купити рекламу

Цей текст не про розділений порівну рахунок чи вічну історію «я не підтримую фемінізм, бо люблю, щоб мені відчиняли двері». І навіть не про відносно нещодавно здобуте право успадковувати, отримувати освіту чи голосувати. Мій фемінізм — це боротьба проти насилля. Будь-якого: фізичного, морального чи матеріального.

У кожної феміністки власна історія і власний шлях. А сумнівів у тому, чи «правильна» ти феміністка, теж купа, це ви повірте. Але в чому він для мене і чому це так болить — далі.

Кожна з моїх близьких подруг більшою чи меншою мірою потерпала від сексуальних домагань. І я клянуся, що готова за цих жінок вбивати. Я їх довго шукала в житті. Вони сильні, успішні та розумні, але попри все піддавалися насиллю. Як і я.

Історії опубліковані за згодою героїнь. Їхні імена залишаються анонімними.

Подруга Х

У 14 років її примусив до орального сексу хлопець, до квартири якого вона прийшла вчити уроки. Вона ні про що не підозрювала. Бо так, у 14 років можна прийти до хлопця, якого знаєш, і не думати, що ти можеш наразитися на психологічну травму. Як і в 21, 28, 33 чи 45 років.

Чи могла би вона цього не робити? У свідомості дівчини-підлітка тоді було два виходи: або стрибнути з балкона 13-го поверху, або піддатися насиллю. Вона злякалася, обрала другий варіант. Після цього її почали цькувати знайомі, бо ґвалтівник вирішив, що розпатякати про це — хороша ідея. Подруга Х розповіла батькам, але вони нічого не зробили. До (тоді ще) міліції вона не звернулася, бо розуміла, що доказів за фактом немає. І вважала, що з неї просто посміються.

Через якийсь період часу після тієї ситуації дівчину Х знімали з даху, подряпавши весь її живіт у процесі. Вона наковталася снодійного і наївно думала, що просто в якийсь момент знепритомніє і впаде.

У дорослому віці її партнеру довго довелося йти до того, щоби торкатися її зап’ястя і не лякати цим.

Подруга Y

Інша моя близька подруга святкувала день народження брата. Коли йшла відпочивати, то попросила закрити двері до її кімнати на ключ — брат забув це зробити.

Згодом туди увірвався його «друг» і зірвав з неї білизну. Вона разів 200 сказала «НІ!», потім попередила, що вдарить. І вдарила — у пах і горло. Те, що подругу Y не паралізував страх, врятувало її від зґвалтування.

Про це вона мені розповіла через три роки після події. Хоча ми справді близькі. Чому не розповіла раніше? Не хотіла, щоб її вважали жертвою.

Про мене. Історія #1

У період навчання у виші впродовж канікул мені подобалося бігати коло лісу. Одного ранку, о 10 годині, я вийшла на пробіжку в старих легінсах, футболці й светрі. Ні, не так. У жахливій коричневій розтягнутій старій кофті, бо хотіла добре спітніти. Того дня, повертаючись із пробіжки, я побачила хлопця, який стояв і мастурбував на мене. У радіусі кілометра нікого не було, звідси і такий висновок. Я злякалася. Після того я три роки не бігала до лісу, хоча живу поряд.

Чи мала я сексуальний вигляд? У старих легінсах, футболці й розтягнутій кофті? На ваш розсуд.

Просто хтось, боягузливо прикривши обличчя футболкою, вирішив, що залишиться безкарним, якщо мастурбуватиме при мені. І залишився. А я відмовилася робити те, що мені подобається, — бігати бісовим лісом.

Про мене. Історія #2

Багато років потому ми з подругою Х вдвох святкували її день народження. Щиро говорили, багато сміялися і взагалі круто проводили час разом.

Це було наприкінці літа, я була в спідниці. Ну знаєте, дівчата таку одягають, коли на вулиці +30°С. Моя подруга була в джинсах і звичайній футболці. Ми йшли до метро на Хрещатику, обіймали одна одну і реготали, не звертаючи уваги на інших.

Тут нас помітили два незнайомці, які йшли попереду. Ми хотіли їх обійти, але вони розступилися і не придумали нічого кращого, ніж почати нас обіймати. Просто так, підійти і полапати двох незнайомих дівчат. Бо why not, чому.

Моя подруга сказала, що зараз почне кричати. Це їх налякало. Потім один із них поставив найбільш геніальне запитання, на яке був спроможний: «Да что с тобой не так?» Я запитала у відповідь: «Це з вами що не так?» І потягнула свою подругу звідти. Ту подругу, яку примусили до орального сексу в 14 і яку наче паралізувало в той момент.

Довго цього не усвідомлювала, але після того випадку я відклала літні спідниці до кращих часів. І знову відмовилася від того, що люблю. Хтось вирішив, що розпускати руки і не поважати чужі кордони — цілком прийнятно.

Про свою найбільш болючу історію я поки не можу наважитися розповісти. Як і зрозуміти, чому чоловіки думають, що можуть піднімати руку на жінок.

Я дуже зла. Я дуже втомлена. Мені доводиться відмовлятися від речей, які я люблю, через те, що хтось може собі дозволити не втримати член у штанах.

А дехто ще й насмілюється захищати цих покидьків і говорити, що жінки самі винні в тому, що їх ґвалтують. От тут і справді хочеться запитати: «Що з вами не так?».

Кожна, просто КОЖНА дівчина з мого оточення має схожу ситуацію. І, перш ніж хейтити фемінізм, який бореться проти насилля насамперед, і кидатися шлаком типу «сама винна, не треба було одягати спідницю/ці джинси скіні/фарбувати губи червоною помадою», запитай свою сестру, маму, дівчину, близьку подругу, далеку подругу, чи вона стикалася з чимось подібним. Тільки, будь ласка, щиро і без моралізаторства. І ти будеш шокованим, скільки трешових історій криється за їхніми усмішками.

Ти можеш не поважати мене, авторку цього тексту, чи будь-яку іншу жінку з оточення. Але я впевнена, що все ж хоч когось жіночої статі ти по-справжньому цінуєш. І річ у тім, що та жінка може бути вищезгаданою Y чи X, а ти можеш навіть про це не підозрювати.

Одного разу до нашого університету прийшла запрошена лекторка, імені якої я, на жаль, не запам’ятала. Вона розповідала про фемінізм, гендер і сказала те, що таки вкорінилося в моїй голові: «Я хочу жити в такій країні, в якій зможу вночі ходити голою і п’яною повз гаражі й знати, що не буду зґвалтована».

Я теж хочу жити в такій країні.