купити рекламу

Знаєте, скільки спроб мені знадобилося, щоби зрозуміти, що моя робота мені не підходить? Нуль. Я одразу це знала. Знаєте, скільки спроб мені знадобилося, щоби піти з неї? Сім. І три роки подекуди дуже нещасливого життя без розуміння, що робити далі.

Знаєте, скільки спроб мені знадобилося, щоби полюбити готування? Нескінченна кількість спалених каструль та зіпсованого настрою. Поки одна фудблогерка не сказала, що для неї процес приготування – медитація. Від нього вона отримує задоволення більше, ніж від споживання їжі.

Знаєте, скільки разів мені перед цим сказали, що я ж дівчинка і маю вміти готувати? Достатньо, щоб зненавидіти це.

Знаєте, скільки спроб мені знадобилося, щоби пробігти 30 хвилин без зупинки? Пробіжок десь 30-40, допоки на одній я так задумалася, що забула рахувати кола і дивитися на годинник.

Знаєте, скільки спроб мені знадобилося, щоби зрозуміти, що подорожі не роблять мене щасливою, бо від себе, як кажуть, не втечеш? 10-15 невеличких на декілька днів і чотири довгі – по місяцю. А інші ж кажуть, що подорожі це кайф.

Сім спроб написати текст мені знадобилося, допоки не захотілося написати його, а не писати з наміром «потрібно».

Три роки знадобилося, щоби полюбити кота, а не статус, що у мене є кіт і це кльово. Якось моє життя почало змінюватися на краще, і я стала помічати усе прекрасне, що є в мене.

Знаєте, скільки спроб мені знадобилося, щоби почати вчити англійську? Три спроби курсів і декілька самостійних, допоки мотивація «потрібно», не перетворилася на «хочу».

Знаєте, скільки разів я чула фразу «Не подобається? Міняй!», поки не наважилася їй слідувати? Незліченну кількість разів, але переважно відтягувала ліпше життя до останнього, бо у кожного свій ліміт спроб і ступінь готовності до змін.

Я стала вегетаріанкою з першої спроби, бо зустрілася людина, яка поділилася своїм досвідом у тій формі, в якій це було потрібно мені.

Я п’ять разів шукала зустрічі з тим, хто не шукав її зі мною. І тільки його слова «Скільки можна нав’язуватися?» закрили для мене цю тему назавжди. Хоча ми ж усі знаємо, що не треба стукати туди, куди не просять, правда?

За останній місяць тричі переконувала подругу звільнитися з роботи, де вона уже давно не хоче працювати. Можливо, четверта спроба буде вдалою, а можливо, щось зміниться, вона полюбить свою роботу. Можливо, буде хтось інший, хто своїм прикладом переконає її. Підсвітить, мовляв, дивись, як можна.

За останні три місяці я десятки разів казала мамі, що після карантину все налагодиться і буде ще краще, ніж до. Вона десятки разів доводила, що добром все це не закінчиться. І навіть мільйона спроб буде мало, щоб одна одну в чомусь переконати.

Я сотню разів чула фразу, що все йде як потрібно, та зрозуміла тільки тоді, коли справді відчула, що все йде як потрібно.

Я перестала бажати досягнути чогось, чи то посада, чи ідеальна фігура, бо зрозуміла, що ці усі досягнення потрібні насправді не мені, а образу ідеальної Тані, який я створила, щоби показувати соціуму.

Мовляв, дивіться – я хороша, я усе можу. Зрозуміла, що усе, що я хочу зробити, це від страху не зробити нічого. Більшість роблю для результату, який вимірюється в лайках, грошах, компліментах й оцінці мене.

Ми усі все знаємо. Ми знаємо, як правильно жити, які продукти краще їсти на сніданок, що фрукти після обіду – зло. Ми усі знаємо, як правильно. Мотиваційні цитати і правила життя відомих людей усюди.

Знати і усвідомлювати – це два різні поняття. Комусь на це усвідомлення підуть роки і 40 спроб стати успішним, а комусь потрібна всього одна.

Бо проблеми роблять нас кращими, а завдяки граблям ми стали спритнішими. Бо що б було із цим світом, якби ми знали, як правильно, і робили, як правильно? Зламався б від нашої правильності. А подивіться – він крутиться, хоч і перевантажений.