Ґолда Меїр була першою жінкою – прем’єр-міністеркою Ізраїлю, успішною політикинею, справжньою «залізною леді». Її відданість створенню й захисту єврейської батьківщини від лютих ворогів та підступних союзників сформувала політику Близького Сходу наступних десятиліть. Вона стала «аномальним явищем» для тодішньої патріархальної влади.

У цій захопливій біографії авторка знайомить читача з маловідомими фактами життя Ґолди Меїр, пояснюючи її складну мотивацію та ідеали, розповідаючи про особисті перемоги та розчарування цієї легендарної персони.

Публікуємо уривок з книжки, що виходить у Vivat.

Ґолда Меїр, жінка неймовірної самодисципліни, рідко відступала, а ще рідше дозволяла собі втрачати контроль над емоціями. Утім, коли американський вертоліт корпусу морської піхоти вилетів з Філадельфії сірого ранку в четвер вересня 1969 року, вона стиснула свою чорну сумочку й пошепки розповіла про власні побоювання своїй давній помічниці Лу Каддар.

Філадельфія стала тріумфом любові для прем’єр-міністерки Ізраїлю. 30 000 людей зібралися в парку Незалежності й співали «Гатікву», розмахуючи постерами «Ми обожнюємо Ґолду». І мер, і губернатор штату Пенсильванія продемонстрували найвищу пошану немодно вбраній жінці, якій на той час уже виповнився сімдесят один рік. Одначе Ґолда добре усвідомлювала, що до чого, і вважала, що краще бути зіркою для цих людей, ніж очікувати такого прояву почуттів від Білого дому.

Річард Ніксон був загадкою, республіканцем, який геть не переймався результатом голосування євреїв. Протягом кількох місяців його державний секретар Вільям Роджерс тиснув на Ізраїль щодо співпраці над американсько-радянською мирною ініціативою та наполягав вийти з територій, окупованих 1967 року, в обмін на невизначені гарантії міжнародної безпеки. Цей план був уособленням того, що Ґолда ненавиділа понад усе, а саме — зарозумілості й надмірної пихи великої держави, тому вона домагалася запрошення до Вашингтона, щоб зупинити Роджерса й переконати Ніксона надати їй бойові гелікоптери Phantom, бомбардувальники A-4 Skyhawk, ракети класу «земля — повітря» та позику в 200 млн доларів із подальшою сплатою низьких відсотків.

Ґолда могла б почуватися спокійніше, якби зрозуміла, що Білий дім був однаковою мірою схвильований. У таємному кабінеті посол США в Ізраїлі радив узагалі не запрошувати Меїр. Вона намагатиметься переконати президента відмовитися від переговорів з Радянським Союзом, і, «мабуть, її зусилля не будуть марними», як писав Волворт Барбур. Ось його слова: «Якби такі заклики обмежувалися приватними обговореннями, це завдало б незначної шкоди, хоча розмови можуть бути неприємними з огляду на їхню емоційність. Одначе якщо їх повторюватимуть, як ми побоюємося, на телепрограмах «Обличчя нації», «Знайомство з нацією» у Національному пресклубі, то можемо зіткнутися з великим внутрішнім збуренням».

На той момент Ґолда була прем’єр-міністеркою Ізраїлю лише протягом шести місяців, але було очевидно, що вона не просто ще одна очільниця держави чи ще один прем’єр-міністр Ізраїлю. Протокольний відділ Державного департаменту був завалений запрошеннями на офіційну вечерю.

Ніксон і його дружина Пет виявляли гостинність, у вечір приїзду Ґолди прийшли сотні інвесторів та конгресменів, лідерів єврейських громад, губернаторів, активістів та артистів, які сподівалися поласувати разом із нею камбалою з виноградом від шеф-кухаря Білого дому. В Лос-Анджелесі Нельсон Ріддл створював спеціальну музику на свято в Голлівуді, організоване на її честь.

У Нью-Йорку очікуваний візит Ґолди Меїр спричинив суперечки між мером Джоном Ліндсеєм та його супротивниками в жорсткій виборчій кампанії, які стояли поруч із Ґолдою в аеропорту. Тоді The New York Times звинуватив мера в тому, що він скористався візитом Ґолди як політичною вигодою, організувавши для неї найрозкішнішу вечерю в історії міста. Були запрошені понад 1100 гостей, ціна обіду на людину дорівнювала 25 доларам. За три роки, коли місто встановило рекорд, пов’язаний із відкриттям Генеральної Асамблеї ООН, список запрошених гостей дорівнював 800.

Під час першої поїздки до Сполучених Штатів після вступу Ґолди на посаду Комітет із питань зовнішніх відносин при Сенаті запросив прем’єрку на каву та сніданок із групою від Палати представників. Ґолда Меїр була зареєстрована на Meet the Press і Today, а також на зустрічі з редакторами New York Times, Los Angeles Times, Time, Life, Fortune і Newsweek.

AFL-CIO запросила Меїр виступити з промовою на їхніх щодворічних заходах в Атлантік-Сіті. Дещицю її часу зажадали привернути знаменитості — від колишнього віцепрезидента Губерта Гамфрі, впливового представника Демократичної партії Аверелла Гаррімана й губернатора Нью-Йорка Нельсона Рокфеллера до преподобного Біллі Ґрема.

Ще перед поїздкою Меїр до США її помічники переймалися двома вечірніми сукнями та придбаними нею капелюшками, а також тим, чи погодиться вона надягати рукавички у випадках, коли того вимагає дипломатичний протокол. Утім, сама Ґолда замислювалася лише над тим, як пояснити Ніксону, чому Ізраїль не виведе «жодного солдата з жодного дюйма землі», поки араби не підпишуть мирну угоду. Ніксон швидко вгамував її страхи. Попри нагадування своїх радників, які застерігали його не піддаватися чарам ізраїльської прем’єр-міністерки, провівши понад півтори години наодинці з жінкою, що годилася б йому в бабці, Ніксон не міг опиратися їй.

— Я добре пам’ятаю, коли ми сіли на стільці в Овальному кабінеті та ввійшли фотографи… Ми поручкалися, вона всміхалась і робила вельми дружні зауваги, — пригадував Ніксон.

Коли фотографи вийшли з кімнати, Меїр схрестила ноги, закурила цигарку і сказала:
— Тепер, пане президенте, що ви робитимете з тими літаками, про які ми просимо та які нам дуже потрібні?

Ґолда Меїр діяла як чоловік і хотіла домовлятись як чоловік. Немає сумнівів у тому, що вона була дуже сильною, розумною лідеркою. Того вечора під час розкішного офіційного прийому, на якому запрошених розважали Леонард Бернстайн та Ісаак Стерн, він привітав свою почесну гостю словами: «Уперше… ми мали за честь приймати голову уряду іншої держави, яка є жінкою. Я можу тільки сказати… що згадую, як Давид Бен-Ґуріон якось назвав нашу вельми шановну гостю найкращим чоловіком у його кабінеті».

— Я також пригадую старе єврейське прислів’я про те, що чоловіка зроблено з м’якої глини, а жінку — з твердого ребра, — вів далі Ніксон.

Потім він порівняв Ґолду з біблійною пророчицею Деворою, яка «любила свій народ і добре йому служила», зазначивши, що вона забезпечила «мир на землі протягом сорока років». Для нас ці слова звучать протекторально. Так само сприйняла і Ґолда, яка здригнулася, почувши їх: вона ненавиділа ці вислови Бен-Ґуріона та пов’язані з ними почуття. Проте Ґолда Меїр з’явилася задовго до Маргарет Тетчер, Беназір Бхутто, Корасон Акіно й Анґели Меркель, задовго до того, як Гіларі Клінтон подала заявку на посаду президента США, на яку кинула тінь не так стать кандидата, як її незручна історія з виборцями, яких вона намагалась уласкавити. Ґолда була першопрохідцем і аномальним явищем у владі, і вона подолала цей шлях як годиться, тримаючи язика на припоні.