йдуть у декрет

Міністр охорони навколишнього середовища Японії Сіндзіро Коїдзумі заявив, що після народження своєї першої дитини візьме приблизно два тижні відпустки. Поява на світ малюка очікується найближчим часом.

Потенційний майбутній прем’єр-міністр Японії ставить себе взірцем для наслідування, беручи відпустку, щоб допомогти доглядати за своєю новонародженою дитиною – японські чоловіки цураються такого.

Сіндзіро Коїдзумі висловив сподівання, що його крок допоможе іншим батькам почуватися комфортно.

«Я сподіваюся, що моє рішення призведе до розуміння того, що кожен може взяти відпустку для догляду за дитиною без вагань та остраху у міністерстві охорони навколишнього середовища», – сказав Коїдзумі на зустрічі зі своїми підлеглими.

Заява 38-річного політика розділила суспільство навпіл. Поки частина вітає таке рішення, інші кажуть, що це занадто.

В Японії одна з найбільш щедрих політик щодо батьківських відпусток у світі. І чоловіки, і жінки мають право взяти частково оплачувану відпустку до року або довше, якщо немає можливості догляду за дітьми. І все ж рівень декретів серед чоловіків неймовірно низький. Згідно з урядовою статистикою, трохи більше 6% чоловіків, які працюють у приватному секторі, взяли батьківську відпустку 2018 року проти 82% жінок.

Глибокі культурні норми сприяють такій невідповідності. В Японії найдовший робочий день у світі, що, як вважається, особливо впливає на чоловіків, які складають непропорційну частину робочої сили. Тим часом, традиційні гендерні ролі означають, що жінки несуть основну відповідальність за догляд за дітьми.

Маленькі жінки в Голлівуді

Наталі Портман та її одяг на червоній доріжці не дозволять проігнорувати брак режисерок, висунутих на «Оскар» цього року.

Портман одягла накидку з іменами жінок, яких цього року не помітили у режисерській категорії, серед них Грета Гервіг («Маленькі жінки»), Лорен Скафарія («Шахрайки з Волл стріт») та Лулу Ванг («Прощання»).

Цьогорічними номінантами в режисерській категорії стали Мартін Скорсезе («Ірландець»), Тодд Філліпс («Джокер»), Сем Мендес («1917»), Квентін Тарантіно («Колись… у Голлівуді») та Бонг Джун Хо («Паразити»), який і отримав головний приз.

Наталі Портман не вперше звертає увагу на відсутність жіночого представництва в основній категорії «Оскара». Два роки тому Портман, представляючи переможця серед режисерів, сказала: «… і ось список номінантів серед чоловіків».

Ісса Ра також зробила подібний коментар, оголошуючи цьогорічних номінантів: «Мої вітання всім чоловікам у цієї категорії».

Минулого року Гервіг стала лише п’ятою жінкою, номінованою на найкращого режисера. Вона також стала першою жінкою, яка отримала визнання за свій дебютний фільм «Леді Птаха».

Кетрін Бігелоу – єдина жінка, яка перемогла в номінації на найкращого режисера за всю історію вручення нагород Академії.

Продюсерка «Паразитів» Квак Сін Е (у центрі) приймає нагороду за найкращий фільм під час 92-го «Оскара» в театрі «Долбі» в Голлівуді, Каліфорнія, 9 лютого 2020 року.

Народжена в Ісландії композиторка Гільдур Гуднадоттір отримала «Оскар» за музику до фільму «Джокер». Вона написала тему для персонажа Хоакіна Фенікса у «Джокері» після прочитання сценарію, і актор танцював під звук її електроакустичної віолончелі на знімальному майданчику.

Під час своєї промови Гурнадоттір закликала інших жінок бути сміливими і здіймати свій голос. «Дівчатам, жінкам, матерям, дочкам, які чують музику, що лунає всередині, будь ласка, говоріть вголос, – сказала вона. – Нам потрібно почути ваші голоси».

Це останній трофей у довгому списку перемог, досягнутих ісландською музиканткою за останні півроку. Окрім здобуття «Оскара» за свою роботу над «Джокером», вона отримала «Золотий глобус» за цю партитуру, а також «Греммі» та «Еммі» за музику до відомого серіалу HBO «Чорнобиль».

Документальна галузь цього року стала першою, яка досягла гендерного паритету.

Чотири з п’яти художніх документальних фільмів, висунутих на премію були зрежисовані жінками або над ними працювали переважно жінки. Три з цих історій обертаються навколо жінок, зосереджені на їхній щоденній боротьбі та пережитому досвіді. І всі стрічки відрізняються різноманітністю мов.

Нагороду за найкращу документальну стрічку отримав фільм «Американська фабрика», спродюсований за підтримки Барака та Мішель Обам. У кінокартині йдеться про фабрику китайської компанії у штаті Огайо та про людей, які там працюють. Одна з режисерок фільму – Джулія Рейхерт.

Українка Олена Андрейчева здобула «Оскар» за стрічку «Навчаючись скейтбордингу в зоні війни (якщо ти дівчина)». Фільм виграв у номінації «Короткий документальний фільм». Андрейчева була продюсеркою фільму.

Українка Олена Андрейчева здобула «Оскар» як продюсерка документальної стрічки «Навчаючись скейтбордингу в зоні війни (якщо ти дівчина)».

Стрічка розповідає про дівчат у столиці Афганістану Кабулі, які живуть у незаможних районах міста. Вони разом ходять до школи, вчаться читати і писати – і водночас навчаються їздити на скейті, таким чином здобуваючи впевненість у собі.

Олена Андрейчева народилась у Києві, зараз живе і працює в Лондоні. До цього вона працювала над створенням документальних фільмів разом із BBC, National Geographic, Discovery Channel. Серед її історій – фільми про роботу медиків у Лесото, життя тюремних банд у США, про шукачів бивнів мамонтів у Сибіру та інші.

«Найважливіший аспект моєї роботи та моя мотивація – це щире бажання дізнатися, як це – жити життям людей, які присутні в моїх фільмах», – пише Андрейчева про себе на власному вебсайті.

Стрічка «Навчаючись скейтбордингу в зоні війни (якщо ти дівчина)» також отримав нагороди на кінофестивалях Tribeca 2019, IDA Awards 2019 і нагороду британської кіноакадемії BAFTA.

Глибока піхва Гвінет Пелтроу

У третьому епізоді серіалу Goop про однойменний бренд актриси Гвінет Пелтроу, який у січні випустив Netflix, жінка-гість зазначає, що ми, жінки, вважаємося «дуже небезпечними, коли ми обізнані».

«Розкажіть про це», – відповідає Гвінет Пелтроу, ніби-то вона розуміє це з власного досвіду. Але після перегляду лише декількох хвилин будь-якого з шести епізодів серіалу можна відчути сумнів, що Пелтроу взагалі коли-небудь брала тягар знань на себе, критикують актрису-підприємницю та сам серіал у пресі.

Насправді на початку цього ж епізоду ми дізнаємось, що 47-річна акторка навіть не знала, що таке піхва.

«Це наша улюблена тема – вагіни!» – радісно виголошує Пелтроу [Еп.3, 3:05]. Її гостя – феміністка та секс-експертка Бетті Додсон, виправляє: «Вагіна – це лише родові шляхи. Ви ж кажете про вульву, яка складається з клітора і внутрішніх губ, і всякого іншого добра навколо неї».

Пелтроу хихотить перед тим, як відповісти: «Вагіна – це лише родові шляхи? О! Бач, я отримую урок анатомії – я думала, що вагіна – це і є вся піхва…»

«Ні, ні, ні, ні», – репетує Додсон.

«Якщо чесно, багато жінок можуть заплутатися в цьому конкретному анатомічному питанні. Але для Пелтроу, яка стверджує, що допомагає розширювати можливості жінок, просуваючи сумнівні та небезпечні продукти та способи лікування вказаної частини тіла, наприклад, нефритові яйця для вагіни – ви сподіваєтесь, що вона буде чітко розуміти, що таке піхва», – пише Бет Мол.

Але, на жаль, вона цього не знає. І впродовж всього серіалу її необізнаність та відсутність навичок критичного мислення на фоні параду сумнівних «експертів» та кумедних заяв про охорону здоров’я та науку, червоною стрічкою проходять через всі серії.

(Щоб було зрозуміло, Бетті Додсон – єдина знана та поважна і, мабуть, найцікавіша та найінформативніша гостя шоу.)