купити рекламу

Сім’я – не поле для бойових дій і навіть партизанської боротьби, а місце спокою й миру. Ось слова, які я б хотіла передати усім свекрухам: теперішнім і майбутнім. Я невістка зі стажем 7 років під одним дахом зі свекрухою і чоловіком та 1,5 року окремо від них обох.

Моя сповідь несе психотерапевтичну функцію, тому що вже півтора року я намагаюся впорядкувати думки, проаналізувати своє сімейне життя, злети й падіння, знайти причини кризи у стосунках та причини, чому перестала почуватися щасливою поряд із чоловіком.

Я завжди вірила у кохання, тому здатись через якісь ворожі амбіції жінки не збираюся. Люблю доводити почате до логічного кінця! Тому залишила чоловіка жити з його мамою, яка так сильно конкурувала зі мною за право бути його жінкою. І поки що крапку в нашій історії не ставлю.

Якщо ти кажеш стереотипам «геть» – вони ще сильніше липнуть до тебе

У студентські роки я переосмислила життя і зрозуміла, що проти стереотипного мислення: гендерного та націоналістичного. Мені не подобалося, коли казали, що жіноче призначення – це хатня робота і ніяк інакше. Активно висловлювала своє «проти», якщо когось цькували, принижували чи висміювали за зовнішніми ознаками або через належність до певної національності. Особисто мене теж намагались зачіпати через мою національність.

Життя – чудова річ, вона знайде, як дати ляпаса твоєму юнацькому максималізму. Моя свекруха виявилася цілком і повністю одним великим стереотипом: не працювала, займалася лише хатньою роботою і домогосподарством, а її улюблене хобі – плітки про знайомих і родичів та серіали. Вона з легкістю зачіпала людей за їхню національність, вважаючи себе «винятковою», і мені перепадало, оскільки я виросла не на нашій Батьківщині, тому не маю права належати до спільної із нею національності.

Тож психологічний тиск з її боку почався майже одразу. «Будеш мене поважати – тебе теж поважатимуть», – заявила вона.

На початку знайомства дала папір, щоб я намалювала будинок – типу психологічний тест. Висновок: «Ти не щедра», й дорікала мені цим постійно.
Підсунула мені фільм про невістку – жертву свекрухи.

Казала: «Життя – це бумеранг. Все, що людина робить, вона робить собі».

Через кілька місяців після заміжжя, вона влаштувала мені «тест на вошивість». Поскаржилася, що їй зле, коли я залишилась із нею наодинці. Тоді я їй дала напитися води із лимоном та принесла таз із теплою водою, аби вона занурила туди ноги. Я знала, що ці дії допомагають (моя бабуся страждала через високий тиск). Однак те, що це була продумана акторська гра, я зрозуміла, коли минуло кілька років.

«Ти не творча людина».

«Ти не справжня журналістка».

«Ти прикриваєшся дітьми, аби не робити хатніх справ».

«Заміжжя – це армія для дівчат».

«Ти нічого не робиш. Ти лише прибираєшся у квартирі, а от я коли жила у двоповерховому будинку, робила багато справ. Тобі зараз легше, раніше цього всього не було».

«Ти ніколи не будеш працювати» (сама заробляти).

Коли ж я знайшла роботу і «втекла» туди під час другого декрету: «От твої діти підуть до школи, ти більше не будеш працювати та сидітимеш вдома, як я колись припинила працювати у школі».

На жаль, цей список можна і далі продовжити.

Усі люди різні, а сім’ї тим паче. Погодитися із Толстим, що усі щасливі сім’ї щасливі однаково, а нещасні – кожна по-своєму, я не можу. Оскільки почуття щастя у кожного індивідуальне. Наприклад, для типової анекдотичної свекрухи щастя – щоб синочок жив у начищеній до блиску домівці та був нагодований до відвалу пуза. Однак ця історія не про щастя жінки у ролі дружини, а про її стомлення. Тому що енергію вона витрачає не на свою реалізацію, а на те, щоб ідеально робити хатні справи. А свекруха, яка вимагає належно «обслуговувати» свого сина, навмисне вносить напруження у сім’ю. Якщо немає спокою у власній душі, її не знайдеш у руйнуванні інших.

Що робити, якщо дісталась саме така родичка? Спочатку прийняти її. Прийняття – ознака зрілості особистості. Коли нікого не намагаєшся змінювати, а приймаєш такими, які вони є. Тоді мені стало зрозуміло, що у наших стосунках із нею я – єдиний дорослий індивідуум.

Що я робила після прийняття ситуації? Я вчилась і читала купу наукових статей різної спрямованості. Про материнство і батьківство: грудне, змішане та штучне вигодовування. Знайшла в собі сили налагодити грудне вигодовування після першого невдалого досвіду. Детально вивчала методи й принципи виховання дітей, педагогічні методики навчання тощо.

Навчилася вмикати в голові білий шум, коли мене критикують (так, це бісить опонента більше, ніж сваритися у відповідь).

Навчилася залишати людину, котра кричить, та йти на прогулянку або витратити накопичений негатив на миття підлоги.

Працювала у новій для мене сфері довгий період, отримуючи нові знання та задоволення від того, що роблю, і знову повірила собі, своїй силі й у те, що я найкраща мати для своїх дітей.

Я чавила лимони, які підкидало життя та робила лимонад. Намагалася максимально отримувати задоволення від свого материнства, від свого чоловіка і родини та тішилася думкою, що одного дня я залишу їх, щоб написати про свій досвід книжку (можливо, мемуари?) або принаймні нарис. Звичайно, таке життя було непростим. А мій крок назад не був безболісним: перед тим як піти, зазнала нервового зриву, емоційного вигорання та безсоння вкупі. Але зараз я там, де хочу бути, і роблю те, про що мріяла.

Раніше думала, що двоє жінок зможуть знайти спільні теми для обговорення та причини для налагодження дружніх стосунків, а полюбити матір чоловіка, якого кохаєш, – це дуже просто. Зазвичай проблеми із «полюбити» виникають у старшого покоління – це від неприйняття, що кожне наступне покоління досконаліше за попереднє. Але у стосунках (навіть у парі свекруха-невістка) потрібні кроки назустріч, а не один крок вперед і десять назад.

Я задумалася, що не зустрічала, щоби свекрухи та невістки йшли руч об руч у феміністичному марші та вигукували лозунги на захист прав жінок. Як може одна жінка, що вважає себе вищою за іншу (через старший вік, а отже і через життєву нібито мудрість і досвідченість), бути за рівноправ’я? Рівноправ’я прагну я із чоловіком, а от свекруха прагне влади над усіма. Виходить спотворений матріархат. Тому особисто для себе я обираю «Марш за рівні права МІЖ ЖІНКАМИ: у статусі свекрух і невісток».