У видавництві Yakaboo Publishing виходить книжка «Моя кухня»  Даші Малахової. У новій книжці Даша розповідає, як формувалась її філософія кухні, чому це для неї місце сили і відпочинку, зрештою, вона ділиться своїми кулінарними секретами і родинними рецептами натуральних та простих страв.


Сучасні люди не часто запрошують когось додому — зручніше зустрітися у кафе чи ресторані. Якщо вас покликали у гості і готують спеціально для вас свої фірмові страви, значить, ви увійшли до винятково наближеного кола друзів. Адже родинні рецепти — це те незвичайне, чим відрізняється один дім від іншого, ми бережемо і передаємо їх із покоління в покоління. Сьогодні Даша Малахова запрошує читача до свого дому, на свою кухню, де щедро відкриє секрети улюблених страв, що їх готує для найдорожчих людей у будні і свята.

«Кухня» — яке ж слово чудове! Для одних — це просто виробництво, для інших — спосіб мислення, а для когось — це затишне місце для міркувань, де можна сховатися й бути цілком відвертим. У кожному разі кухня розкриває та зберігає особистість і саме це дуже цінно.

Місце, де можна залишатися собою. У наш час це — неабияка розкіш. Згадувати дитинство, приємні миті життя, експериментувати, імпровізувати. Там, на кухні ми справжні, без фотофільтрів і позерства.

Кухонна свідомість дозволяє нам забути про політику, економіку, новини, статуси, гроші. Тут ми всі однакові. Можемо різнитися хіба що своїми смаками.

Цю книгу я створила від щирого серця насамперед для того, щоб закохати вас у прості, натуральні й зрозумілі страви на кожен день, надихнути вас моєю кухнею, аби ви більше часу проводили на своїй. Залишайтеся справжніми!»

Боги кухні

Богами кухні стати зовсім нескладно. Якщо не ставити собі за мету дивувати інших, а просто насолоджуватися моментами на кухні. З радянських часів застілля були пов’язані з тим, що наші батьки мали дістати дефіцитні продукти й здивувати гостей і сусідів стравами, які тоді можна було створити лише власноруч. Це була головна розвага тих часів. От всі й звикли сприймати святкові страви на зразок конкурсних. Рецепти шукали в іноземних журналах, передавали й переписували в зошити, напередодні застілля зазвичай жінки проводили день і ніч на кухні — випікали, готували, збивали, намащували, маринували, формували, смажили, варили та нарізали. А коли гості приходили, бігали на кухню, щоби поповнити кришталеві вазочки салатами. Принаймні так було в моїй родині. Утім розуміння їжі та складових різних страв закладено в нашому природному тюнінгу.

З давніх-давен люди додавали різні інгредієнти у страви — і тоді ще не було професійних кухарів. Усі просто довіряли своїм відчуттям, смакам і прислухалися до природи. Не намагалися бути оригінальними, а просто — справжніми. Їжа була ліками й розвагою водночас, природною потребою. Люди прислухалися до своїх інстинктів, а не до трендів. Ті, хто працював фізично, їли більше спельтових каш, а хто залишався вдома — переважно харчувалися корінцями та листям. Великим делікатесом залишалося м’ясо, яке, якщо звір трапився великий, потрібно було не лише приготувати, а й знайти спосіб його зберегти на тривалий час.

Я не професійний кухар і вчилася готувати у своєї мами на кухні комунальної квартири. Тітоньки та бабусі додали сімейних рецептів до моєї колекції. І от я перед вами зі своєю добіркою рецептів на будь-які випадки життя. Богами стати нескладно. Треба звільнитися від умовних меж і стереотипів і почати вірити в себе.

Мої рецепти — це просто мої щасливі миті на кухні. Вашими вони стануть, коли ви створите власні щасливі моменти.

Zero waste

Замисліться. Ми забруднюємо планету своєю жадібністю. Половину того, що купуємо в магазині, ми викидаємо. Це просто наша жадібність. Зайві упаковки, зайві гроші, що нас змушують витрачати величезні корпорації. Бо їм потрібно свою продукцію якось збувати, адже вони побудували нові заводи й тепер продають половину зайвих, непотрібних нікому упаковок і сувенірів на одну хвилину.

І тут кожен за себе. Так влаштований світ і так працює екологія, що від кожного з нас окремо залежить, чи ми збережемо нашу планету! Ось що роблю я. Маленька порада. Усі відходи від приготування їжі — хвостик від перчика чи кабачка, серединки яблук, шкірку від моркви — я зберігаю в холодильнику і саме з цих залишків варю овочевий бульйон.

Не готувати

Понад усе я люблю не готувати. Але мала ж я навчитися водночас отримувати смачненну їжу. Особливо коли немає вільного часу, щоб піти на базар, вибрати продукти й щось вигадати до столу. Які ж продукти можна поєднати, аби нічого не робити, але щоб вийшла чудова вечеря?

Я почала помічати смачні готові продукти, які спробувала перетворювати на страви. І цього навіть ніхто не помітив. Проте, якщо думати про готування їжі як про складну науку, яка до того ж нагадує магію, — можна взагалі не наважитися почати.

Ще з дитинства процес готування для мене був — ніби зібратися до школи: головне, одягнути передусім те, що має бути першим, а далі вже простіше. Важко було лише тоді, коли я плуталася, і доводилося все починати спочатку.

Усе, що потрібно для приготування їжі, — це впевненість. А з упевненістю прийде творчість, і вам уже захочеться фантазувати й створювати власні варіації. Довіртеся собі та моїм рецептам.