купити рекламу

16 днів активізму проти гендерно обумовленого насильства

Із 25 листопада до 10 грудня з ініціативи ООН у світі проводиться кампанія «16 днів активізму проти гендерно обумовленого насильства». З огляду на ризики, пов’язані з пандемією COVID-19, назвою цьогорічної інформаційної кампанії, підтриманої Координатором проєктів ОБСЄ, став слоган «Обережно, двері зачиняються» – заклик до українців бачити та чути все, що відбувається навкруги, не бути байдужими та не толерувати насильницькі дії.

За статистикою ГО «Ла Страда-Україна», пік звернень щодо домашнього насильства припав на травень 2020-го – 2931,84% абонентів, які зверталися на національну гарячу лінію, – це жінки, які постраждали від домашнього насильства і потребували консультації психолога, юриста, і загалом хотіли розуміння подальшого алгоритму дій.

«За весь 2019 рік кількість звернень до поліції становила близько 142 тисяч, в 2020-му лише за перші дев’ять місяців показник сягнув майже 158 тисяч. Тут варто розуміти, що йдеться лише про звернення громадян. За оцінками експертів, реальна кількість випадків домашнього насильства значно вища», – пояснив Андрій Ткачов, викладач курсу з протидії домашньому насильству Академії патрульної поліції України.

За перші дев’ять місяців 2020 року зареєстровано майже 82 тисячі кривдників, які вчинили домашнє насильство. Нині вони перебувають на обліку Національної поліції. Понад 33,5 тисячі кривдників отримали терміновий заборонний припис.

Терміновий заборонний припис – це новий інструмент, впроваджений 25-ю статтею ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», що був ухвалений у 2017 році. Це означає, що поліція на певний визначений час (максимум 10 днів) може зобов’язати кривдника залишити місце проживання постраждалої особи або навіть заборонити в будь-якій формі контактувати з постраждалою особою. Постраждалі від домашнього насильства також мають право звернутися до суду з проханням видати кривдникові обмежувальний припис, який передбачає ширше коло обмежень для кривдника і більш тривалі строки.

Одне з головних завдань «16 днів активізму проти гендерно обумовленого насильства» – показати, що домашнє насильство не є нормою. Задля цього в Україні було проведено низку заходів, а також запущено декілька кампаній, вартих уваги.

Amnesty International презентувала соціальну платформу «Все не для дому» у форматі першого онлайн-магазину з товарами, що символізують типові сценарії домашнього насильства.

Серед товарів на сайті можна знайти постільну білизну, на якій «не можна відмовляти чоловікові»; плетений кошик «Ти забагато витрачаєш», халат, що змушує цілодобово сидіти вдома, або ж дзеркало «Кому ти ще така потрібна».

«Все не для дому» не лише пояснює, як розпізнати насильство і яким воно буває, тут також можна знайти чіткі алгоритми дій щодо того, як у ситуації домашнього насильства діяти свідкам, постраждалим та що має робити поліція.

Долучитися до боротьби з домашнім насильством може і малий бізнес, зокрема салони краси, салони й ательє. На базі салону Accent Beauty Buro запрацював проєкт Safe beauty space. Його мета – звернути увагу жінок на те, що бути здоровою і красивою також означає піклуватися про свою безпеку, своє ментальне та фізичне здоров’я. Для цього співробітниць навчили тим навичкам і знанням, які допоможуть проінформувати і перенаправити жінок і дівчат, які стикаються з домашнім насильством, до відповідних служб підтримки в Києві. До проєкту можуть долучитися й інші бізнеси, необхідно лише заповнити анкету.

Куди звертатися у разі домашнього насильства:

  • Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства: 0 800 500 335 (зі стаціонарних), 116 123 (з мобільних)
  • Онлайн-звернення можна залишити на сайті або через електронну пошту: info@la-strada.org.ua чи месенджер на сторінці ГО «Ла Страда-Україна»
  • Урядова гаряча лінія за номером 1547
  • Поліція — 102 (чат #ДійПротиНасильства: @police_helpbot)
  • Як діяти, якщо є ризик потрапити в ситуацію домашнього насильства
  • Кампанія «Розірви коло» ділиться планом безпеки, створеним за допомогою МВС України:

Завчасно сплануйте план втечі з будинку;

  • Зробіть копії або фото важливих документів, сховайте їх або передайте родичам, друзям чи близьким для вас людям;
  • Завчасно підготуйте речі першої необхідності, ліки, документи, дублікати ключів та гроші, зберігайте такі речі в надійному та доступному для вас місці або у людини, якій довіряєте;
  • Домовтесь із сусідами, друзями або близькими людьми щодо сигналів про перебування у небезпеці, щоб вони знали, коли ви потребуєте допомоги, а також щодо вашого тимчасового місця перебування;
  • Навчіть дітей не втручатися у конфлікт дорослих, кликати на допомогу та викликати 102.

Вплив ковіду на українок

Асоціація жінок-юристок України «ЮрФем» у партнерстві з офісом уповноваженої з питань гендерної політики та міжфракційним депутатським об’єднанням «Рівні можливості» в рамках проєкту «Права людини для України», який виконується Програмою розвитку ООН в Україні та фінансується Міністерством закордонних справ Данії, провела дослідження щодо впливу пандемії COVID-19 та наслідків карантину на жінок в Україні.

В анкетуванні взяли участь 632 особи з усіх областей України. Серед них переважна більшість (94%) – жінки, хоча участь в опитуванні могли взяти представники будь-якої статі. Найбільші вікові групи становили респондентки віком 35–60 років (40% опитаних жінок) та 25–35 років (37%). Найактивнішу участь в опитуванні взяли мешканки Львівщини (11%) та Дніпропетровщини (10%).

Дослідники зосередилися на становищі жінок і дівчат в умовах та за наслідками COVID-19 в Україні у сфері трудових та сімейних відносин.

Сфера трудових відносин (зокрема ринок праці) чи не найбільше відчула на собі наслідки пандемії COVID-19, зміни тут відбувалися занадто швидко, проте органи влади та роботодавці не були здатні оперативно реагувати і відстежувати тенденції, йдеться в дослідженні.

Жінки, коли порівнювати з чоловіками, у період пандемії стикнулися з більшою кількістю викликів. Станом на вересень 2020 року понад третину жінок, які працюють, перейшли на дистанційну форму роботи, що призвело в деяких випадках до збільшення навантаження через поєднання домашньої праці та професійних обов’язків.

Більшість (77%) опитаних жінок, які працюють, забезпечували себе необхідними для дистанційної роботи матеріально-технічними умовами самостійно.

Під час пандемії жінки та чоловіки рівною мірою втрачали роботи та ставали на облік у центрах зайнятості, проте дані Державного центру зайнятості показали, що жінки значно рідше знаходили роботу.

Гендерні розриви в оплаті праці, які мали місце до початку пандемії, залишилися фактично незмінними. Жінки й надалі отримують на 20–21% меншу заробітну плату, ніж чоловіки.

Жінки-підприємиці більшою мірою зазнавали негативного впливу COVID-19, оскільки більше задіяні в тих господарських сферах діяльності, які найчастіше піддавалися карантинним обмеженням та заборонам.

Подвійне навантаження жінок (через поєднання продуктивної та репродуктивної праці) зросло під час вимушеної дистанційної роботи, зазначається в доповіді.

Домашнє насильство. У період пандемії проблеми, з якими стикаються постраждалі від домашнього насильства жінки, стали більш видимими. Це пов’язано з невеликою кількістю притулків для постраждалих від домашнього насильства, низьким рівнем забезпеченості соціальними послугами та доступу до послуг, зокрема правової допомоги тощо.

Карантинні обмеження щодо пересування, транспортного сполучення та роботи органів влади призвели до зменшення кількості звернень із заявами про розірвання шлюбу до органів реєстрації актів цивільного стану, а також до суду.

За даними Міністерства юстиції України, за І півріччя 2020 року відділи реєстрації актів цивільного стану зареєстрували 11 828 розірваних шлюбів (що на 35% менше, ніж за аналогічний період 2019 року), з яких 853 шлюби у судовому порядку (що на 40% менше, ніж за аналогічний період 2019-го).

Незважаючи на передбачені законодавством ефективні способи стягнення аліментів, 47% осіб зіткнулися з труднощами в отриманні таких аліментів, часто це невчасна сплата. А в карантинний період проблема стягнення аліментів ще більше загострилася, зокрема йдеться про випадки, коли боржник втратив роботу чи йому затримують зарплату.

За офіційними даними правоохоронних органів, кількість заяв про домашнє насильство в період з квітня до червня 2020 року була на 26% меншою, ніж за січень-березень 2020 року, і це тоді, коли 56% респонденток, які потерпали від домашнього насильства, зазначали про погіршення ситуації під час карантину.

У період суворих карантинних обмежень поліція зменшила винесення термінових заборонних приписів на 5% відповідно до кількості звернень, зменшилася також і кількість судових рішень про видавання обмежувальних приписів, причому аж на 38%, коли порівняти з початком року.

Практика суду щодо відмови у видаванні обмежувальних приписів через відсутність постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності або вироку суду, яким кривдника визнано винним, є перешкодою в доступі до правосуддя для постраждалих від домашнього насильства, зазначається в дослідженні. Надання правової допомоги дистанційно (онлайн, телефоном тощо) не є достатньо ефективним, якщо це стосується справ, пов’язаних із домашнім насильством.

Окрім опитування респондентів дослідники проаналізували 137 судових рішень у справах окремого провадження про видавання і продовження обмежувального припису, винесених у період з 1 квітня до 1 липня 2020 року. Для моніторингу використовували інформацію з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Також вони проаналізували дані, отримані від органів влади. Збір інформації та кількісних даних відбувався через надсилання запитів до Міністерства внутрішніх справ, Міністерства соціальної політики, Державної служби зайнятості, Міністерства юстиції України, Державної служби статистики, Державної служби з питань праці, Пенсійного фонду, Державної фіскальної служби.

Щоб відстежити зміни, спричинені COVID-19, дослідники запитували інформацію щодо однакових періодів 2019 та 2020 років (наприклад, ІІ квартал 2020 року / ІІ квартал 2019 року).

Об’єктом дослідження є ситуація з правами жінок під час пандемії. Вплив COVID-19 на становище чоловіків потребує окремого самостійного дослідження, зазначають дослідники.

Рівні права батьків

Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроєкт щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька на догляд за дитиною. На засіданні 1 грудня документ підтримав 301 народний депутат.

Ініціатори законопроєкту заявляють, що його мета – забезпечити рівні можливості матері й батька на догляд за дитиною та поєднання трудової діяльності з сімейними обов’язками, а також усунути законодавчі прогалини, які обмежують права чоловіка на відпустку для догляду за дитиною.

Документ, зокрема, пропонує доповнити Кодекс про працю і закон «Про відпустки» новим видом відпустки у разі народженні дитини тривалістю до 14 днів, яка оплачується коштом роботодавця.

Законопроєкт передбачає, що на таку відпустку може претендувати не тільки чоловік, що перебуває в шлюбі з жінкою, яка народила дитину, а й батько дитини, якщо він не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, але вони разом проживають.

Така відпустка також може надаватися бабусі чи дідусеві або іншому повнолітньому родичу дитини, який фактично доглядає за нею, якщо мати (батько) дитини одна (один) виховує її.

Законопроєкт також передбачає рівне право кожного з батьків дитини брати відпустку для догляду за дитиною до трьох років.

В Україні жінці надається 70 днів оплачуваної відпустки до пологів і 56 – після них. Також передбачена відпустка для догляду за дитиною до трьох років, протягом яких зберігається робоче місце. Ця відпустка практично не оплачується. Є тільки так звана державна допомога – 41 тисяча 280 гривень, з яких 10 тисяч 320 гривень – це одноразова виплата, решта суми виплачується протягом трьох років по 860 гривень на місяць.

Що не так із сексуальною освітою в Україні

Сексульна освіта в школах – гаряче питання, про це знає кожен, хто ризикнув порушити тему в соціальних мережах. Проте питання не просто гаряче, а й надважливе.

Сексуальна освіта – процес і результат засвоєння знань і культурних цінностей, пов’язаних зі статевим здоров’ям та розвитком і сексуальними стосунками. Такий процес забезпечує передавання наукової, реальної та об’єктивної інформації і дає змогу осмислити власні ціннісні орієнтири й погляди, а також набути навичок ухвалення рішень, ведення діалогу та зниження ризиків, пов’язаних із багатьма аспектами сексуального життя. Вчасна сексуальна освіта дає можливість захистити від сексуального насильства і психологічних травм у майбутньому, формує культуру подальших сексуальних стосунків. Обізнаність може допомогти уникнути небажаної вагітності та зменшити ризики зараження ВІЛ й іншими хворобами, які передаються статевим шляхом.

У листопаді було презентовано результати дослідження «Обізнаність та ставлення спільноти вчителів до комплексної сексуальної освіти», яке проводилося за підтримки Міністерства освіти та науки України Аналітичним центром Cedos у партнерстві з Дослідницькою агенцією Info Sapiens на замовлення UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення.

Більшість батьків та вчителів позитивно ставляться до неформальної комплексної сексуальної освіти в родині та на позашкільних заходах. Родина, в якій виховується дитина, має забезпечувати сексуальну освіту – таку позицію підтримують 89% батьків та 92% вчителів/ок. Водночас значно менше матерів і тат (48%) позитивно ставляться до участі їхньої дитини у відповідних неформальних заходах поза школою, наприклад, у тренінгах, лекціях, онлайн-курсах.

Згідно з результатами дослідження, формальна комплексна сексуальна освіта (у школах) має підтримку більшості. Майже 84% батьків та вчителів/ок вважають, що в школах має бути сексуальна освіта. Ці дані підкріплюються тим, що батьки не впевнені у своїх знаннях і не завжди готові обговорювати це зі своїми дітьми.

Водночас вчителі переважно позитивно оцінюють свою готовність до реалізації сексуальної освіти у школах – приблизно 40% впевнені у власних знаннях. Проте ситуація з готовністю дещо відрізняється в опитуванні та на фокус-групових дискусіях – деякі з них транслювали стереотипи та міфи. Зокрема, 62% опитаних вчителів/ок переконані, що дівчата, які носять короткий одяг та макіяж, цим спонукають хлопців до активних залицянь, що аборти мають бути заборонені в Україні – 33%, негетеросексуальна орієнтація потребує лікування – 36%, а діти з ВІЛ не мають вчитися разом із іншими дітьми – 19%. А проте 91% вчителів мають запити щодо власної підготовки, супровідних матеріалів та підтримки з боку Міністерства й інших учасників/ць освітнього процесу.

Також результати дослідження показали – щоби батьки могли взяти на себе одну з провідних ролей у сексуальній освіті для власної дитини, вони самі потребують навчання, консультацій від експертів, інформаційних матеріалів.

Часто батьки звертаються до сучасних книжок за порадою чи системністю викладу матеріалу. Останній скандал навколо «Підліткам про головне» від видавництва «Абабагаламага» показав, що не всі книжки однаково корисні.

На розділ у книжці, де розповідається про гомосексуальність, звернув увагу український видавець і книжковий дизайнер Ілля Стронґовський. Він також виклав фото відповідного розділу, де йдеться про сексуальну орієнтацію.

Там вказується, що люди із сексуальним потягом до своєї статі існували з давніх-давен, а церква такі стосунки тлумачила як «мовчазну ваду», «педерастію» і «содомію», – пише «Громадське».

«Виникнення пристрасті до своєї статі може бути викликане різними чинниками: неправильно зорієнтованим сімейним вихованням, проблемами у спілкуванні з батьками, власними комплексами, страхами, опосередкованим або ж прямим впливом масмедіа», — йдеться в книжці. Наприкінці розділу одним реченням зазначається, що «сучасна наука також припускає можливість існування біологічних умов такого потягу (гомосексуальності — ред.)».

Голова видавництва «Абабагаламага» Іван Малкович у розмові з «Громадським» сказав, що не чув про дискусію щодо книжки, та додав, що впевнений у кваліфікації авторів, які є професорами й «читають лекції у всьому світі». Малкович також розповів, що «не володіє предметом дискусії» стосовно інформації про гомосексуальність у книжці. На його думку, уривок могли вирвати з контексту, і для повного розуміння потрібно ознайомитися з усім розділом книжки. Пізніше він додав більше фото з неї.

У розділі, який надав видавець, написано, що соціальний досвід людини є вирішальним для визначення сексуальної орієнтації. Окрім того, у розділі «Звідки з’явилися такі поняття, як «голубий» і «гей»?» написано, що, на думку професора Кона, більш сучасною назвою гомосексуальності є визначення «голубий».

«Я вважаю інформацію [викладену в книжці] некоректною, бо вона не відповідає науковим фактам, принижує та є дискримінаційною. Ця інформація шкідлива для дітей і може сформувати в них стигматизаційні уявлення про ЛГБТ, що може призвести до булінгу та насильства до ЛГБТ з боку дітей. Викладати в книжках свої забобони неприпустимо», – коментує видання Олена Шевченко, голова ГО «Інсайт» для Wonderzine.

Після публікацій у медіа та безлічі обговорень видавництво відреагувало постом, в якому зазначено, що друк нового накладу планують відкласти: «Єдина втіха, що критика з’явилася тоді, коли закінчився початковий наклад і ми саме збиралися замовляти більший тираж. Тепер друк нового накладу відкладено. Зберемо авторів, молодих психологів, будемо знову вчитуватися, радитися, щось, можливо, удосконалювати або врешті-решт обмежимося лише тим початковим виданням. Дякуємо всім за пильну «ядучість», але не забувайте застосовувати її і до себе».

Журналістка Наталія Бушовська слушно зазначає, що судити книжку лише за фото неможливо, тому вона взялася до її прочитання та викликала свою думку для «Гендер в деталях». «Не можна сказати, ніби в книжці зовсім немає важливої інформації. Там справді є адекватні розділи про контрацепцію, ВІЛ та інші хвороби, які передаються статевим шляхом, доволі нейтрально висвітлено питання конфліктів із батьками, розумно описано, що варто вважати насиллям у родині та школі. На жаль, корисну інформацію перемішано зі шкідливою, що знижує довіру до книжки. На мою думку, головна проблема навіть не в тому, про що йдеться у виданні, а в тому, як книжка висвітлює актуальні підліткові питання і на чому робить акценти», – пише журналістка.

Індикатори гендерної рівності

Кабмін схвалив розроблений Держстатом перелік індикаторів, за якими планується збирати дані для моніторингу гендерної рівності, повідомляється на Урядовому порталі.

Перелік індикаторів формувався протягом 2019–2020 років у рамках роботи міжвідомчої робочої групи з питань гармонізації національних показників гендерної рівності до міжнародних стандартів, до складу якої увійшли представники органів державної влади, наукових установ, громадських та міжнародних організацій.

Зараз перелік містить 226 індикаторів, з яких 104 будуть формуватися Держстатом, решта – іншими органами державної влади та установами.

Запропонований перелік сформований на підставі індикаторів гендерної рівності бази даних ЄЕК ООН, Євростату, глобальних і національних індикаторів Цілей сталого розвитку до 2030 року.

Затвердження документу дозволить створити умови для упорядкування збирання даних для моніторингу гендерної рівності, що відповідають міжнародному рівню. На виконання розпорядження Держстат буде збирати дані для моніторингу гендерної рівності та оприлюднювати на своєму офіційному вебсайті, а також координуватиме роботи, пов’язані з розробкою відповідних метаданих до індикаторів.

Перша жінка голова ВР

12 листопада Верховну Раду вперше очолила жінка – і це також результат епідемії коронавірусу.

Коли у спікера парламенту та його першого заступника виявили коронавірус, Олена Кондратюк, заступниця спікера Верховної Ради Дмитра Разумкова, народна депутатка від «Батьківщини», тимчасово стала головою Ради.

«Хочу запевнити, що в моїй роботі як в.о. голови Верховної Ради не буде жодної інтриги. Я буду працювати суворо у відповідності до Конституції, законів України, Регламенту. Мій обов’язок разом із вами та Апаратом – забезпечити стабільну, ефективну та відповідальну діяльність парламенту в інтересах громадян, виконання його представницької, законодавчої та контрольної функції, якою володіє парламент», – сказала пані Кондратюк.

Олена Кондратюк – народна депутатка кількох скликань (з 2007 року) від БЮТ і ВО «Батьківщина», у Верховній Раді восьмого скликання була секретарем Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики; у Верховній Раді дев’ятого скликання її обрали заступницею голови Верховної Ради. Її чоловік Олександр Богуцький – президент медіахолдингу Віктора Пінчука StarLightMedia та директор дивізіону «Новини» в цьому холдингу. До обрання народною депутаткою Олена Кондратюк очолювала PR-агенцію «Радник».

Пані президентка

Президенткою Молдови обрали одну з прозахідних представниць опозиції – колишню міністерку освіти та прем’єрку країни Маю Санду. Пані Санду перемогла проросійського кандидата Ігоря Додона, який був президентом з 2016 року. Вона набрала 57% голосів, чинний президент – 42%.

За 48-річну Маю Санду проголосували великі міста Молдови, молодь і представники діаспори у європейських країнах. Проросійського кандидата Ігоря Додона переважно підтримали сільські райони і співвітчизники з Росії.

Лідер партії «Дія і солідарність» Мая Санду вважається прозахідним політиком. Вона володіє англійською та російською мовами, ще вчила французьку та іспанську, але вільно розмовляти не може. Навчалась у Молдові, а в 2010 році закінчила школу управління імені Джона Кеннеді при Гарвардському університеті. Після цього три роки працювала радницею виконавчого директора Світового банку у Вашингтоні. Потім повернулася додому і протягом 2012–2015 років була міністеркою освіти, коли країна пішла шляхом євроінтеграції.

Пані Санду була однією з лідерів антикорупційних протестів у Молдові в 2015–2016 роках.

Як символ західного шляху розвитку стала головною конкуренткою Ігоря Додона на президентських виборах 2016 року. Проте поступилась йому на 5%.

Мая Санду стала компромісною прем’єркою під час політичної кризи у червні 2019 року. Тоді задля опору найбільшому бізнесмену країни Владу Плахотнюку вона пішла на тимчасовий союз із соціалістами Ігоря Додона. До цього компромісу підштовхували Росія та ЄС. На посаді прем’єра Санду одразу заявила, що пріоритетом її уряду буде налагодження відносин з Євросоюзом. У листопаді того ж року парламент оголосив її уряду недовіру за ініціативи соціалістів. Проєвропейські сили опинилися в опозиції.

За кілька місяців альянс розпався. Уряд сформували соціалісти та колишня партія Плахотнюка, який втік із країни.

Про відносини з Україною, ставлення Маї Санду до кримського питання, колишнього та чинного президентів України читайте у матеріалі української служби BBC.

Безкоштовні засоби гігієни

24 листопада парламент Шотландії ухвалив закон, який робить безкоштовними засоби інтимної гігієни для жінок. Це перша країна у світі, яка вдалася до такого кроку. Як зазначає ВВС, рішення було ухвалено одноголосно.

Тепер місцева влада має забезпечити, щоб такі засоби, як гігієнічні прокладки й тампони були доступні «кожному, хто їх потребує». На ці заходи планують витрачати близько 24 мільйонів фунтів на рік (906 млн гривень).

Законопроєкт внесла представниця Лейбористської партії Моніка Леннон. З 2016 року вона проводить кампанію проти так званої period poverty – ситуації, коли люди з низьким рівнем доходу не можуть дозволити собі доступ до гігієнічних засобів у відповідні періоди.

Авторка законопроєкту наголосила, що в часи пандемії ця проблема стала ще гострішою в країні.

За даними організації Young Scott, опитування, у якому брали участь понад 2000 людей, показало, що приблизно кожна четверта респондентка у школі, коледжі чи університеті Шотландії має проблеми з доступом до гігієнічних засобів, необхідних під час менструацій.

Близько 10% дівчат у Великій Британії не можуть собі дозволити товари цього характеру, зазначають місцеві ЗМІ.

Законопроєкт охоплює і проблему «стигматизації» менструацій. Як йдеться у дослідженні, проведеному 2017 року, 71% молоді віком від 14 до 17 років почуваються незручно, купуючи необхідні гігієнічні засоби.

Ще одна сфера, на яку спрямована дія законопроєкту, – освітня. Дослідники зазначають, що майже половина опитаних дівчат не відвідували школу під час менструацій.

Різноманіття у парламенті Нової Зеландії

У Новій Зеландії вперше в історії країни Міністерство закордонних справ очолила представниця корінного народу маорі. Головою відомства в уряді Джасінди Ардерн стала 50-річна Наная Махута.

Махута чотири роки тому була першою жінкою з традиційним татуюванням моко на підборідді, обраною до парламенту. Примітно, що попередній міністр закордонних справ Вінстон Пітерс теж маорі.

Махута вперше була обрана до парламенту в 1996 році та обіймала посаду міністра розвитку корінного народу. Моко вона отримала 2016-го під час церемонії. Татуювання містить дані про походження, історію і статус людини.

У Новій Зеландії минулого місяця відбулися парламентські вибори. Лівоцентристська Лейбористська партія премʼєр-міністерки Ардерн отримала 64 зі 120 місць.

У новому парламенті майже половину депутатів становлять жінки, що значно перевищує середній світовий показник (25%). Окрім цього, 10% парламентарів — представники ЛГБТ, включно із заступником Ардерн Грантом Робертсоном, який є відкритим геєм.

Чесна заробітна платня

Нова Зеландія наблизилася до подолання гендерного розриву в оплаті праці: не рівна оплата за рівну працю, а рівна оплата праці, що має однакову вартість.

У листопаді набув чинності закон Нової Зеландії, спрямований на усунення дискримінації в оплаті праці жінок, у сферах, де вони переважають. Законопроект, який застосовує підхід, відомий як «справедлива оплата», містить дорожню карту для подолання, здавалося б, нерозв’язного гендерного розриву в оплаті праці. На відміну від «рівної заробітної плати» – концепції, яка найчастіше використовується для вирішення гендерних диспропорцій – концепція «справедливої оплати» не просто вимагає рівної зарплатні для жінок, які виконують ту саму роботу, що і чоловіки, на тих самих посадах. Такі зусилля, хоча і доцільні, ігнорують роль професійної сегрегації у зменшенні заробітної плати жінок. Існують деякі роботи, які виконують переважно жінки, або інші, які все ще залишаються переважно територією чоловіків. Останні, як правило, краще оплачуються. Але якщо коронавірус нас чомусь навчив, це те, що традиційно жіноча робота – догляд, прибирання, забезпечення їжею – вже не може сприйматися як належне.

«Це не банкіри, не менеджери хедж-фондів, а найбільш високооплачувані люди», на послуги яких ми поклались, – каже Емі Росс, колишній національний організатор профспілки Асоціації державної служби Нової Зеландії. «Це наші працівники супермаркетів, це наші прибиральниці, це наші медсестри – і всі вони жінки!»

Замість «рівної оплати за рівну працю» прихильники справедливої заробітної плати вимагають «рівної оплати за роботу однакової вартості» або «порівнянної вартості». Вони закликають враховувати, чи справді професії, в яких переважають жінки, наприклад, доглядальниця в будинку престарілих, насправді настільки відрізняється від робот, в яких переважають чоловіки, наприклад, співробітник виправних установ. Ці обидві професії фізично виснажливі, емоційно вимогливі та стресові –  так чому доглядальниці в будинку престарілих платять набагато менше? За прийнятим законом Нової Зеландії, шкала оплати праці жінок повинна «визначатися з урахуванням того, скільки чоловікам платять за ту саму роботу, абстрагуючись від навичок, відповідальності, умов та ступеня зусиль».

Сила кобєт

Коли у грудні 1892 року дебютував журнал Vogue, він хронізував світські події та новітні модні тенденції дам Нью-Йорка. За останні 127 років багато що змінилося, але видання досі задовольняє переважно жіночу аудиторію, проте не лише в питаннях моди та стилю.

Польський Vogue у грудні вийшов із обкладинкою Siła Kobiet – Сила жінок – гасло, яке стало символом масових протестів проти заборони абортів у країні.

«Усе, що стосується польських жінок, стосується нас – так було з першого випуску Vogue Poland і залишається досі. Ось чому ми попросили супермодель і – або, можливо, в ці дні насамперед – активістку Ану Рубік створити нашу обкладинку. Вона сфотографувалась із символами, настільки дорогими мільйонам наших землячок. Ми стоїмо поруч із вами», – написав головний редактор Vogue Polska Філіп Ніденталь.

 

Уряд Польщі на тлі масових протестів заявив, що відкладає виконання рішення Конституційного суду, яке передбачає заборонити положення про дозвіл абортів за умови генетичної патології.

Це рішення КС спровокувало масові протести у всій країні. Лише у Варшаві на вулиці 30 жовтня вийшли приблизно 150 тисяч людей. Активісти перекривали дороги, зривали церковні служби. У Катовицях поліція застосувала сльозогінний газ для розгону багатотисячної акції. У Кракові люди зібралися у єпархіальній курії з плакатами «Ті, хто живуть у Польщі, в цирку не сміються».

Закони про переривання вагітності в Польщі – найсуворіші в Європі й одні з найсуворіших у світі. Досі аборт можна було зробити законно тільки в разі зґвалтування, інцесту, серйозної загрози життю матері та патології плода. На останню причину припадало 98% всіх зроблених у Польщі легальних абортів. І саме її в кінці жовтня Конституційний суд Польщі визнав «неконституційною».

Щорічно в Польщі проводять близько тисячі легальних операцій з переривання вагітності. Групи із захисту прав жінок вказують, що справжнє число абортів серед польських жінок, які проводять або підпільно, або в інших країнах, сягає 80–120 тисяч.

Впливові жінки

Служба BBC оприлюднила список 100 найвпливовіших жінок із усього світу за 2020 рік. До списку увійшли екскандидатка в президенти Білорусі й одна з лідерів білоруської опозиції Світлана Тихановська, голова коаліційного уряду Фінляндії Санна Марін, яка «пройшла шлях від продавчині до прем’єр-міністерки»; голова лабораторії при Оксфордському університеті Сара Гілберт, яка займається розробкою вакцини від коронавірусу, 82-річна американська актриса Джейн Фонда, яка, незважаючи на вік, «активно бореться зі змінами клімату на планеті».

На думку укладачів, в 2020 році жінки зі списку уособлювали собою зміни і надихали на них інших.

«У надзвичайний рік – коли незліченні жінки у всьому світі пожертвували, щоб допомогти іншим, – одне ім’я у списку 100 жінок залишилося анонімним як данина поваги кожній із них», – зазначається у передмові до списку.

Анастасія Волкова

«Ми шукали кандидаток, які за останні 12 місяців потрапляли в заголовки новин або впливали на важливі історії, а також тих, хто надихає розповідати історії, досягав чогось значного або впливав на своє суспільство в такий спосіб, що не обов’язково робили новини. Потім пул імен оцінювали за темою цього року – жінки, які керували змінами, – та вимірювали регіональне представництво й належну неупередженість, перш ніж були обрані остаточні імена».

До топ-100 увійшла й одна українка – це підприємиця Анастасія Волкова.

«Докторка Анастасія Волкова – підприємиця та сільськогосподарська новаторка, яка використовує науку та технології для вирішення питань продовольчої безпеки. У 2016 році вона заснувала компанію FluroSat, яка використовує дані безпілотників та супутників, а також алгоритми та інші інструменти, щоб допомогти фермерам оптимізувати виробництво», – пишуть укладачі списку топ-100 впливових жінок.

Голос жінок – вибори в США

На президентських виборах у США у листопаді переміг ексвіцепрезидент Джо Байден та його віцепрезидентка Камала Гарріс. Трохи гендерної статистики: президент Трамп на виборах-2020 заручився підтримкою 50% чоловіків і 35% жінок, показує опитування зареєстрованих виборців, проведене Wall Street Journal / NBC News. Водночас за Джо Байдена проголосували 58% жінок і 43% чоловіків.

У 2016 році Трамп став президентом також завдяки більшій підтримці чоловіків, ніж жінок – 52% і 41% відповідно. Ця різниця в 11 пунктів була найширшим гендерним розривом в історії виборів у США (зазвичай розрив становив від 4% до 10%). Тільки під час переобрання Білла Клінтона у 1996 році цей показник сягнув 11%.

Цього року гендерний розрив перетворився на прірву і встановив новий історичний рекорд – 15%.

Жінки відвернулися від Трампа навіть з-поміж його білого заможного електорату. Байден же отримав більшу підтримку серед білих жінок із вищою освітою.

Лише одного разу – під час виборів у 1976 році – за Джиммі Картера чоловіки і жінки віддали свої голоси порівну – 50/50.

Також показовим є факт, що останні дві переможні президентські кампанії в США очолювали жінки.


55-річна Камала Гарріс була першою чорношкірою жінкою, обраною окружним прокурором, в історії штату Каліфорнія, першою жінкою, яку обрали генеральним прокурором Каліфорнії, першим сенатором США з індійським корінням. А зараз вона стала першою афроамериканкою і одночасно першою американкою азійського походження, обраною віцепрезиденткою США.

Камала Гарріс народилася в Окланді в Каліфорнії. Її батьки – уродженка Індії Шаямала Ґопалан та іммігрант із Ямайки Дональд Дж. Гарріс зустрілися в університеті Берклі. Мати захищала диплом із досліджень в царині лікування раку, батько – з економіки. Обидва були активістами руху за рівні права, постійно брали участь в акціях і мітингах і, як стверджують, водили з собою на демонстрації дочку, поки та була ще у візочку.

Батьки Гарріс розлучилися, коли їй було сім років, тож мати одна виховувала старшу доньку та її молодшу сестру. Сім’я жила в небагатому, переважно афроамериканському районі. Але в кінці 60-х в Каліфорнії оголосили про програму «інтеграції» расових меншин, приписавши чорношкірих дітей із бідних сімей до шкіл в успішних білих районах. До однієї з таких шкіл потрапила і Гарріс.

Ім’я для неї вибрала мати, яка прагнула позначити індійське коріння – на хінді «Камала» означає лотос, а друге ім’я Деві взято на честь богині добробуту і процвітання Лакшмі-деві.

«Культура, в якій поклоняються богиням, народжує дуже сильних жінок», – говорила Шаямала Ґопалан в інтерв’ю Los Angeles Times.

У дитинстві Камала відвідувала й індуїстський храм, і баптистську церкву, де збиралися чорношкірі.

«Моя мати дуже добре розуміла, що вона виховує двох чорних дочок, – написала вона пізніше в своїй автобіографічній книжці. – Вона хотіла, щоб ми виросли впевненими в собі, гордими чорними жінками».

У 2014 році Камала побралася з юристом Дагом Емгоффом. Церемонію провела її молодша сестра. Від попереднього шлюбу в Емгоффа є двоє дітей, вони, як стверджують, називають Гарріс «Мома».

Вона любить готувати, зберігає рецепти, які у вихідні публікує New York Times. Її улюблена страва – звичайна запечена в духовці курка.

Вона збирає кеди Converse Chuck Taylor, вважаючи, що це найкраще взуття для поїздок.

Коли стало відомо про їхню з Байденом перемогу (багато хто з аналітиків вважає, що саме Камала Гарріс допомогла Байдену отримати широку підтримку серед молоді та жінок), обрана пані віцепрезидентка вперше вийшла на публіку в новій ролі у костюмі абсолютно білого суфражистського кольору. Цей символізм фактично пов’язав перемогу на виборах із боротьбою за права жінок.

Камала Гарріс стане першою віцепрезиденткою, яка не носить прізвище чоловіка. І вперше в історії замість «другої леді» у Білому домі з’явиться «другий чоловік». Чоловік Камали Гарріс, Даг Емгофф, на початку цього року взяв відпустку у своїй юридичній фірмі, щоб підтримувати Гарріс під час передвиборчої кампанії. Він відігравав активну роль на особистих та передвиборчих заходах політикині. «Так пишаюся тобою», – був його перший твіт після того, як стало відомо, що Байден-Гарріс перемогли на президентських виборах.

«Їхні стосунки не є «традиційними», але вони схожі на багато сучасних американських відносин, і буде чудово бачити у Білому домі жінку, яка непохитно зберігала власну особистість», – пише журналістка Джилл Філіпович.

Докторка Джилл Байден

Що до нової першої леді США – Джилл Байден теж долає нову планку. Вона стане «першою FLOTUS, яка працює» – першою леді, яка планує працювати за межами Білого дому. Докторка Байден продовжить свою кар’єру професорки англійської мови в Коледжі Північної Вірджинії на додаток до запланованих обов’язків: безкоштовна громадська освіта, питання сімей військових, розширення досліджень та освіти в галузі раку.

Ще не увійшовши до Білого дому, вона стала об’єктом сексистських нападок.

Журнал Wall Street Journal опублікував колонку, автор якої піддавав сумніву та принижував академічні досягення Джилл Байден та право зватися докторкою. «Чи є лікар у Білому домі? Ні, якщо вам потрібен доктор медичних наук», – написав Джозеф Епштейн, почесний викладач англійської мови в Північно-Західному університет. Це відновило з новою силою тривалу дискусію щодо того, чи можуть лише лікарі претендувати на звання доктор, або докторами наук є також випускники докторантури, як Байден. Студенти називають її докторкою.

За стандартами, наприклад Associated Press, приставка доктор зарезервована за лікарями.

Утім, висловлювання ​​Епштейна вийшли за межі цього аргументу, щоб спеціально принизити повноваження Байден та її сферу дослідження, починаючи зі звернення до Байден, якій 69 років, «дитино». У колонці він описує її рішення використати звання докторка як «шахрайство, не кажучи про комічний штрих». Він також відхиляє її докторську дисертацію, присвячену збереженню студентів громадських коледжів, як «неперспективну», хоча не дає зрозуміти, чи читав її.

Багато жінок в академічних колах вимагають ставитися до них із такою ж повагою, як до колег-чоловіків. І громадські коледжі вже давно борються з клеймом, що освіта, яку вони пропонують, поступається чотирирічним колледжам.

Українка з табору республіканців

Вікторія Спартц, яку обрали до Палати представників Конгресу США від штату Індіана, заявила, що пишається приналежністю до іммігрантів та своїм українським корінням. Саме іммігранти створили Сполучені Штати і поставили на чолі права людини на життя, свободу та процвітання.

«Я пишаюся тим, що є однією з іммігрантів із чудовим українським корінням, яка представлятиме інтереси жителів Індіани у Палаті представників Конгресу США. Я приїхала до Сполучених Штатів 20 років тому, вмістивши всі свої речі в одну валізу. Важко працювала і не могла навіть уявити, що зрештою працюватиму в Сенаті штату Індіана, а згодом матиму честь потрапити до Конгресу США», – прокоментувала Вікторія Спартц для «Радіо Свобода».

42-річна Спартц додала, що її історія життя доводить, що гасло про американську мрію досі працює.

«Я з нетерпінням чекаю, коли зможу зробити свій внесок, аби Сполучені Штати стали маяком свободи і надії для людей у всьому світі, а також популяризуватиму вільний ринок і верховенство права у країнах, що потерпають від корупції та утисків. Мої найтепліші побажання українцям», – додала Спартц.

Вікторія Спартц народилася в місті Носівка Чернігівської області. У 2000 році вона переїхала до США, у 2006 році отримала американське громадянство.

У 2017 році її обрали до Сенату штату Індіана. Вікторія Спартц є членкинею Республіканської партії та на виборах у листопаді перемогла демократку Кристину Хейл (50% проти 49.5%).

Сексуальне насильство на Донбасі

Кожна четверта людина, яка перебувала в полоні проросійських бойовиків на окупованій незаконними збройними формуваннями територіях Донбасу, розповідає про факти сексуального насильства, повідомляють правозахисники. І це геть не всі випадки, оскільки лише деякі постраждалі погоджуються розповідати про це. Факти сексуального насильства фіксують і на підконтрольній Києву території поблизу лінії розмежування на сході України. Телеканал «Настоящее время», створений «Радіо Свобода» за участю «Голосу Америки», розповідає історії людей, які пережили насильство і приниження на Донбасі, а також пояснює, чому в Україні ці злочини досі практично не розслідують.

Зґвалтування в Кагарлику – обвинувачення

Державне бюро розслідувань вручило п’ятьом поліцейським обвинувальні акти в справі про катування та зґвалтування в Кагарлику Київської області.

За даними слідства, у травні 2020 року правоохоронці катували жінку, били її, одягали на обличчя протигаз, щоб перекрити доступ кисню, після чого постраждалу зґвалтували.

За вказаними фактами колишньому начальнику відділення поліції, його заступнику-начальнику сектору карного розшуку та трьом оперативним працівникам вручили обвинувальні акти за вчинення катування (стаття 127 Кримінального кодексу України), насильницького зникнення (стаття 146-1), зґвалтування (стаття 152).

У разі доведення вини вказаним особам загрожує покарання у вигляді позбавлення волі терміном до 12 років.

Фотограф із підозрою

Відомого фотографа Олександра Ктиторчука заарештували за підозрою в розбещенні малолітніх і неповнолітніх дівчат та зґвалтуванні. Якщо прокуратура доведе провину, то йому загрожує 15 років за ґратами, – пише видання «Бабель» у великому матеріалі про фотографа.

Згідно з інформацією поліції, Ктиторчук примушував дівчат до сексу та знімав це на відео з 2016 року. Після затримання фотографа ще дві дівчини публічно заявили про те, що він їх домагався. Це було ще на початку 2000-х років, а дівчата були неповнолітніми та не давали згоди на секс. Ктиторчук працює фотографом понад 30 років, знімав чимало українських зірок, працював на шоу «Шанс.Model.ua» з неповнолітніми моделями та на проєкті «Від пацанки до панянки» на «1+1».

Він славиться специфічною манерою спілкування з моделями — може їх принизити та часто доводить до сліз, про що сам неодноразово розповідав.

У Facebook з’явився хештег #ЖертвиКтитора. Під ним Світлана Коваль пише, що у 17 років була учасницею шоу «Шанс.Model.ua» та її під час фотосесії також зґвалтував Олександр Ктиторчук.

Звинувачення на свою адресу фотограф відкинув.

«Ви бачили, як мене затримували? Це ж концерт, театральна постанова. Я перший раз у житті потрапив у таку ситуацію. Навіть не знаю, що говорити», – заявив Ктиторчук журналістам перед засіданням суду, яке проводили в закритому режимі.

На захист фотографа стали також колеги з шоубізнесу. Музичний продюсер Юрій Фальоса обурився, що ЗМІ, не дочекавшись рішення суду, роблять із Ктиторчука «монстра і чудовиська». І назвав його «одним із найкращих та найбільш неординарних фотохудожників України».

Корейський розбещувач

Суд Сеулу визнав Чо Джу Біна винним у переслідуванні щонайменше 74 жінок, зокрема 16 неповнолітніх, маніпулюванні ними з метою отримання порнографічної продукції та їхньому «віртуальному поневоленні», й засудив його до 40 років ув’язнення. Справа 24-річного корейця, який фактично був лідером великого кола розповсюджувачів порнографії та контенту з сексуального насильства, призвела до того, що уряд країни нарешті був змушений вжити жорстких заходів щодо сексуальних злочинів в інтернеті.

Чо шантажував своїх жертв надсиланням принизливих, а в деяких випадках і їхніх насильницьких сексуальних зображень із травня 2019-го до лютого цього року. Він використовував прізвисько baksa, що означає «лікар» корейською мовою, та розповсюджував відео сексуального насильства в телеграм-групі Baksabang.

«Підсудний різними способами заманював і погрожував багатьом жертвам для виробництва порнографії та тривалий час поширював її серед багатьох людей, – заявив суддя. – Зокрема, він завдав непоправної шкоди багатьом жертвам, опублікувавши дані про їхню особу».

Арешт Чо в березні спричинив обурення в Південній Кореї, яка бореться з епідемією цифрових сексуальних злочинів, включаючи використання прихованих камер для шпигунства за жінками та розповсюдження зображень сексуального характеру.

Чо, який вибачився перед своїми жертвами, коли його взяли під варту, заявив у суді, що він «дурив» жінок на зйомках відео, але заперечив, що шантажував або примушував їх. Відмова визнати провину означала, що деякі жінки були змушені давати свідчення в суді. Поліція заарештувала понад 120 підозрюваних; 18 операторів чатів у Telegram та інших соціальних мережах, включаючи Чо, були затримані після розслідування. Прокурори вимагали довічного ув’язнення для Чо.

Хід королев

Серіал «Хід королеви» («The Queen’s Gambit») на Netflix б’є рекорди переглядів. За майже місяць після прем’єри серіал у світі подивились понад 62 мільйони підписників, але аудиторія ще більша. Серіал екранізований Скоттом Френком за романом Волтера Тевіса «Гамбіт королеви» чи «Хід королеви». Серіал – на першій сходинці й у рейтингу Netflix в Україні. Українські шахістки, чемпіонки світу, сестри зі Львова Анна і Марія Музичук поділились із «Радіо Свобода» своїми враженнями від перегляду серіалу.

Арбітерки для «Динамо»

Француженка Стефані Фраппар (у центрі) з колегою.

Союз європейських футбольних асоціацій (УЄФА) призначив на виїзну зустріч київського «Динамо» з італійським «Ювентусом» арбітерками жіночу бригаду рефері з Франції. Головній арбітерці зустрічі Стефані Фраппар асистували Хішам Закрані та Меді Рамуні. Четверта арбітерка – Карім Абед.

Матч «Ювентус» – «Динамо» відбувся 2 грудня в Турині. «Динамо» програло з рахунком 3:0.

Ще раз про фемінітиви

З майже 300 сторінок нового українського правопису фемінітивам присвячено лише десять рядків. Однак фемінітиви досі пристрасно обговорюють в Україні. Окрім типового для подібних дискусій, але не завжди вдалого вправляння у гуморі, коментарі містили й низку запитань від читачів, які сумнівались у доцільності нового правила або прагнули з’ясувати, як воно працює. На них редакція української служби Deutsche Welle спробувала відповісти разом із мовознавицею і перекладачкою Аліною Акуленко, яка 13 років викладала українську мову в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка і працювала на українському радіо. Саме її голос українці чують, коли беруть участь у «Радіодиктанті національної єдності».