У дитинстві нас лякали тим, що, мовляв, якщо не будеш добре поводитися, то прийде дядя-міліціонер і забере тебе. Тепер розумію, що не дарма лякали. От тільки зараз немає жодного значення, як ти поводишся, хто ти і чим ти займаєшся, дядя-міліціонер може прийти і забрати тебе, і робити з тобою усе, що заманеться.

Рік тому дорогою до відділення поліції Переяслав-Хмельницького я, переповнена злістю, писала у соцмережі пост про те, чому я не хочу дітей. Головним аргументом було те, що я не хочу, щоби мою дитину застрелив п’яний мєнт (вибачте, я намагалась написати поліцейський, але клавіатура вперто виводить лише слово «мєнт»).

Відтоді минув рівно рік. І нічого не змінилося. Навпаки, стало страшніше. Бо за рік винні у вбивстві п’ятирічного хлопчика так і не були покарані. Бо за рік поліція здійснила ще кілька злочинів. І це лише ті, які набули розголосу, скільки їх насправді, страшно уявити.

Тому я хочу відставки Авакова.

Я не пам’ятаю, коли я почувалася в безпеці. Нас із дитинства вчать, що треба бути обережною, в який час доби не ходити і з ким не спілкуватися. Нас вчать, як себе захистити, і мовчать про те, куди в разі чого звертатися по допомогу. А мовчать тому, що знають — звертатися нікуди.
Старе давно усім відоме «от уб’ють, тоді і приходьте», поволі перетворюється на «не приходьте — не вб’ють».

Тому я хочу відставки Авакова.

Вид правоохоронців завжди змушував мене напружуватися. Відпочатку реформи і з появою патрульних поліцейських ненадовго з’явилася певна ілюзія безпеки — нові машини і сучасна форма викликали асоціацію з американськими фільмами, де поліція = захист. Хоча на тлі останніх подій у Штатах і ця ілюзія розчинилася у колі поліцейського свавілля.

Але це відчуття дуже швидко минуло. Ще кілька років тому, пам’ятаю, я заснула в маршрутці вночі, водій мене не помітив і вивіз за місто, назад їхати він не планував, грошей на таксі я не мала. Тому я була вимушена йти вночі сама додому з-за міста добрячих кілька кілометрів, а райончик був, як і більшість околиць, не найбільш безпечний. Тоді я побачила патрульну машину, зупинила її, пояснила поліцейським ситуацію і попросила мене підвезти. Зараз я б тричі перед тим подумала.

Тому я хочу відставки Авакова.

Я знову відчуваю загрозу від правоохоронців. Коли я бачу поліцію, інстинктивно стискаюсь. І це ще при тому, що я звичайна непримітна громадянка — не активістка, не громадська діячка, але я відчуваю від них загрозу. Що вже говорити про тих людей, які вголос захищають свою позицію. Навіть якщо їх вбиває не поліція, це відбувається за її мовчазної згоди.

Так само, як і за мовчазної згоди інших колег поліцейські в Кагарлику катували і ґвалтували жінку.

Тому я хочу відставки Авакова.

Я хочу мати можливість народити дітей і не лякати їх дядею-поліцейським. Я хочу знати, якщо поруч поліцейські, — я в безпеці. Я хочу, щоби вони просто виконували свою роботу.

Тому я хочу відставки Авакова.

Звісно, однією відставкою Авакова не вдасться змінити усю прогнилу правоохоронну систему, але риба все-таки гниє з голови.