купити рекламу

У книжці «Про жінок за 50. Психологія вікових змін» психологиня Наталя Підлісна пояснює особливості жіночих вікових змін, наводить приклади із власної психологічної практики, базовані на реальних історіях, і переконує, що нічого страшного з вами не трапилося, а незручне в нашому суспільстві слово «клімакс» — не таке страшне, як його малюють.

Наталя Підлісна — психологиня-практикиня, телезірка. Працювала в різних проєктах, пов’язаних із лікуванням залежностей, сексуальною освітою, допомогою тим, хто помирає. Займалася питаннями профілактики наркоманії, алкоголізму, СНІДу.

Психічне напруження

Інеса прийшла до мене не сама. Її привела сестра, і майже все, що я почула на першій зустрічі, було словами сестри. Інеса сумно всміхалася чи плакала, зітхала й кивала, підтверджуючи почуте. Сама вона говорила так повільно й невпевнено, що нам не вистачило б і половини дня, аби зрозуміти, що сталося. У неї почався клімакс, але лікуватися не було коли: попереду чекав величезний проєкт — у прямому сенсі слова. Інеса була архітекторкою. Їхнє бюро перемогло на конкурсі, і їй доручили розробити його. Спочатку жінка так захопилася, що забувала їсти і спати, потім усі стали казати, що вона має жахливий вигляд, згодом у неї з’явилися напади булімії й анорексії, далі вона стала кричати на людей так, що всі основні працівники позвільнялися протягом двох місяців, а зрештою Інеса загриміла в клініку лікування неврозів. Психічне перенапруження вилилося в кілька різних захворювань. Вона потрапила до мене якраз після восьми тижнів медикаментозної терапії: її відправили до психолога продовжувати лікування. Оскільки нормально говорити й мислити Інеса не могла, треба було працювати через її тіло.

Що таке психічне напруження?

Психічне напруження — це стан, що виникає у важких, незвичних для психіки умовах. Воно вимагає перебудови організму, адаптації. Є чотири стадії психічного напруження.

1. Спочатку це дуже позитивний стан.

Поліпшується увага, працездатність, мобілізуються всі психічні ресурси — навіть імунітет покращується. Якщо у вас є хороша і правильна мета, то ви повністю віддаєтеся їй, нарощуючи психічне напруження. Вам здається, що час стиснувся: у вас немає годин на розваги, вам не вистачає часу на роботу чи інші ваші важливі цілі. Коли ви перебуваєте на цій стадії, надзвичайно важливо стежити за здоров’ям, харчуванням і відпочивати, висипатися.

2. Друга стадія — це коли ваші ресурси вже виснажуються. Не те щоби ви зовсім були знесилені, але вам уже бракує здоров’я — як фізичного, так і психічного. Весь організм перебудовується, і це складно. Ви все ще любите свою мету і йдете до неї, але іноді хочеться все кинути, часом ви хворієте, замість відпочити. Апетит то підвищений, то його немає взагалі. То ви спите добу, то у вас безсоння. Так починається перший дисбаланс у ресурсах і в організмі. Тут вам уже потрібні як лікар і дієтолог, що постійно спостерігатимуть, так і особистий спортивний тренер, вітаміни й більше вихідних.

3. Третя стадія — це різке зниження енергії. Коли імунітет падає, ви не можете нічого запам’ятати, усе забуваєте, не даєте ради із жодними планами, термінами, починаєте хворіти. Характер псується. І не тому, що ви стара клімактеричка, а тому, що на третій стадії психічного напруження проявляються негативні особистісні риси, які заважають нормально спілкуватися, які ви раніше приховували від оточення. Ніхто не знав, що ви нерішуча або запальна, або сором’язлива. Але тепер ресурсів уже мало і вам не вистачає сил усе це приховувати від інших. Тут треба робити перезавантаження. Брати термінову відпустку, лікуватися, переводити себе в ощадливий режим. Інакше ви не тільки не досягнете мети, а й загубите своє здоров’я. У цьому стані треба попереджати колег і сім’ю, що ви на третій стадії нервового напруження.

4. Звісно, існує четверта стадія, і вона не вишенька на торті, а невроз на сітці ваших нервів. Тут не допоможе терапевт або сімейний лікар, тренер із фітнесу та прогулянки з собакою. Тут потрібні психіатр, стаціонар і серйозна терапія. І якщо не почати лікуватися, не залишити роботу й не забути в той момент про потреби сім’ї, усе може закінчитися
передчасною смертю. В екстремальних умовах психічного напруження весь організм руйнується, і соматичні й психічні хвороби ростуть лавиноподібно. А тепер уявіть усе це на тлі розбалансування гормонів, що неминуче відбувається з кожною жінкою.

Тілесно-орієнтована терапія

Я не хочу вас залякувати, але все-таки пропоную почати щось робити ще на першій або другій стадії психічного напруження, коли все добре й ви суперпродуктивні. Ви все одно можете відволікатися від роботи чи основної мети. Можете змушувати себе робити перерви й витрачати час і гроші на відпочинок, можете навчитися м’язового й дихального розслаблення.

Я наведу приклади методик із практик тілесно-орієнтованої терапії, які лікують
нервове напруження. Іноді достатньо роботи з диханням. Коли ви працюєте з психікою через тіло, застосовуйте регуляцію дихання. Це прості повторення поєднань глибокого вдиху з подальшим тривалим видихом. Правильно поставлене дихання покращує насичення крові киснем. Спокійне, упорядковане, воно сприяє емоційному вирівнюванню.
Ви можете практикувати музикотерапію чи уроки співу під керівництвом музикотерапевта. На сеансах музикотерапії теж важливу роль відіграє дихання. Ви можете відчути себе і власний організм як оркестр і керувати ним. Сповільнювати і прискорювати реакції організму, тренувати окремі органи й через музику впливати на них.
Можна послуговуватися методом Вільгельма Райха. Цей учень Фройда розробив теорію «м’язового панцира», пов’язавши постійні м’язові напруження в тілі людини з її характером і захистом від хворобливого емоційного досвіду. Райх надавав величезного значення тому, як енергетично влаштована людина, і знаходив у цьому причини емоційних розладів. Райх створив власну теорію, у якій провідну роль відіграє можливість зняття напруженості через переживання оргазму, адже витіснена емоція призводить до м’язового затиску. Хронічні напруження Райх називав «м’язовим панциром» або «панциром характеру», бо вони також відображають психіку людини.
Доцільним буде бодинамічний аналіз Лізбет Марчер. У сімдесяті роки ХХ століття вона розробила власний метод роботи з напруженням. Пацієнтам рекомендуються спеціальні вправи для розслаблення, а тим, хто занадто розслаблений, — навпаки, способи привести м’язи в тонус. Бодинаміка створила власну систему структури характеру, що ґрунтується на відповідному розумінні процесу психомоторного розвитку. Кожна структура характеру вибудовується навколо історичного виникнення окремих потреб і імпульсів.
Ви можете працювати з напруженням на всіх чотирьох стадіях за методом Фельденкрайза. Рухова практика фізика й лікаря Моше Фельденкрайза допомагає досягти приємного самопочуття через опанування власного тіла. Пацієнтові не показують конкретних рухів, а лише прибирають ті, які йому не підходять. Головна мета — рухатися з комфортом і знімати психічні напруження. Сьогодні за методом Фельденкрайза люди в усьому світі займаються соматичною самоосвітою. Важливо, що людина вчиться опановувати власне тіло самостійно, за допомогою живого досвіду. І саме навчання більше схоже на гру — настільки воно спонтанне.
Є ще один прекрасний метод, що нагадує попередній, — танцювально-рухова терапія. Вона використовує рух як основу розвитку фізичного, соціального й духовного життя. Цю терапію використовують для боротьби з багатьма проблемами, серед яких психічне перенапруження, емоційні й міжособистісні конфлікти, страх невдачі, брак комунікаційних навичок, занижена самооцінка. Вона допомагає в ситуаціях, коли йдеться про втрати близьких, психічні та хронічні соматичні захворювання.

Ви можете застосовувати аутотренінг або самонавіювання. Його творець, французький фармацевт Еміль Куе, протягом тривалого часу спостерігав за клієнтами своєї аптеки й дійшов висновку: хворий, який залишається байдужим до того, що з ним відбувається, видужує набагато повільніше. Тоді Куе запропонував клієнтам перед вживанням ліків глибоко дихати й казати просту фразу: «З кожним днем мені стає дедалі легше». Ефект від лікування був разючий — хворі переставали відчувати біль, хоча насправді вживали не таблетки, а глюкозу. Пізніше такий метод науково описав і запропонував для лікування психічного перенапруження німецький лікар Йоганн Шульц (це було в 1932 році). Робота в умовах постійного ускладнення функціональних обов’язків, клімаксу, зміни ставлення до жінки в сім’ї й суспільстві вимагає значних інтелектуальних і емоційних зусиль. І в жінок з’являється напруження всієї нервової системи, порушення душевної рівноваги. Але ви не маєте боятися цього методу, як зазвичай бояться гіпнозу. Людство завжди займалося
аутогенними тренуваннями, тільки в простішому варіанті. Лікування словом, молитвами й зіллям здійснювалося ще при монастирях. Згодом такий прийом, як навіювання, увійшов у наукову медицину. На відміну від гіпнозу, коли навіювання проводиться іншою людиною, під час аутотренінгу (від грец. Autos — «сам», genos — «походження») пацієнт сам активно працює в процесі терапії.
І, напевно, усі знають, що чудово діють медитативні техніки. Усі медитації ґрунтуються на управлінні функціями психіки за допомогою концентрації уваги (пасивна медитація) або волі (активна медитація). Якщо вас лякає слово «медитація», бо ви думаєте про неї як про входження в несвідомий трансовий стан або порівнюєте це з ефектом від психоактивних речовин, то зовсім даремно.
Медитація — це повністю контрольований процес управління свідомістю. Жодних фокусів і магії!
Усі ці техніки доступні, описані в книжках, працювати з ними навчаються майже всі психологи й тілесно-орієнтовані терапевти, цими методами лікуються на першій, другій і навіть третій стадії нервово-психічного напруження. А на четвертій їх використовують після лікування — як реабілітацію.
Перевага цих технік у тому, що вони чудово поєднуються з гормонально-замісною терапією та іншими ліками, які жінкам у клімаксі часто прописують лікарі.
На відміну від когнітивних методів психотерапії, що фокусуються на вивченні зв’язків між думками, почуттями й поведінкою, усі техніки тілесно-орієнтованої терапії дають відчутний результат саме в роботі з напруженням, бо психічне напруження завжди передбачає й тілесне. Тому позбутися психічного напруження можна — і найлегше — через тіло.

Інеса довго займалася тілом і медитацією. І спочатку думала, що просто повиконує вправи й потім полишить це. Але із часом вона стала отримувати задоволення від м’язового тонусу, від медитації. Коли я бачила її після одужання, Інеса вже була фанаткою танцювально-рухової терапії. Але нещодавно телефоном жінка сказала, що припинила займатися, бо в неї все добре, а часу на танці й медитацію немає. В Інеси знову багато роботи й турбот, а клімакс закінчився. Тому вона не хвилюється через перенапруження. Ну, сподіватимемося.