купити рекламу

В одному селі у Житомирській області вчителька випадково скинула фото свого оголеного тіла у спільну групу села у Viber. «Як вона могла!», «Та вона не гідна вчити дітей!» – своїм фото жінка так «травмувала» односельців, що справа дійшла до суду. Жінку засудили у справі про дрібне хуліганство.

Ця ситуація могла б мати інший, не такий скандальний розвиток. «А що такого в оголеному тілі?» – Могли б подумати батьки школярів і вирішити проблему в один телефонний дзвінок. Повідомити вчительці, що вона, мабуть, помилково скинула своє фото, і порадити пошвидше його видалити. Вчителька б попросила вибачення, всім було би трохи незручно, але на тому історія б скінчилася. Усі би продовжили дружно співіснувати далі.

Так могло би бути, але не в Україні, де дітей змалку вчать сприймати своє тіло через сором, де дивитися на себе оголеного чи оголену і вивчати себе – це ненормально. Ба більше – у нас немовлят досі знаходять у капусті, а статеві органи дітей батьки називають як завгодно, тільки не пеніс і вагіна.

Авторка подкасту про секс і тілесність для підлітків «11-А» Дарина Мізіна та секс-просвітниця Дар’я Андрєєва відповідають на шість запитань про те, навіщо дорослим і дітям сексуальна освіта?

Чи ілюструє випадок у Житомирській області те, що в Україні сексуальна освіта на досить низькому рівні?

Дарина Мізіна: Цей випадок більше ілюструє те, що в нас досі дуже табуйовані теми тілесності й сексуальності. Певна річ, такий стан речей пов’язаний і з відсутністю сексуальної освіти теж. Мені дуже не до вподоби, коли люди починають вказувати іншим на їхню «аморальність», у той час як, будьмо чесними, самі, напевне, роблять такі ж речі. Те, що фото потрапили у спільний чат села, – проста випадковість, яка могла статися з будь-ким. І я дуже сумніваюся, що всі учасники та учасниці тієї групи ніколи в житті не займалися сексом чи не фотографувались оголеними. Факт, що вчителька має такі світлини (і, мабуть, таки займається сексом), аж ніяк не свідчить про рівень її моралі чи (не) відповідність учительському статусу.

Вона ж не чіплялася до дітей, не порушувала якихось законів тощо. Вважайте, її єдина «провина» у тому, що вона має особисте життя. Але жодна людина не має права її за це картати. Варто чітко розуміти, що в усіх нас є життя поза роботою, і ніхто не має права нас за це засуджувати. У суспільстві, де панує культура поваги до інших, а також позитивне ставлення до тілесності й сексуальності, таких випадків не трапляється. І саме таке суспільство виховує здорове ставлення до сексу і стосунків із собою та іншими.

Дар’я Андрєєва: Сексуальна освіта – це не тільки про те, звідки з’являються діти і чому важливо користуватись презервативами. Сексуальна освіта починається з розуміння власних кордонів й інших людей, і позитивного ставлення до тілесності. Якщо тема сексу є табуйованою, то оголене тіло так само табуюється і викликає огиду. Коли тіло – це просто тіло, воно не викликає таких емоцій і, відповідно, не призводить до подібних ситуацій.

З якого віку дітям потрібна сексуальна освіта?

Дарина Мізіна: Коли ми говоримо «сексуальна освіта», у людей одразу виникають асоціації, ніби вони розповідають підліткам про секс, показують порно, розказують про сексуальні практики тощо. У багатьох є такі стереотипи. Але це не так.

Якщо ми говоримо про комплексну сексуальну освіту, то йдеться про розмову з дітьми про те, як розвивається їхнє тіло, як будувати стосунки з собою та іншими тощо. Тому, на мою думку, сексуальну освіту потрібно починати вже в три або чотири роки. Дітям треба відповідати на запитання, наприклад, як вони народилися, у чому різниця між хлопчиками та дівчатами тощо. Не потрібно подавати цю інформацію з погляду якихось точних біологічних речей, пояснювати щось складне. Це мають бути прості відповіді на прості запитання.

Однією з найперших тем має бути тема «безпеки». Тобто ми пояснюємо дітям, що у них є певні частини тіла, до яких ніхто не може торкатися. Так ми захищаємо дітей від насильства. Жодна доросла людина без присутності батьків, навіть якщо йдеться про лікарів і лікарок, не мають торкатися їхніх тіл.

Такі розмови ще залежать від того, чи є довіра в сім’ї. Якщо дитина, наприклад, помічає, що в її сім’ї, коли заходить мова про тілесність, сексуальність, батьки одразу затинаються, замовкають, затуляють дитині вуха, очі тощо, то вона може розуміти, що про це взагалі варто не запитувати, вона може боятися.

Підсумовуючи, скажу, що якщо у дитини виникають запитання у будь-якому віці, потрібно розповідати, не замовчувати.

Дар’я Андрєєва: Будь-яка взаємодія не має відбуватися без згоди. Розмовляти потрібно тоді, коли виникають запитання, а зазвичай вони виникають вже у два-три роки. Якщо це хлопчик, йому знімають підгузок, він стає перед дзеркалом, і у нього є запитання: «Що це таке? У мене хвіст росте?»

Тут потрібно відповісти: «Ні, хлопчику, це не хвіст, це – пеніс». Освіта починається з прикладу, з власної поведінки. Спочатку ми попереджаємо дитину, яка ще не вміє говорити. «Дитинко, ми зараз будемо купатися, зараз я тебе помию, зараз я тебе переодягну». Тоді потроху дитина звикає, що її попереджають, що буде.

Коли дитина стає старшою і вже починає говорити, батьки мають питати її згоди: «Ти хочеш зараз купатися? Можна я до тебе торкнуся?» І тут дуже важливо стежити не тільки за собою, але і за іншими дорослими, які оточують дитину, за тим, щоби питали згоди бабуся, яка хоче поцілувати, лікар, якому треба оглянути, тощо.

Зрозуміло, що лікарю ми не можемо відмовити, але часто лікарі поводяться з дітьми, ніби вони ляльки якісь. Тут треба наполягати, що лікар має попередити: «Я зараз буду тебе торкатися, може бути трохи неприємно, але це потрібно» – і пояснити, чому це потрібно.
Із таких базових прикладів поведінки і починається сексуальна освіта й усвідомлення та відтворення здорових, нормальних кордонів тіла.

Чи дитяча маструбація є процесом пізнання свого тіла? Як реагувати на це батькам?

Дарина Мізіна: Так, це абсолютно нормальний процес пізнання свого тіла. Зазвичай, коли діти починають займатися мастурбацією, і, наприклад, мама з татом випадково заходять до кімнати, то для них це ціла трагедія. Але, коли ми говоримо про свідому мастурбацію, вона може початися й у вісім років, і в 10 років, і пізніше.

Якщо говоримо про більш свідомий – семи- чи восьмирічний вік – ми повинні розуміти, що вже батькам або дорослим, які мешкають із дитиною, потрібно готуватися до цієї розмови. Дитина може торкатися і в трохи ранішому віці своїх генеталій. Якщо, наприклад, є якась стресова ситуація, дитина відчуває, що це приносить їй певне задоволення і заспокоює.

Якщо так сталося, що батьки зайшли і, так би мовити, «заскочили» свою дитину, їм потрібно зачинити двері й залишити дитину в спокої. Наша реакція є прикладом для дитини.

Якщо ви відчуваєте потребу поговорити з дитиною, наприклад, у вас є дійсно довірливі стосунки, почніть із якоїсь новини, необов’язково саме про мастурбацію, просто почніть говорити.

Або ж дайте дитині зрозуміти, що якщо в неї є якісь запитання, то вона завжди може до вас звернутися. Головне – не робити з цього трагедію. І пам’ятайте про те, що потрібно завжди стукати, перш ніж зайти до дитини в кімнату.

Перший сексуальний досвід і секс: це одне і те ж?

Дар’я Андрєєва: Де межа між поцілунками та обіймами і власне сексом. Ми розуміємо, що тут немає якогось кордону, це певна шкала. Коли я була підлітком, вважалося, що є пенісовагінальний секс – це секс, а все інше – ні.

Ця фалоцентрична думка останніми роками втрачає популярність, і все більше людей розуміють, що секс може бути в дуже різних формах і дуже різних практиках. Тому вказати на якусь межу стає дедалі важче.

Дарина Мізіна: У 2018 році український інститут соціальних досліджень ім. Яременка спільно з ЮНІСЕФ провели дослідження серед українських підлітків (10-17 років) і з’ясували, в якому віці вони отримують перший сексуальний досвід. Для хлопчиків це – 14,4 роки, для дівчат – 15,1 рік. Тобто це середній рік саме першого сексуального контакту.

Хочеться звернути увагу на нашу фалоцентричність, що ми вважаємо за перший сексуальний контакт. Адже для декого це також може бути петинг, це може бути навіть для деяких дітей листування сексуального характеру, перекидання якимись повідомленнями, якісь дотики тощо. Тому що в стосунках ми маємо певні фази. Вони починаються з чогось романтичного, а потім переходять до якихось окремих періодів у житті. Але, дійсно, тема «тиску підлітків» цікава тому, що чутки про те, що в тебе уже в 15 чи в 14 років обов’язково має бути секс, існували ще у моєму підлітковому віці, і вони в принципі можуть існувати й досі.

Як у школах має викладатися сексуальна освіта?

Дар’я Андрєєва: Радянська ідея, що підлітку можна прочитати тезово нотатки про секс, відпустити і все буде добре – не працює. Якби я складала програму уроку, я туди включила б перш за все ідею про те, що секс існує для взаємного задоволення і що він має відбуватися за згоди обох сторін.

Також я б говорила про орієнтацію. Про те, що цікавитися сексом так само нормально, як не цікавитись. Про таке явище, як асексуальність, говорять менше. Дуже важливо, щоби діти, які є асексуальними, теж почувалися комфортно, щоби вони знали, що не хотіти займатися сексом з будь-яких причин – це нормально.

Секс має бути за взаємною згодою. Обов’язково потрібно знати про те, що є багато різних варіантів сексуальних практик. Усі вони є нормальними, і ви маєте повне право займатися чи не займатися таким сексом, який вам подобається. Якщо ви займаєтеся певними практиками, це не робить вас збоченцем.

На мою думку, викладати сексуальну освіту не мають вчителі. Та все ж, якщо завтра вчительки біології почнуть розповідати про культуру згоди, контрацепцію та захворювання, які передаються статевим шляхом, – це вже краще, ніж зараз.

В ідеалі я б хотіла, щоби це були консультанти(ки), які пройшли спеціальне навчання. І щоби такі консультанти приходили до шкіл й у форматі «рівний-рівному» проводили б заняття з учнями: дивилися фільми і обговорювали їх, проводили дискусії, якісь лекції та відповідали на запитання.

Дарина Мізіна: Бувають різні ситуації у школах. Бувають директорки або вчительки, які самі ініціюють такі розмови, бо вони чують, про що діти розмовляють на перервах. Також вони можуть звертатися до різних організацій, або клінік, дружніх до молоді, або до окремих лікарів, лікарок, щоби вони прийшли до школи і поговорили з дітьми.

Секс і безпека. Що повинні знати підлітки, перш ніж почати займатися сексом?

Дар’я Андрєєва: Хочу наголосити, що треба розрізняти контрацепцію (тобто захист від небажаної вагітності) і захист від захворювань, що передаються статевим шляхом. Це дві різні речі, які в нашій країні плутають навіть гінекологи.

Може бути, що дівчина-лесбійка приходить до гінеколога і питає про те, як можна захиститися від захворювань, які передаються статевим шляхом. А гінеколог відповідає, що якщо ти лесбійка – ти не можеш захворіти. Це неправда. Якщо ти лесбійка, ти не можеш завагітніти від сексу з дівчиною, але захворіти на щось загалом ти можеш.

Матеріал підготовлений за результатами дискусії «Чому дорослим і дітям потрібна сексуальна освіта» правозахисної програми RIGHTS NOW! Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.