купити рекламу

Киянка Інна Полях давно хотіла зробити нову стрижку – прагнула весняного оновлення та змін, але в цьому пазлі бажань не вистачало одного елементу. Інна знайшла його, коли дізналася про ініціативу Hair for Share. Цей проєкт збирає волосся та робить із нього перуки для онкоодужуючих дітей, а з минулого року і для дорослих. Можливість не просто оновити зачіску, а й допомогти іншим стала вирішальною для Інни, і вона одразу написала через інстаграм салону-партнеру програми Uncras.

Планували зробити одноразову ініціативу, а запустили всеукраїнський проєкт

У проєкта сім засновниць: Людмила Крижановська, Марічка Маковецька, Лілія Кузік, Анастасія Набокова, Олена Крижановська, Дарія Шкіль і Вероніка Саврук. Дівчата-засновниці розповідають, що саме з інсайту «давно хотілося підстригтися, але просто так було шкода волосся», розпочався проєкт у 2018 році.

«Ми з подругами, на той час довговолосими, вирішили обрізати своє волосся, долучити ще кількох друзів та подруг і зробити з десяток перук для онкоодужуючих дітей, – розповідає Анастасія Набокова. – Спершу все планувалось як одноразова акція, було важко спрогнозувати, чи вона вдасться. Ми сиділи генерували назву та думали, яких інфлюенсерів та благодійників залучимо. Коли ж розпочали публічно розповідати про свої стрижки, стався лавинний ефект – почали долучатися ті, хто «завжди хотів постригтись», але кому було шкода просто так відрізати волосся, ті, хто хотів стати донором чи просто частиною якоїсь доброї справи».

Ініціативу швидко підхопили місцеві медіа та разом із партнером – благодійним фондом «Крила надії» – зробили перші перуки та передати їх у лікарні дітям. Тоді й стало зрозуміло, що однією акцією тут обмежитися не можна – дітки, які не отримали перук, також дуже про них мріяли.

«Ми давно чули від Наталії Ліпської, керівниці «Крил надії» (фонд допомагає залучати фінансову допомогу на лікування важкохворих діток), що ті чи інші батьки між іншим запитували про перуки, і таких запитів назбиралося чимало. Проте, коли йдеться про пошук сотень тисяч доларів на лікування, зазвичай немає зайвих 700-1000 доларів на перуку з натурального волосся, це не першочергова потреба. Але важлива для емоційного стану дітей, адже повертає їм упевненість і додає сил. І, на відміну від штучних перук, не подразнює, не парить і нагадує на дотик своє волосся, – продовує співзасновниця Лілія Кузік. – Сотні людей почали поширювати інформацію про нас, писати нам, ділитися волоссям. Ми зрозуміли, що крім запиту на перуки, в Україні є запит на донорство, це так позитивно об’єднує нас у спільноту небайдужих людей, які готові до більшої відповідальності і за себе, і за оточення».

Ідею стригти донорів безкоштовно підхопили самостійно багато салонів

Uncras – один із салонів партнерів проєкту, загалом їх понад два десятки в Україні. «Підстригтися для донорства зараз можна у Львові, Києві, Тернополі, Івано-Франківську, Дніпрі, Харкові, Луцьку, Чернівцях, Рівному, Шепетівці, Новоград-Волинському, Полонне, – говорять у Hair for Share. – Ідею стригти донорів безкоштовно підхопили самостійно багато салонів, часто просто пишуть нам у приватні повідомлення, побачивши сюжет про ініціативу на телебаченні чи пости у соцмережах. Хтось виділив кілька годин у місяць, хтось просто записує на безкоштовні стрижки усіх охочих стати донорами».

В Uncras, незважаючи на постійну завантаженість, завжди виділяють час для клієнток, які хочуть віддати волосся на благодійність. Зазвичай стрижка займає близько двох годин, майстри відповідально ставляться до процесу, щоб волосся доїхало до пункту призначення у відповідному вигляді, а клієнтці роблять не лише стрижку, а й укладку.

Віддати своє волосся хочуть дуже різні люди. Перукарка, готуючи Інну до стрижки, розповіла, що якось приходила дівчина років 19-ти з дуже довгим та густим волоссям, для неї це була взагалі перша стрижка за все життя.

«Якщо детальніше говорити про тих, хто віддає волосся, то це люди дуже різного віку – від 4 і до 80. Приблизно 10% донорів – хлопці та чоловіки. Були донорки, які віддавали близько метра волосся і стриглися майже «під нуль». Це нереальний кайф, і їм усім дуже личать нові образи. Особливо зворушливо, коли стригтися приходять дітки. Іноді від зворушення плаче пів салону включно з іншими відвідувачами та працівниками», – розповідає Анастасія Набокова.

Віддати волосся, можливо, здається найпростішим донорством, та існують емоційний прив’язок та спогади щодо нього. Тому такий процес «доброго оновлення» дійсно дуже зворушливий момент, який хочеться запам’ятати.

«Ще на початку нашої діяльності важливим дзвіночком, що ми робимо потрібну справу, стало для нас донорство від Віри – жінка поборола онкологію, після хіміотерапії відростила своє волосся і надіслала нам його з дуже зворушливим листом про те, чому ділиться: пригадує, як на неї без волосся насторожено дивилися ті, хто її оточував, і побажала нікому з діток не відчувати такого дискомфорту», – продовжує Анастасія Набокова.

За час проєкту донорами стали понад 2500 людей

Для того щоб стати донором чи доноркою, потрібно мати дійсно довге волосся – на перуки беруть довжину від 35 сантиметрів. Тобто треба зважати на те, стрижку якої довжини ви хочете. Відміряти волосся можна вдома, та у салоні роблять ще один замір, зважаючи на посічені кінчики та інші деталі.

В Інни волосся було необхідної довжини та й ще густе і жодного разу не фарбоване. Проте для донорства можна віддавати і волосся після фарби або хни, але вказувати про це окремо, крім того, приймають і сиве волосся. Після замірів майстер розділяє волосся на пасма та робить хвостики чи косички, останні більше підходять, щоб волосся не пошкодилося під час перевезення. Після цього пасма відправляють до Hair for Share у Львів, а вже тут волосся розподіляють між двома майстернями.

«Салони передають волосся нам, ми – майстрам-пастижерам, які виготовляють перуки. Маємо двох таких партнерів – у Києві та Харкові. Вони роблять перуки винятково за собівартістю, тож це також їхній соціально відповідальний крок як підприємців. Якщо маємо замовлення від діток, наприклад, на біляву перуку, збираємо винятково біляві хвостики і пересилаємо на виробництво. Коли перука готова, передаємо її на баланс БФ «Крила надії», і волонтери фонду передають перуку в користування дітям. Коли діти одужують, відростає своє волосся, перука повертається у фонд, адже потім нею можуть користуватися й інші діти, яким вона підійде. Крім «Крил надії», ми співпрацюємо й з іншими фондами, серед них «Таблеточки», «Живи», «Стопрак» та інші. Кошти на виробництво перук ми краудфандимо, всі охочі можуть зробити пожертву на офіційний благодійний рахунок «Крил надії», який гарантує цільове використання коштів та прозорість і звітність. Ми, як соціальна ініціатива Hair for Share, лише організовуємо процес та промоцію, залучаємо донорів та благодійників».

За час існування Hair for Share волосся пожертвували близько 2500 донорів, зробили та роздали понад 250 перук (на одну перуку може піти від 3 до 8 хвостиків).

«Через великий запит від дорослих жінок, які хворіють на рак і втратили волосся внаслідок хіміотерапії, ми в кінці літа 2020 року почали виробляти перуки і для жінок. Близько 50 вже віддали, – розповідають дівчата. – Бачимо доцільність створити банк перук і зробити їх зі значним запасом. Адже якщо для дітей у рік маємо кількасот запитів, то запит серед дорослих в Україні ще ніхто не вивчав, а щороку у нас, на превеликий сум, +160 тисяч нових випадків дорослої онкології», – говорить Лілія Кузік.

Після стрижки Інна щасливо запостила сторіз в інстаграм зі словами «Ні, не жалкую» та пішла хизуватися новою зачіскою друзям та подругам, яким обов’язково розкаже про ініціативу.

«Серед наших донорів є ті, хто роками шукав ініціативу, яка би займалась перуками для онкоодужуючих, бо чули про схожі активності в інших країнах, – діляться у Hair for Share. – Знайшли нас! Оскільки ми першими в Україні побудували процес виробництва перук спільно з донорами і благодійниками з нуля, то таких людей, охочих ділитися, назбиралося чимало. Якісь донори дізнаються про стрижку друзів і також вирішують долучатися до допомоги. Ніхто не шкодує за відстриженим волоссям і практично ніхто не вагається».

Фото: Стелла Мельниченко.