Я з тих дівчат, які помирають у перший день циклу, а решту менструальних днів бігають, як навіжені. Раніше могла поставити тампон вранці, а ввечері оговтатися і подякувати Всесвіту за відсутність синдрому токсичного шоку. З прокладками так не прокатувало: шкіра нагадувала, що їй хочеться подихати, – інакше вона помститься. Я ставилася до місячних як до покарання, як до ще однієї вади варіанту «народитися дівчинкою».

Рік тому я захопилася екотоварами: горнятка, сумки-сіточки, мішечки, реюз – ну, ви знаєте. І тоді інстаграм почав підкидати рекламу екотоварів для жінок. Я дивилася на багаторазові прокладки і не могла уявити, як їх потім власноруч прати чи навіть просто замочувати – це ж гидота гидотна. Жодна обіцянка врятувати дельфіна від мікро- чи просто пластику не могла змусити мене це купити. Але інстаграм не здавався.

Одного разу я побачила не просто рекламу багаторазових прокладок, а пост, в якому власниця бренда з такою любов’ю говорила про місячні, з якою говорять про котиків і дітей. Я подивилася і прочитала ще кілька постів, але ніяк не могла зрозуміти, як можна любити ЦЕ? Як можна любити згустки крові? Через них у мене щомісяця віднімає ноги так, що не можу доповзти до знеболювального. Це брудно, гидко і це заважає мені жити – як це може бути про любов?

Так я простежила за цією сторінкою рік. І, зрештою, замовила. На сайті було багато різних варіантів: із серденьками, ластівками, рослинами і тваринами, однотонні, строкаті – які хочеш. Це було дуже дивно. Обирати візерунок, який бачитимуть тільки твоя вульва і ненависні згустки крові. Я замовила захисні трусики та прокладку, яка нагадувала штани хіпі.

У коробочці разом із прокладкою та трусиками лежала листівка з красивим малюнком жіночої репродуктивної системи. Це було… мило. Тоді мій мозок вперше проклав нейронний зв’язок між прислівником «мило» та менструацією.

Першими в хід пішли захисні трусики – їх можна використовувати як підстраховку до інших засобів гігієни чи в дні, коли крові не так багато. Це виявилося дуже зручно, і вони надійно захищали мій одяг впродовж дня. У продажу є ще й інші – менструальні трусики, які можна використовувати у «рясні» дні, але я вирішила зупинитися на цьому варіанті.

Другого дня протестувала прокладку: я взяла Super, на 3-4 краплі. Перше, що викликало захват – вона кріпилася завдяки «кнопкам»! Тобто більше не треба було перейматися, що в поспіху неправильно наклеїш. І більше не буде того роздратування, коли «крильця» відклеюються, і прокладка з’їжджає або взагалі розвертається на 90 градусів після активних рухів. Завдяки кріпленню на кнопки положення можна завжди трохи відкоригувати так, щоби було комфортно.

Другий захват викликало відчуття тканини на шкірі: нічого не пітніє, не пріє, не прилипає і не свербить. Єдине, що спочатку було незвичним, – коли після відвідування туалету знову вдягаєш труси, прокладка відчувається дещо вологішою, ніж зазвичай, але це буквально секундне відчуття.

Багаторазові прокладки поглинають вологу так само добре, як і одноразові, проте у них поверхня все одно залишається трохи мокрою (що логічно, бо це тканина). Я вирішила, що готова декілька разів на день терпіти цю секунду заради комфорту впродовж дня.

Ввечері на мене чекав справжній іспит: білизни в машинці не було, тому довелося прати це власноруч. Але виявилося, що якщо замочити прокладку в холодній (!) воді, а потім просто трохи потерти з дитячим милом, то нічого страшного нема. Після прання достатньо повісити біля батареї чи змійовика в ванній – за ніч усе висохне. Вішати безпосередньо на гарячі поверхні не рекомендовано, бо це може пошкодити захисну мембрану та скоротити термін користування засобами. Якщо ж у вас немає гарячого змійовика чи батареї, то слід враховувати, що прокладки і трусики висихатимуть довше. Багаторазові засоби можна прати і в машинці, але бажано не за високої температури – виробники зазвичай про це попереджають.

Цей цикл я зустрічаю вже з набором із захисних трусиків і трьома багаторазовими прокладками різного розміру, яких мені вистачить на всі 3-4 дні. І знаєте що? Це кайф. І не лише через фізичні відчуття.

Коли я обирала на сайті прокладки вдруге, думка про візерунок, який побачать лише моя вульва і згустки крові, вже не здавалася такою дивною. Вибір тканини для прокладки – ніби вибір атмосфери, з якою ти хочеш прожити ці дні. А хіба можна хотіти обрати атмосферу для того, що ненавидиш? Ми починаємо щось цінувати, коли вкладаємося в це: енергетично, грошима чи часом. Разом із вибором малюнку на багаторазових прокладках до мене прийшла якась дивна вдячність своєму організму за те, що він невпинно працює. І я маю можливість народити дітей, якщо захочу.

Та ненависть до місячних, яку заклала в мене масова культура, трансформувалася в турботу про себе.