купити рекламу

«Відверто про мистецтво» – спеціальний проєкт кураторки Лесі Кульчинської в межах освітньої програми Kyiv Art Week 2020. Це серія ток-шоу, в яких представники українського художнього артсередовища ведуть (не)публічні розмови про сучасне мистецтво, зокрема і про його тіньову сторону – боротьбу за гроші, владу, визнання і любов.

 

Художниці та феміністки Уляна Биченкова та Анна Щербина звертаються до історичних і актуальних моментів у вітчизняному мистецькому полі, рефлексуючи про зв’язок фемінізму й капіталізму в сучасному мистецтві, а також і про власні больові точки. В нашому конспекті найцікавіші думки художниць вголос.

Про відмову від творчих амбіцій

Уляна Биченкова: Дикий капіталізм, який ми заслужили у пострадянському просторі, трапляється в 90-ті, так само як і розвиток сучасного мистецтва, і феміністичного зокрема.

Анна Щербина

Анна Щербина: У 90-ті роки в українському мистецькому полі простежувався доволі популярний сценарій, коли жінка в парних союзах виступає спочатку як повноцінна особистість і художниця, а потім їй доводиться відступити. У той складний час багато хто залишили мистецтво, аби заробляти і прогодувати сім’ю, тому професійна діяльність більшості художниць, на жаль, залишається поза увагою.

Уляна Биченкова фото: Саша Курмаз

Уляна Биченкова: Якщо порівнювати з, так би мовити, «соціалістичним» мистецтвом 60-х, ситуація, можливо, дещо відрізнялася. Я маю на увазі відомий приклад пар монументалістів – Алла Горська і Віктор Зарецький, Марія та Іван Литовченки, Ада Рибачук і Володимир Мельниченко, Галина Зубченко та Григорій Прищетько. Безумовно, імена цих жінок-художниць були закріплені в історії зусиллями мистецтвознавиць вже наших днів, проте це все ж досить відомі жіночі фігури і сприймаються вони професійно рівнозначно. А от у 90-ті, як мені здається, відбувається якийсь провал.

Робота Уляни Биченкової

Про рольову маску «жертви»

Анна Щербина: Коли я вчилася в Одесі, у нас був жорсткий викладач, який любив відігратися на своїх студентках. У відповідь на його нападки у мене з моїми подругами й соратницями виробився певний образ трудівниці – самовідданої художниці, готової на жертви. У той час нам намагалися нав’язати ту позицію, що якщо ти вибрала шлях художниці, на тебе чекає якась трагічна доля. Тож, щоб уже одразу відповідати цьому образу, ми з подругами вважали, що варто якомога раніше робити її трагічною. Цілий self-harm напрямок. І все внаслідок психологічного насильства й тиску в тому середовищі, в якому ми формувалися як художниці.

“Дівчата пісяють сидячи” Анна Щербина

Зараз же будь-яке насильство і нерівність стають ще більш витонченими, їх набагато складніше відстежувати. Тому часто в парах, особливо в парах із художниками, зокрема з чоловіками, які навіть можуть бути добре прокачаними з фемінізму, ти все одно починаєш розуміти, що зіштовхуєшся з цими речами. І відбуваються вони на таких тонких рівнях, що періодично тобі здається, що ти сходиш з глузду. Виходить певний самогазлайтинг.

Уляна Биченкова Архів для виставки Witchcraft

Про особистий досвід парного союзу з художником

Анна Щербина: У своєму недавньому інтерв’ю художниця Влада Ралко висловила думку, що бути поруч із коханою людиною – це виклик і, можливо, навіть жорстокий вирок. Дійсно, адже є велика спокуса наслідувати або навіть злитися з людиною, а не визнати в ньому Іншого, самостійного й чужого.

Анна Щербина Розпис “Смерть феміністки”

Уляна Биченкова: Мій досвід особистих стосунків із художниками вплинув, мабуть, на мої мрії про те, яким міг би бути стан речей в українському мистецькому полі. Якщо в так званих «батьках» я розчарована давно (з них можна сміятися і для того вони й потрібні), то на «братів» у мистецтві я покладала ілюзії, якщо не сказати надії. І вони досі не виправдані. Тому що «брати» стають «батьками» занадто швидко. І здається, що єдина радість, яка живить їх – це патерналістські задоволення. Якщо говорити про конкуренцію з більш молодими кураторками, художницями та ким би то не було, питання про страх фізичного старіння здається мені набагато менш вразливим, ніж питання про становлення інтелектуальне. Маю на увазі те відчуття, ніби я недостатньо гідна інтересу, якщо до мене не можуть бути застосовані патерни батьківської поблажливості чи задоволення бути розумнішим на моєму фоні.

Анна Щербина “За горизонтом”

Анна Щербина: У своїх особистих стосунках я вирішила, що мені краще не вступати в надто тісну професійну взаємодію, а співпрацювати якось точково. Тому з моїм партнером ми не практикуємо такий парний союз художників. Зараз я розумію, що час минає, я змінююся, і мені вже не так сильно потрібно залазити на голову пам’ятника Хвильовому в одній білизні. Проте все ж є страх, що партнеру ще може бути потрібен такий підлітковий драйв. Але загалом у дорослішанні є приємне відчуття становлення, якесь набуття скелета.

У 2020 році Kyiv Art Fair вперше відбудеться винятково в цифровому просторі. Відвідати подію можна безкоштовно в будь-який час із будь-якої точки світу до 31 жовтня включно. Kyiv Art Fair Online запланований таким чином, щоб надати кожному вільний доступ до освітньої та візуальної програм.

Підготувала матеріал Катерина Сухолітко